Постанова № 30442749, 14.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

14 березня 2013 року справа № 2а-5714/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Баришніков А.О. (довіреність від 02.11.2012 р.);

від відповідача: Радчич О.А. (довіреність №5/9/10-023 від 03.03.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл", пр. Г.Сталінграу, 117, м. Миколаїв, 54000

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкових повідомлень - рішень від 04.10.2012р. № 0015022220, №0015032220,

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.10.2012 р. № 0015022220, № 0015032220.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 276,24 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (код ЄДРПОУ 37585864).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 березня 2013 року справа № 2а-5714/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Баришніков А.О. (довіреність від 02.11.2012 р.);

від відповідача: Радчич О.А. (довіреність №5/9/10-023 від 03.03.2012 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл", пр. Г.Сталінграу, 117, м. Миколаїв, 54000

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

проскасування податкових повідомлень - рішень від 04.10.2012р. № 0015022220, №0015032220,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012р. №0015022220, №0015032220 за яким застосовано до підприємства штрафні санкції. Мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні даних повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та ПП ВКФ "Центр-95" не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, діюче законодавство, пояснення сторін, суд дійшов наступного:

Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків контрагентом-постачальником ПП ВКФ "Центр-95" та контрагентами покупцями за період вересень 2011р., за результатами якої складено акт від 17.09.2012року №613/22-200/37585864.

Відповідно до акту перевірки позивачем нібито неправомірно включено ПДВ у сумі 18356,76 грн. до складу податкового кредиту по операції з придбання соняшнику у ПП ВКФ "Центр-95". Також у акті перевірки зазначено, що між позивачем та ПП ВКФ "Центр-95" укладено відповідний договір поставки №19 від 06.09.2011р.

По результатах акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012р. №0015022220, яким позивачу було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на суму 4697 грн. та рішення від 04.10.2012р. №0015032220, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18356,76 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 4589,19 грн.

Разом з цим відповідачем, як у акті перевірки, так і на час судового розгляду справи не визначено жодного порушення податкового обліку саме з боку позивача, а лише зазначено досить неконкретні нібито порушення контрагента позивача та осіб, з якими позивач ніколи не мав ніяких господарських правовідносин.

Так, єдиним доводом правомірності дій Відповідача є неможливість зробити висновок походження соняшника, місць завантаження та розвантаження соняшника, за рахунок якого підприємства здійснювалось транспортування соняшника - так як відсутня інформація, що міститься в договорі поставки, товарно-транспортних накладних у вересні 2011р. А також у підтримку своєї правової позиції відповідач посилається на проведений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Колокол Україна" як постачальника контрагента позивача - ПП ВКФ "Центр-952 з яким позивач ніколи не мав ніяких правовідносин.

Виходячи з чого відповідачем правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень вмотивована лише тим, що податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна лише складається для документального підтвердження. Без здійснення реальної господарської операції не може бути ні податкового кредиту ні податкового зобов'язання.

Проте відповідачем жодним чином не взято до уваги, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ПП ВКФ "Центр-95", з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.

Крім того неправомірними є посилання Відповідача на нереальність здійсненої господарської операції, враховуючи положення ч.2 ст 215 Цивільного кодексу України, згідно яких недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим суд звертає увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який було укладено між позивачем та ПП ВКФ "Центр-95" визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та ПП ВКФ "Центр-95" - з другої сторони, недійсним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеним контрагентом і виконання договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладений правочин суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 ЦКУ є нікчемними.

Поміж цим, відповідачем не надано до суду жодних відомостей щодо порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, на що неодноразово йде посилання у акті перевірки.

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04.10.2012 р. № 0015022220, № 0015032220.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 276,24 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (код ЄДРПОУ 37585864).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст постанови складено 19.03.2013 р.