Постанова № 30443012, 04.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №5006/35/175пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Гладких І.Ф., представник за дов. від 05.10.11р. № 06/11229від відповідача:Назаренко А.А., представник за дов. від 01.02.13 б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кіровський» м.Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід18.12.2012 рокуу справі№5006/35/175пд/2012 (суддя Мальцев М.Ю.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка, Донецької областідо відповідача Комунального підприємства «Кіровський» м.Горлівка, Донецької областьпрозобов»язання відповідача укласти договір про постачання теплової енергії №2702 від 03.09.2012р. в редакції проекту договору, запропонованого позивачем

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 року Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» м.Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Кіровський» м.Горлівка про зобов»язання відповідача укласти договір про постачання теплової енергії №2702 від 03.09.2012р. в редакції проекту договору, запропонованого позивачем (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» м.Горлівка задоволені. Зобов»язано Комунальне підприємство «Кіровський» м.Горлівка укласти з Публічним акціонерним товариством «Горлівськтепломережа» м.Горлівка договір про постачання теплової енергії №2702 від 03.09.2012р. в редакції позивача. У рішенні зазначено, що договір № 2702 від 03.09.2012р. вважається укладеним з 29.03.2012р. Судові витрати покладені на відповідача (а.с. 66-72).

Рішення суду мотивоване тим, що позивач обґрунтував наявність встановленого законом обов'язку укладення договору на постачання теплової енергії.

Відповідач, Комунальне підприємство «Кіровський» м.Горлівка Донецької області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 92-93).

В якості доводів щодо обґрунтування поданої скарги, апелянт зазначив, що КП «Кіровський» лише обслуговує інженерні мережі будинків, по яким поступає теплоносії до мешканців (абонентів) житлового будинку.

Апелянт вважає, що за Законом України «Про житлово-комунальні послуги» укладати договір на постачання теплової енергії треба з власником майна, а саме з міською радою, а не з комунальним підприємством.

01.04.2013 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 29.03.13р. № 06/3850, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 118-119).

Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду повинно бути залишено без змін з огляду на наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа» м.Горлівка (ідентифікаційний код 03337007) є юридичною особою.

Відповідач, Комунальне підприємство «Кіровський» м.Горлівка (ідентифікаційний код 31685415) є юридичною особою, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (а.с.40-45).

Згідно п.4.1 Статуту, КП «Кіровський» створено з метою утримання і збереження житлового фонду та соцкультоб»єктів міської комунальної власності, забезпечення належного рівня санітарно-гігієнічного стану житлового фонду, благоустрою закріплених територій та житла.

Основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, надання житлово-комунальних послуг населенню (п.4.2 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Виконавчого комітету Горлівської міської ради №605 від 17.10.2001р. «Про обслуговування житлового фонду міської ради» доручено КП «Кіровське» прийняти на облік обслуговування та експлуатацію будинки житлового фонду міської ради згідно додатку (а.с.37).

18.10.2001р. між Власником житлового фонду міська рада м.Горлівка (за договором - замовник) та КП «Кіровський» (за договором-виконавець) був укладений договір на утримання житлових будинків і прибудинкових територій, предметом договору якого, є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання житлових будинків і при будинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами власниками житлових приміщень, експлуатація та підтримання комплексу ремонтно-будівельної бази (а.с. 52-53).

Додатком №1 до договору від 18.10.2001р. зазначений перелік житлового фонду по КП «Кіровський», у якому зазначений будинок по вул.Свердлова,34 (а.с.54)

Також, з листів №25-03-2802 від 20.08.2012р., №25-02-3322 від 08.10.2012р. Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради вбачається, що КП "Кіровський" є балансоутримувачем житлового будинку по вул.Свердлова,34, м.Горлівка (а.с. 55, 57).

Отже, відповідач, КП «Кіровський» є балансоутримувачем житлового будинку по вул.Свердлова,34 у м.Горлівка.

Позивач направив відповідачу листа від 12.09.2012р. №08/8614 із проектом договору про постачання теплової енергії №2702 від 03.09.2012р. разом з додатками №№ 1, 2 до нього для підпису, завірення печаткою та повернення одного екземпляру договору на адресу позивача (а.с.13)

Отримання відповідачем листа №08/8614 від 12.09.2012р. підтверджується відміткою відповідача про отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача не надійшло письмового підтвердження на укладення господарського договору у передбачений законом строк, тому позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов"язання відповідача укласти договір на постачання теплової енергії на умовах проекту договору на поставку теплової енергії №2702 від 03.09.2012р., запропонованого позивачем.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору стосовно укладання договору про постачання теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875),Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закону № 2633).

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб"єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору ( ч. 3 ст. 184 ГК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст.714 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 275 ГК України встановлено, що відпуск теплової енергії без оформлення договору не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, ліцензіями серії АВ №597429, №597430, №597431 від 01.06.2012р., виданими Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" наділено правом виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (а.с.15-17).

Сфера дії Закону України "Про теплопостачання" визначена статтею 2, згідно якої цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено поняття споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Отже, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець, виробник, здійснюються виключно на договірних засадах. Крім того, особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач.

Балансоутримувач - власник відповідного майна або юридична особа, як за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами ( ст. 1 Закону №2633).

Зокрема, до прав балансоутримувача Закон відносить укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг (п.3 ч. 1 ст. 24 Закону № 1875), а до його обов»язків - забезпечення належних експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі (п.6 ч. 2 ст. 24 Закону № 1875).

Згідно п.4.1 Наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства, від 25.04.2005, № 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді", виконавцем послуг з централізованого опалення може бути виробник послуг або виконавець послуг з управління будинками, чи інший об'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам п.1.3 зазначеного Порядку, а саме: виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, зазначених ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир; утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживання заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що виконавцем послуг з централізованого опалення у житловому будинку 34 по вул. Свердлова у м.Горлівці, у який вбудовано нежитлове приміщення, що є об»єктом опалення відповідно до запропонованого договору, є Комунальне підприємство «Кіровський».

В силу положень ст. 29, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 179, 275 ГК України укладення договору на постачання теплової енергії між виробником послуг - позивачем у справі та виконавцем послуг - відповідачем, є обов»язковим.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст. 187 ГК України)

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1875 договір про надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів погоджує висновок суду про те, що договір № 2702 від 03.09.2012р. вважається укладеним з 29.03.2012р.

Клопотання відповідача стосовно залучення до участі у справі міської ради м.Горлівки в якості співвідповідача колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, такої сторони, як співвідповідач серед учасників судового процесу Господарський процесуальний кодекс України не передбачає, по-друге, за приписами ч. 2 ст. 23 Закону України №1875 власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю, а балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг, що передбачено п.3 ч. 1 ст. 24 того ж Закону.

Доводи апелянта не приймаються до уваги з огляду на те, що згідно умов договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 18.10.2001р. між міською радою м.Горлівки та КП «Кіровський, замовник сприяє в питанні укладення з тепло-, водо-, електро- постачальними підприємствами договорів на відшкодування виконавцю витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання житлового фонду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року у справі №5006/35/175пд/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Кіровський» м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 року у справі №5006/35/175пд/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2012 р. у справі №5006/35/175пд/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В. Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Дон. обл.