Рішення № 30442793, 02.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 року Справа № 913/365/13-г

Провадження №3/913/365/13-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

про стягнення 40 640 грн. 30 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Приватним акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості в сумі 40270,70 грн., пені в сумі 10,62 грн., інфляційних нарахувань в сумі 40,27 грн., 3% річних в сумі 318,71 грн. за договором №10072902 від 29.07.2010 про участь постачальника в системі LeaseIT.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов договору №10072902 від 29.07.2010 про участь постачальника в системі LeaseIT, позивач перерахував грошові кошти у сумі 41000,00 грн. на поточний рахунок відповідача для проведення та укладення угод з клієнтами. З вищезазначеної суми для цільового призначення (укладання угод з клієнтами) було використано 729,30 грн. Решта коштів у сумі 40270,70 грн. не були використані для цільового призначення, а також не були повернені позивачу. Крім того, за порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 10,62 грн., інфляційні нарахування у сумі 40,27 грн., 3% річних у сумі 318,71 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У заяві від 05.03.2013 просив суд розглянути справу без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Згідно з приписами пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою ( тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

29.07.2010 між сторонами було укладено договір №10072902 про участь постачальника в системі LeaseIT (а.с. 9).

Згідно п. 5 перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» Закрите акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Лізинг інформаційних технологій».

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (відповідач) бере участь в системі LeaseIT, а саме: використовуючи згідно ліцензії технологію фінансування LeaseIT, постачає товари - предмет лізингу, запасні частини, комплектуючі, витратні матеріали, тощо - надає послуги та виконує інші дії відповідно до обраної моделі участі постачальника в системі LeaseIT, а оператор LeaseIT (позивач) оплачує поставлені постачальником товари та послуги, надає постачальнику послуги, пов'язані з використанням технології фінансування LeaseIT. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до правил участі постачальника в системі LeaseIT, які затверджуються оператором LeaseIT та є невід'ємною частиною цього договору (надалі - правила) (а.с. 11-18).

Згідно з п. 2.1 договору для виконання цього договору оператор LeaseIT уповноважує постачальника виконувати від імені оператора LeaseIT юридичні дії, передбачені правилами та обраною моделлю участі в системі LeaseIT. Представництво оператора LeaseIT є комерційним представництвом та здійснюється постачальником за довіреністю постачальника в системі LeaseIT (а.с. 10). Постачальник не має права на оплату за виконання свого обов'язку за дорученням.

Відповідно до п.4.4 договору розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідної сторони; п. 4.6 договору, оператор LeaseIT надає постачальнику особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за поставлені предмети лізингу, інші товари та надані послуги.

На підставі п. 6.5 правил оплата процесінг-центр LeaseIT постачальнику може бути здійснена шляхом авансування, до отримання від постачальника оригіналів документів, що посвідчують передачу обладнання, інших товарів та послуг. Постачальник при отриманні оплати авансом зобов'язаний передати оригінали таких документів протягом семи календарних днів після їх підписання з клієнтом.

Судом встановлено, що для укладення угод з клієнтами, відповідачу були перераховані кошти у таких розмірах:

- 23.10.2012 відповідно до платіжного доручення №11865 перераховано 6000,00 грн. (а.с. 19);

- 25.10.2012 відповідно до платіжного доручення № 11908 перераховано 30000,00 грн. (а.с. 20);

- 01.11.2012 відповідно до платіжного доручення № 12083 перераховано 5000,00 грн. (а.с. 21).

Загальна сума перерахувань складає 41000,00 грн. З вищезазначеної суми для цільового призначення відповідачем було використано 729,30 грн. Решта коштів у сумі 40270,70 грн. не були використані для цільового призначення відповідачем та не були повернуті позивачу.

Таким чином, сума не повернутих коштів позивачу за договором на момент звернення з позовом складає 40270,70 грн.

Позивач двічі направляв відповідачу телеграми від 29.12.2012 та від 16.01.2013 вимагаючи повернення коштів, на які відповідач не відреагував (а.с. 22-23).

Відповідно до п. 15.2 правил у разі несвоєчасної оплати платежів відповідно до тарифного плану та договору, сторона, яка допустила прострочення, сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторону від обов'язку в повному обсязі сплатити прострочені платежі та решту платежів, передбачених договором та тарифним планом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне повернення авансу з 23.10.2012 по 29.01.2013 в розмірі 10,62 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 40,27 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 318,71 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання пункту 6.5 правил участі постачальника в системі LeaseIT здійснив авансування для виконання умов договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок відповідача в сумі 40270,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.

Відповідач підтверджуючих документів на зазначену суму не надав, грошові кошти на вимогу позивача не повернув.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 40270,70 грн. є обґрунтованою підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони не визначили строк повернення авансового платежу, однак позивач 29.12.2012 направив відповідачу телеграму з вимогою повернути суму боргу в розмірі 40270,70 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Оскільки позивач звертався до відповідача 29.12.2012 з телеграмою про повернення надлишку авансу протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги згідно до ст.530 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив повернення авансу з 06.01.2013, оскільки не виконав таке зобов'язання за вимогою позивача від 29.12.2012 (семиденний строк виконання сплинув 06.01.2013, яке було вихідним днем, а відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Таким чином, розрахунок штрафних санкцій повинен здійснювати з 07.01.2013 року.

Відповідно до п. 15.2 правил у разі несвоєчасної оплати платежів відповідно до тарифного плану та договору, сторона, яка допустила прострочення, сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторону від обов'язку в повному обсязі сплатити прострочені платежі та решту платежів, передбачених договором та тарифним планом.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вище викладене, задоволенню підлягає пеня нарахована з 07.01.2013 по 29.01.2013 у сумі 2,54 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних повинна бути нарахована по закінченні семиденного строку після отримання відповідачем телеграми від 29.12.2012, а саме - з 07.01.2013 по 29.01.2013.

З огляду на наведене, сума 3% річних, що підлягає стягненню, складає:

40 270,70 грн. х 23 днів х 3% / (365 днів х 100%) = 76,13 грн.

Що стосується нарахування інфляційних витрат, то суд доходить висновку, що у задоволенні в цій частині вимог слід відмовити, оскільки позивачем неправомірно розраховано інфляційні витрати за листопад - грудень 2012 року з огляду на зазначене вище.

Відповідач під час судового розгляду справи заперечень на позов не надав, а також не скористався правом участі в судових засіданнях у даній справі.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів повного виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

За таких обставин, позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 75 статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій», 04205, м. Київ, проспект Оболонський, 28, код 33149830, суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань за договором №10072902 від 29.07.2010 в розмірі 40270 грн. 70 коп. (сорок тисяч двісті сімдесят гривень 70 копійок), пеню в розмірі 2 грн. 54 коп. (дві гривні 54 копійки), 3 % річних в розмірі 76 грн. 13 коп. (сімдесят шість гривень 13 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2013.

Суддя А.В. Секірський