Постанова № 30447128, 29.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2013 р. Справа № 809/443/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді М.І.Кишинського

за участю секретаря судового засідання М.М.Дякун

за участю представників сторін:

від позивача Ю.В.Мануляк

від відповідача В.М.Григорів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Електросвіт"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005921592 від 31 жовтня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросвіт" (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005921592 від 31 жовтня 2012 року.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, оскільки позивачем при формуванні податкового кредиту було дотримано всіх вимог зазначеного Кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що позивачем своєчасно направлено податковому органу декларацію та заяву (скаргу) на дії контрагента, який відмовився видати податкові накладні, а також вважає, що акт перевірки податкового органу складений неправомірно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення, яке мотивоване тим, що в ході проведення відповідачем перевірки правомірно встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 30373,18 грн., оскільки позивачем не надано копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, а також документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів чи інших первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували факт отримання таких товарів. За таких обставин представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано, правомірно та в межах передбачених податковим законодавством.

Розглянувши адміністративний позов та заперечення, заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідачем, 18 жовтня 2012 року була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, якою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суми позитивного значення різниці поточного звітного періоду (позитивне значення ряд.18 декларації) на суму 30373,18 грн. та занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (ряд.25 декларації) на суму 30373,18 грн.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту податкову накладну від 18 червня 2012 року №38 виписану ТОВ «Променергозбут» на загальну суму 179869,98 грн., в тому числі ПДВ в сумі 29978,33 грн. незареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних з наданням заяви із скаргою на зазначеного постачальника. Вказана податкова накладна була раніше включена позивачем до складу податкового кредиту в декларації за червень 2012 року. За результатами камеральної перевірки декларації за червень 2012 року, згідно акту перевірки від 17 серпня 2012 року №6253/15-92/31789596, податкова накладна від 18 червня 2012 року №38 на суму ПДВ 29978,33 грн. була виключена відповідачем з податкового кредиту та донараховано позивачу ПДВ в сумі 29978,33 грн.

Також, позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року включено податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі з одночасним наданням додатку №8 по наступних постачальниках: ТОВ «Електрооптторг» податкова накладна №606 від 15 серпня 2012 року на загальну суму 2103,78 грн., в тому числі ПДВ 350,63 грн., ТОВ «Епіцентр К» податкова накладна №15451/010 від 28 серпня 2012 року на загальну суму 265,33 грн., в тому числі ПДВ в сумі 44,22 грн., надано копії податкових накладних ТОВ «Електрооптторг», ТОВ «Епіцентр К» та оригінал податкової накладної ТОВ «Променергозбуд» (лист позивача від 25 вересня 2012 року).

В зв'язку із порушенням постачальниками товару ТОВ «Електрооптторг», ТОВ «Променергозбуд», ТОВ «Епіцентр К» порядку заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до податкового органу зі скаргою від 20 вересня 2012 року на зазначених постачальників.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно абзацу 5 пункту 3 Наказу Державної податкової служби України від 15 травня 2012 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН» у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає.

З вищенаведених норм випливає, що при поданні платником податків скарги на постачальника, до неї також додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, а у разі недотримання платником вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (подання Заяви без документів або після встановленого Кодексом терміну) право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно з податковими накладними, не зареєстрованими у ЄРПН, не виникає, а також, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано позивачем, останнім при поданні заяви на постачальників не додано до заяви товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, чим порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу.

В зв'язку з недотриманням позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме подання заяви без документів та оформлення податкових накладних з порушенням зазначеного пункту, у останнього не виникає права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту згідно податковими накладними незареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України такі суми податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг) не відносяться до податкового кредиту.

Отже, якщо платник податків сформував податковий кредит згідно податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних або з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, то такі суми ПДВ не можуть бути включені до податкового кредиту.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту за даними відображеними в податкових накладних, повинні підтверджуватись відповідними первинними документами бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій при придбанні товарів (послуг).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем копії видаткових накладних складені та підписані між позивачем та його контрагентом в жовтні 2012 року, в той час коли придбання товарів та складання податкових накладних здійснювалось позивачем в серпні 2012 року, в зв'язку з чим вбачаються розбіжності в бухгалтерському, а відтак і в податковому обліку позивача.

В свою чергу, пунктами 201.14 та 201.15 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню, а вже зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях.

Таким чином, податкові накладні складаються після ведення обліку та здійснення господарських операцій при придбанні товарів (послуг), які підтверджуються відповідними документами бухгалтерського обліку.

Подані позивачем копії квитанцій, суд не приймає до уваги як доказ доданий позивачем до його заяви на постачальників, оскільки з цих квитанцій не вбачається факту сплати податку за придбання позивачем товару чи його отримання.

Також, подане позивачем платіжне доручення від 18 червня 2012 року №1289 на суму 179870,00 грн. за придбання позивачем товару також не може бути достатнім доказом для формування податкового кредиту та задоволення позовних вимог, оскільки дана сума була сплачена позивачем на підставі податкової накладної від 18 червня 2012 року №38 виписаної ТОВ «Променергозбут», яка в подальшому була виключена з Єдиного реєстру податкових накладних згідно акту перевірки від 17 серпня 2012 року №6253/15-92/31789596 та донараховано позивачу ПДВ в сумі 29978,33 грн. Дана сума донараховано ПДВ, позивачем до вищого за підпорядкуванням органу Державної податкової служби чи до суду не оскаржувалась.

Посилання позивача в позовній заяві на ту обставину, що ним попереднє податкове зобов'язання визначене податковим органом за попередні 1095 днів оскаржується в судовому порядку, однак для підтвердження даної обставини, ним не подано доказів такого оскарження в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що позивач занизив суми позитивного значення різниці поточного звітного періоду та суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, оскільки належним чином не підтверджено сплати податку до бюджету.

Підпунктом 54.3.2 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки позивачем не дотримано пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме подано заяву (скаргу) без документів та оформлено податкові накладні з порушенням зазначеного пункту, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно на підставі статей 54 та 123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є правомірним та обґрунтованим, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, залишити за позивачем.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 03 березня 2013 року.