Постанова № 30443986, 21.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа № 809/180/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Скиданюка М.М., Луканюка В.М.

представника відповідача - Пучко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби до державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення податкового боргу в сумі 110012,64 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби звернулася в суд з адміністративним позовом до ДП "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 317279,29 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року, із врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 27.06.2012 року, позовну заяву в частині стягнення податкового боргу в сумі 110012,64 грн., що виник по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства №№ 18898 від 09.02.2007 року, 5951 від 10.05.2007 року, 10966 від 09.08.2007 року, 15547 від 05.11.2007 року, 17995 від 20.12.2007 року, 21114 від 06.02.2008 року, 6684 від 12.05.2008 року, податкових повідомленнях-рішеннях №№ 00000051530 від 08.02.2007 року, 0002111501 від 28.05.2008 року, 0003631501 від 05.09.2008 року, 0000161501 від 20.01.2009 року, 0003131501 від 26.08.2010 року, 0018731501 від 06.09.2010 року, 0019761501 від 20.12.2010 року, рішень про розстрочення податкового зобов'язання № 15 від 19.11.2008 року по декларації № 16706 від 05.11.2008 року, залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року зазначену вище ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року призначено судовий розгляд у справі за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області до державного підприємства "Теплокомуненерго" в частині стягнення податкового боргу в сумі 110012,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 110012,64 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій з врахування часткової сплати на суму 37998,37 грн., штрафних санкцій нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання на суму 36041,27 грн. та податкового зобов'язання згідно рішення про розстрочення податкового зобов'язання в сумі 35973,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, позов просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП "Теплокомуненерго" 09.02.1996 року зареєстроване Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як юридична особа, що підтверджується довідкою АБ № 366314 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.46) та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник податків.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ДП "Теплокомуненерго" є комунальним підприємством і згідно Статуту (а.с.47) підпорядковане Богородчанській селищній раді.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чинними на час виникнення спірних правовідносин та Податковим кодексом України.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В пункті 3 частини 1 статті 9 цього Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та підпунктом 9.1.1. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності до статті 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на прибуток підприємств.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємств, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань за 2006 рік в сумі 99876,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 18898 від 09.02.2006 року (а.с.16), за 1 квартал 2007 року в сумі 1612,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 5951 від 10.05.2007 року (а.с.15), за півріччя 2007 року в сумі 1238,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 10966 від 09.08.2007 року (а.с.12), за 3 квартали 2007 року в сумі 323,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 15547 від 05.11.2007 року (а.с.13), в сумі 1042,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 17995 від 20.12.2007 року (а.с.14), за 2007 рік в сумі 740,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 21114 від 06.02.2008 року, за 1 квартал 2008 року в сумі 10655,00 грн. згідно декларації з податку на прибуток підприємства № 6684 від 12.05.2008 року, а всього разом 115486,00 грн.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в наведених вище податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств в сумі 115486,00 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача. Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового боргу з податку на прибуток підприємств на момент розгляду справи за вказаними деклараціями становить 10655,00 грн.

Судом встановлено, що на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету за № 0051501/22168970 від 08.02.2007 року (а.с.25) Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі Івано-Франківської області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 00000051530/0 від 08.02.2007 року, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, погашеної з затримкою в сумі 5705,69 грн. (а.с.26); на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток до бюджету за № 178/15/22168970/ від 28.05.2008 року (а.с.21) позивачем відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0002111501/0 від 28.05.2008 року визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, сплаченої з затримкою в сумі 4935,74 грн. (а.с.22); на підставі акту про порушення строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання ДП "Теплокомуненерго" за № 321/1501/22168970 від 04.09.2008 року (а.с.23) позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0003631501/0 від 05.09.2008 року, яким ДП "Теплокомуненерго" визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, сплаченої з затримкою в сумі 2160,75 грн. (а.с.24); на підставі акту за № 14/15/22168970 від 20.01.2009 року про порушення строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання ДП "Теплокомуненерго" (а.с.18) Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі Івано-Франківської області відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0000161501/0 від 20.01.2009 року визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, сплаченої з затримкою, що складає 3625,17 грн. (а.с.19); на підставі акту за № 1971/1501/22168970 від 26.08.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету (а.с.28) позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0003131501/0 від 26.08.2010 року, яким ДП "Теплокомуненерго" визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, сплаченої з затримкою в сумі 6514,00 грн. (зворотній бік а.с.28); на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за № 2017/1501/22168970 від 06.09.2010 року (а.с.27) Державною податковою інспекцією в Богородчанському районі Івано-Франківської області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0018731501/0 від 06.09.2010 року, яким відповідачу визначено суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, погашеної з затримкою в сумі 451,42 грн. (зворотній бік а.с.27); на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету за № 2856/1501/22168970 від 20.12.2010 року (а.с.20) позивачем відповідно до податкового повідомлення-рішення форми "Ш" за № 0019761501/0 від 20.12.2010 року визначено ДП "Теплокомуненерго" суму штрафу у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, сплаченої з затримкою, що складає 12648,50 грн. (зворотній бік а.с.20).

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані ДП "Теплокомуненерго", що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на корінцях даних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі неоскарження платником податків рішення податкового органу за наслідками самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, таке податкове зобов'язання вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до висновку, що визначені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в загальному розмірі 36041,27 грн. є узгодженими. Частина нестягнутого у судовому порядку та несплаченого податкового боргу з податку на прибуток підприємств на момент розгляду справи за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 30335,58 грн.

Судом встановлено, що відповідно до рішення № 14 від 19.11.2008 року (а.с.138) ДП "Теплокомуненерго" надано розстрочення сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно декларації з податку на прибуток підприємств за № 16706 від 05.11.2008 року, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань за 3 квартали 2008 року в сумі 35973,00 грн. Вказаним рішенням встановлено наступні строки і суми сплати розстроченого податкового зобов'язання: 15.12.2008 року в сумі 17986,50 грн., 22.12.2008 року в сумі 17986,50 грн. На час судового розгляду грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства згідно рішення про розстрочення податкових зобов'язань № 14 від 19.11.2008 року по декларації № 16706 від 05.11.2008 року відповідачем не сплачено.

Згідно підпункту 14.1.1. пункту 14.1. статті 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

Підпунктом 14.1.3. пункту 14.1. статті 14 вищевказаного Закону визначено, що платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за № 1/08 від 18.12.2001 року (а.с.57) та податкова вимога форми "Ю2" за № 2/28/137/24 від 05.02.2002 року (зворотній бік а.с.577), які ДП "Теплокомуненерго" отримані, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці вказаних вимог, не оскаржені та є невідкликаними.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 статті 1 зазначеного Закону, податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума боргу відповідача з податку на прибуток підприємства, із врахуванням часткової сплати, складає 76963,58 грн., яка є узгодженою та несплаченою, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Доказів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

Суд не погоджується із твердженням представника відповідача щодо неправомірності зміни позивачем призначення платежу згідно платіжного доручення від 31.08.2012 року та спрямування грошових коштів на погашення податкового боргу відповідача минулих періодів, з наступних підстав.

За приписами пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається із зворотнього боку облікових карток платника податків, податковий орган за наявності такої сплати виконував свої повноваження враховуючи положення пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України та відповідно перераховував зазначені кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Враховуючи вимоги статті 87 Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку черговості незалежно від напряму сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. При цьому, зарахування коштів, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, є обов'язком органу державної податкової служби.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача, зазначеними у запереченні на позовну заяву, що сума податкового боргу повинна стягуватись з Богородчанської селищної ради, яка є органом управління ДП "Теплокомуненерго", з наступних підстав.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного до 01.01.2011 року) та статтею 96 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до пункту 11.1. статті 11 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

За змістом статті 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

За приписами статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Згідно пункту 1.7. статті 1 зазначеного Закону активи платника податку - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до підпунктів 89.1.1., 89.1.2 пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм суд зазначає, що обов'язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади до сфери управління якого належить майно платника податків -комунального підприємства-боржника виникає після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманого від такого продажу для покриття податкового боргу, або відсутності у такого підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу. В той же час, в силу ст.95 Податкового кодексу України продаж майна проводиться у разі недостатності коштів платника податків, які перебувають у його власності. При цьому, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків та продаж майна платників податку здійснюються за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач вживав необхідні заходи щодо погашення податкового боргу за платника податків на користь держави.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що у позивача наявні підстави для звернення саме до ДП "Теплокомуненерго" як платника податку із вимогою про стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємств із розрахункових рахунків та за рахунок готівки ДП "Теплокомуненерго".

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на прибуток у сумі 76963,58 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з державного підприємства "Теплокомуненерго" податкового боргу в сумі 110012,64 грн. слід задовольнити частково в сумі 76963,58 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код 22168970) в дохід бюджету податковий борг в сумі 76963 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 58 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки ДП "Теплокомуненерго".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2013 року.