Постанова № 30443852, 28.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2013 р. Справа № 802/892/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Вальчук А.В.

представника відповідача: Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Елеватормлинмонтаж"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Елеватормлинмонтаж" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень правил проведення розрахунків коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ приватним підприємством "Елеватормлинмонтаж", що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначила, що не погоджується з актом перевірки податкового органу та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, оскільки відповідачем було порушено строки проведення камеральної перевірки, вказане податкове повідомлення рішення було оформлено з порушенням, а саме не було зазначено ні пункту, ні статті, ні нормативно правового акту який було порушено позивачем. Крім того податковим органом не було направлено позивачу розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій обов'язковість направлення яких разом з податковим повідомленням-рішенням передбачено Податковим Кодексом України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на письмові заперечення (а.с.34-37) та просила суд відмовити у його задоволені, оскільки приватним підприємством "Елеватормлинмонтаж" порушено строки позовної давності щодо повернення коштів своєму контрагенту, а відтак неправомірно здійснено розрахунки коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що Вінницькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість поданої приватним підприємством "Елеватормлинмонтаж" (далі - ПП "Елеватормлинмонтаж") за квітень 2012 року. Результати перевірки оформлено актом № 79/15-212/32407622 від 28.01.2013 року (а.с.6-8), згідно якого встановлено порушення вимог:

- пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового Кодексу України, а саме безпідставне зменшення суми податкових зобов'язань на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників.

- п. 43.3 ст. 43 Податкового Кодексу України, ст. 256 Цивільного Кодексу України, а саме здійснення коригування податкової звітності з порушенням стоку давності в 1095 днів.

Не погоджуючись з вказаними порушеннями 07.02.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення за вих. № 07/02/2013 на акт перевірки № 79/15-212/32407622 від 28.01.2013 року, проте згідно листа Вінницької ОДПІ № 2943/10/15-2 від 13.02.2013 року заперечення залишено без задоволення (а.с.12).

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000071502 від 19.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41666 грн., з яких основний платіж 33333 грн., та штрафна санкція 8333 грн. Дане рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що ПП "Елеватормлинмонтаж" 01.10.2008 року уклало з ПП Агрофірма "Лани Поділля" договір виконання робіт (а.с. 13). Згідно вказаного договору ПП "Елеватормлинмонтаж" отримало на свій розрахунковий рахунок кошти у вигляді авансу за роботи в розмірі 200000 грн., з яких 33333,33 грн. ПДВ, що підтверджується банківськими виписками за 01.10.2008 року та 02.10.2008 року (а.с. 14-18).

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що отримавши аванс ПП "Елеватормлинмонтаж" сформувало податкову накладну № 2352 від 23.10.2008 року та віднесло суму в розмірі 33333,33 грн. до зобов'язань по сплаті ПДВ (а.с.19). Однак ПП Агрофірма "Лани Поділля" звернулось до суду з позовом про стягнення з ПП "Елеватормлинмонтаж" суми отриманого авансу в розмірі 200000 грн. 12.07.2011 року ухвалою господарського суду Вінницької області було затверджено мирову угоду, відповідно до якої ПП "Елеватормлинмонтаж" визнає перед ПП Агрофірма "Лани Поділля" свою заборгованість в розмірі 200000 грн. та зобов'язується сплатити її на умовах розстрочки до 31.12.2011 року, крім того договір про виконання робіт від 01.10.2008 року вважається розірваним з 07.07.2011 року.

20.04.2012 року ПП "Елеватормлинмонтаж" виконало своє зобов'язання та перерахувало на розрахунковий рахунок ПП Агрофірма "Лани Поділля" суму заборгованості в розмірі 2000000 грн., з яких 33333,33 грн. ПДВ(а.с. 23).

Відповідно до п. 192.1. ст. 192 ПК України (далі ПК України) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Таким чином із змісту вище вказаних норм вбачається, що законодавцем передбачений виключний перелік підстав для проведення підприємством розрахунку коригування податкових зобов'язань, а саме збільшення або зменшення кількісних або вартісних показників.

Пунктом 192.3. ст. 192 ПК України передбачено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувала відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вказаних вимог законодавства позивачем після повернення ПП Агрофірма "Лани Поділля" заборгованості в розмірі 2000000 грн. на підставі розрахунку коригування сум ПДВ № 47 від 20.04.2012 року (а.с. 28-29), правомірно було знято з себе зобов'язання по сплаті ПДВ в розмірі 33333,33 грн. Вказане зменшення грошового зобов'язання з ПДВ позивач відобразив в декларації з ПДВ за квітень 2012 року № 9020699183, яку було подано до податкового органу 18.05.2012 року (а.с.26-27).

Надаючи оцінку доводам представника відповідача з приводу порушення позивачем п. 43.3 ст. 43 ПК України, ст. 256 Цивільного Кодексу України, а саме здійснення коригування податкової звітності з порушенням стоку давності в 1095 днів суд звертає увагу на наступне.

Так, п. 43.3. ст. 43 ПК України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Статтею 256 Цивільного Кодексу України дано визначення позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, що визначено ст. 257 Цивільного Кодексу України і застосовується, якщо положеннями цього Кодексу та іншими нормами законодавства для окремих видів вимог не передбачені інші терміни давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства суд приходить до висновку, що позивачем не було порушено строку позовної давності щодо повернення коштів своєму контрагенту, оскільки строк перебігу було перервано 07.07.2011 року коли ПП "Елеватормлинмонтаж" визнало свій борг шляхом укладення з ПП Агрофірма "Лани Поділля" мирової угоди. Тобто позиція відповідача з приводу неправомірності здійсненого позивачем розрахунку коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ в зв'язку з пропущенням строку давності не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того судом не приймається до уваги позиція позивача, щодо порушення податковим органом строку проведення камеральної перевірки виходячи з наступного.

Підпунктом 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Зокрема п. 200.10. передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор податкового органу ОСОБА_4 пояснила, що законодавцем не визначено строку проведення камеральної перевірки, а посилання позивача на порушення податковим органом строків проведення камеральної перевірки передбачених пунктом 200.10 ПК України є неправомірним, оскільки з самої назви статті 200 ПК України чітко вбачається, що визначений цим пунктом строк застосовується виключно при визначенні суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Відтак у всіх інших випадках проведення камеральної перевірки застосовується загальний строк в 3 роки, визначений Податковим Кодексом України, як строк позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 18.05.2012 року було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року № 9020699183 з додатками, яка і стала підставою для проведення камеральної перевірки позивача податковим органом в січні 2013 року за результатами якої був складений та підписаний акт перевірки від 28.01.2013 року. Тобто податковим органом не було порушено строку проведення камеральної перевірки.

Також судом встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом не було дотримано норм законодавства, які регламентують порядок оформлення та направлення податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Відповідно до п. 58.1. ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 2.4. розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236 передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Однак як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ПП "Елеватормлинмонтаж" отримало податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.02.2013 року за № 000071502 яке містилось на одному аркуші, без будь-якого додатку до нього, хоча в самому податковому повідомленні-рішенні зазначалось що розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій додається. Крім того отримане податкове повідомлення-рішення не містило жодного посилання на пункт та статтю законодавчого акта, відповідно до якого був зроблений розрахунок або перерахунок грошового зобов'язання.

Таким чином аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що при здійсненні коригування сум ПДВ ПП "Елеватормлинмонтаж" не було допущено будь-яких порушень строків позовної давності щодо повернення коштів своєму контрагенту, а відтак правомірно здійснено розрахунки коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ. Отже висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 28.01.2013 року є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вимоги позивача стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення податкового органу прийнято з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000071502 від 19.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Елеватормлинмонтаж" судові витрати в сумі 417 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович