Постанова № 30447187, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2013 року 16:55 № 826/1355/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом

Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

до

Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»,

Державне підприємство «Українська геологічна компанія»

про

стягнення заборгованості у розмірі 93386,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ковельська об’єднана державна податкова інспекція Волинської області ДПС (далі по тексту – позивач, Ковельська ОДПІ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» (далі по тексту – відповідач 1, ПДРГП «Північгеологія») про стягнення заборгованості у розмірі 93386,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент звернення до суду за відповідачем рахується податкова заборгованість зі сплати податку на прибуток, визначена податковим повідомленням – рішення №0000312300 від 23.03.2012р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов’язано позивача до 15 лютого 2013 року надати додаткові документи до матеріалів справи, а відповідача протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

14 лютого 2013 року представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення проти позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року справу призначено до судового розгляду на 25 лютого 2013 року.

У судове засідання, призначене 25 лютого 2013 року, представник позивача не з’явився, у зв’язку з чим та враховуючи приписи частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 11 березня 2013 року.

У судове засідання 11 березня 2013 року представник позивача не з’явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року №1100-р «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» та наказу Державної служби геології України від 16 листопада 2011 року №153 «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» проведено реорганізацію відповідача та 02 лютого 2012 року шляхом виділу створено Державне підприємство «Українська геологічна компанія», яка є правонаступником прав та обов’язків ПДРГП «Північгеологія».

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне підприємство «Українська геологічна компанія» (далі по тексту – відповідач 2, ДП «Українська геологічна компанія»), представник якого проти задоволення позову не заперечував.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 11 березня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПДРГП «Північгеологія» зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією м. Києва 23 лютого 1998 року та 10 березня 1998 року взято на облік як платник податків у ДПІ Харківського району м. Києва.

На підставі наказу №182 від 30 грудня 1999 року ПДРГП «Північгеологія» створено та зареєстровано відокремлений структурний підрозділ – Ковельська геологорозвідувальна експедиція, яку 14 лютого 2000 року було взято на податковий облік у Ковельській ОДПІ.

У зв’язку з ліквідацією зазначеного структурного підрозділу відповідно до наказу ПДРГП «Північгеологія» від 04 березня 2009 року №25, працівниками позивача у період з 24 лютого 2010 року по 23 березня 2010 року проведено планову виїзну перевірку Ковельської геологорозвідувальної експедиції з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року.

Виявлення під час перевірки порушень вимог податкового законодавства з боку платника податків, стало підставою для складання податкових повідомлень – рішень №0000102300/2, №00004112300/2 та №0001431700/2.

За наслідками оскарження зазначених податкових повідомлень – рішень до суду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2011 року у справі №2а-16390/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, податкові повідомлення – рішення №0000112300/2 та №0001431700/2 скасовані у повному обсязі, а податкове повідомлення – рішення №0000102300/2 – частково.

Враховуючи вищенаведене, позивачем 23 березня 2012 року сформовано нове податкове повідомлення – рішення №0000312300, яким визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 93386,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення – рішення платником податку ані в адміністративному, ані в судовому порядку оскаржено не було, що стало підставою для направлення на адресу такого платника податкової вимоги №34 від 10.04.2012р., а у подальшому, у зв’язку з тим, що суб’єктом господарювання у строки, визначені податковим законодавством, сума грошового зобов’язання сплачена не була, стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду стало не проведення відповідачем 1 сплати грошового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням – рішенням від 23 березня 2012 року №0000312300.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України, який набрав законної сили з 01.01.2011р.

Відповідно до положень пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) за органами державної податкової служби закріплено такі права, як здійснення контролю за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також застосовування до платників податків фінансових (штрафних) санкцій, стягнення до бюджетів та державних цільових фондів сум грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягнення сум простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Окрім того, відповідно до визначення, закріпленого в підпункті 14.1.137. пункту 14.1. статті 14 та згідно з підпунктом 41.5. статті 41 ПК України, органами стягнення, якими є державні органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, є виключно органи державної податкової служби, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Під грошовим зобов'язанням платника податків ПК України визначає суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями статті 56 ПК України закріплено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідачів, податкове повідомлення – рішення №0000312300 від 23 березня 2012 року не оскаржувалось, а отже сума грошового зобов’язання, визначена у зазначеному податковому повідомленні – рішенні є податковим боргом у розумінні положень Податкового кодексу України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На підтвердження дотримання наведених положень податкового законодавства, Ковельська ОДПІ надала копію податкової вимоги №34 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 93386,00 грн., отриману ПДРГП «Північгеологія» 23 квітня 2012 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення рекомендованого листа.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги пунктів 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України, якими встановлено, що стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та виключно за рішенням суду.

У той же час, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 року №1100-р «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» та наказу Державної служби геології України від 16 листопада 2011 року №153 «Про реорганізацію Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія» 02 лютого 2012 року проведено реорганізацію ПДРГП «Північгеологія» та шляхом виділу створено Державне підприємство «Українська геологічна компанія», яка є правонаступником прав та обов’язків ПДРГП «Північгеологія».

На підтвердження наведених обставин, ПДРГП «Північгеологія» надано копії розподільчого балансу на 01 лютого 2012 року та акту приймання – передачі майна, активів та пасивів від ПДРГП «Північгеологія» до ДП «Українська геологічна компанія».

З оглядну на викладене, а також враховуючи те, що представник відповідача 2 не заперечував проти стягнення податкової заборгованості саме з нього як правонаступника ПДРГП «Північгеологія», суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (02088, м. Київ, пров. Геофізиків, 10, код ЄДРПОУ 38078094) на користь Державного бюджету України (р/р 34128999700004, код 21740379, ГУДК у Волинській області, МФО 803014) податкову заборгованість у розмірі 93386 (дев’яносто три тисячі триста вісімдесят шість) грн. 00 коп.

3. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко