ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2013 р. (15 год. 54 хв.) Справа №2а-12164/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю, за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби
до приватного нотаріуса ОСОБА_1
про стягнення.
Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з податку з доходи фізичних осіб та пені в загальному розмірі 33157,80 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлений законодавством строк самостійно визначений податок з доходів фізичних осіб та визначене позивачем податкове зобов'язання за податковими повідомленнями від 28.04.2010р. № 0009721702 та пеню. Загальна сума заборгованості відповідача складає 33157,80 грн., про стягнення якої у судовому порядку просить позивач.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином - судовою повісткою, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав до суду письмові заперечення позов, в яких просить відмовити у задоволенні позову (а.с.64).
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована Міністерством юстиції України 15.04.1994р. в якості приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу, про що свідчать: свідоцтво НОМЕР_3 від 15.04.1994р., свідоцтво Міністерства юстиції України в АР Крим НОМЕР_4 від 05.03.1999р. (а.с. 11, 12).
Відповідач знаходиться на обліку як платник податку в ДПІ в м. Сімферополі з 22.12.2003р. за № Н37 (а.с.13).
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі податкових декларацій про доходи, наданих відповідачем в порядку звітності, ним самостійно визначена до сплати сума податку з доходів фізичних осіб, а саме:
- згідно з декларацією про доходи, отримані з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. сума податку складає 6589,00 грн. (а.с.17-18),
- згідно з декларацією про доходи, отримані з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. сума податку складає 6049,89грн. (а.с.19-20),
- згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2011р. сума податку складає 6856,50 грн. та сума штрафу 203,70 грн. (а.с.21-22).
На підставі декларації про доходи за 2009р. відповідачу було визначено податковим повідомленням від 28.04.2010р. № 0009721702/0 від 28.04.2010р. податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6588,24 грн. (а.с.15).
Разом з цим, позивачем була нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 13457,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових податків та зборів, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини охоплюють 2009р., 2010р. та 2011р., суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції до 01.01.2011р.), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" (в редакції до 01.01.2011р.) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Положенням п.п. 16.1.4. статті 16 ПК України визначено обов'язок платника податків сплачувати належні суми податків та зборів у строки та у визначених розмірах.
Згідно із ст. 32 Закону України від 02.09.2003 року №3425-ХІІ "Про нотаріат" з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначається Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 р. (в редакції до 01.01.2011р., далі - Закон № 889).
Пунктом 1.9 статті 1 Закону №889 визначено, що діяльність приватних нотаріусів віднесена до незалежної професійної діяльності.
Доходи приватного нотаріуса - це сума коштів, що сплачується клієнтами за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.
Згідно з п.1.19 ст.1 Закону №889, самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Пунктом 4.1. ст.4 Закону №889 визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п.4.2.1. ст.4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Згідно з п. 7.1. ст. 7 Закону № 889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Відповідно до п. 8.1.1. ст. 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
У п. 8.1.2. ст. 8 Закону № 889 наведено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п.19.2 ст.19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Згідно з п. 17.1 ст.17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Крім того, згідно із п. 22.2 ст. 22 Закону № 889 у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів містять правила оподаткування доходів фізичних осіб, які суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми Закону № 889.
Отже, доходи приватних нотаріусів оподатковуються за загальними нормами, встановленими Законом № 889 для фізичних осіб.
В розумінні положень п.п.14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України діяльність приватних нотаріусів є незалежною професійною діяльностю, яку здійснює самозайнята особа - платник податку.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п. 178.6, п. 178.7 ст. 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Стосовно визначення суми податкового зобов'язання у податковому повідомленні від 28.0.2010р. № 0009721702/0, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (в редакції до 01.01.2011р., далі - Закон № 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
У податковому повідомленні від 28.0.2010р. № 0009721702/0 позивач посилається на пп. "г" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181. Разом із тим, особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету вказані в ст. 17 Закону №889, в переліку яких податковий орган не зазначено, тому визначення позивачу суми податкового зобов'язання у вказаному податковому повідомленні не може бути визнано таким, що вчинено на підставі закону.
Суд враховує, що відповідно до ст. 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" обчислення податку з фактичного річного доходу може провадитись податковими органами.
Проте норми вказаного Декрету Кабінету Міністрів України застосовуються з урахуванням того, що згідно із пп. 22.10 ст. 22 Закону №889 Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" визнано таким, що втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Разом із тим, згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 02.09.2003 року №3425-ХІІ "Про нотаріат" нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю.
Тому визначення суми податкового зобов'язання у податковому повідомленні від 28.0.2010р. № 0009721702/0 не може бути визнано судом таким, що вчинено на підставі закону.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем погашено суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначені в поданих ним податкових деклараціях за 2009-2011 роки, а саме:
- за 2009р. квитанцією від 04.06.2010 року № 69 - сума платежу 6588,24 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб,
- за 2010р. за квитанцією від 06.05.2011 року № 82 - сума платежу 6050,00 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік (а.с. 66),
- за 2011р. за квитанцією від 25.07.2012 року № 222510007 - сума платежу 7062,20 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік (а.с.65).
Сплата вказаних сум відображена за даними картки особового рахунку, проте сума в розмірі 6588,24 грн., неправомірно зарахована податковим органом в погашення заборгованості, за іншими строками виникнення з огляду на наступне.
Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.
Аналіз норм Закону №2181 свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 22 доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача може бути викладено у письмовій формі, а саме - платіжного доручення, яке є розрахунковим документом.
Пунктом 3.1 Інструкції № 22 встановлений перелік реквізитів, які повинно містити в собі платіжне доручення, в тому числі, зазначення призначення платежу.
Згідно з п. 3.8 Інструкції № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником із зазначенням повної інформації про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до вимог Порядку заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2002 р. N 301, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 р. за N 735/7023 при погашенні податкового зобов'язання вказується в тому числі роз'яснювальна інформація про призначення платежу.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби до 01.01.2011р. правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.
Стосовно сум, сплачених за 2010р. за квитанцією від 06.05.2011 року № 82 в розмірі 6050,00 грн. та за 2011р. за квитанцією від 25.07.2012 року № 222510007 в розмірі 7062,20 грн., суд вважає їх перерозподіл на погашення попереднього боргу правомірним виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Тобто в розумінні положень податкового законодавства на час виникнення спірних правовідносин з дати набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби мають право змінювати призначення платежу платника податків у разі наявності в нього непогашеного податкового боргу відповідно до черговості його виникнення.
Враховуючи, що сплата податку з доходів фізичних осіб згідно поданих декларацій за 2010 та за 2011р. відбулася після набрання чинності Податкового кодексу України, про що свідчать: квитанція від 06.05.2011 року № 82 - сума платежу 6050,00 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік, та квитанція від 25.07.2012 року № 222510007 - сума платежу 7062,20 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік то позивач, виконуючи свої обов'язки, передбачені п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, зарахував кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного відповідачем.
А отже, заявлена до стягнення сума в загальному розмірі 13112,07 грн. (6049,87 + 7062,20) з податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням самостійно визначеного штрафу в розмірі 205,70 грн. по відповідним деклараціям за 2010р. та 2011р. підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 13457,48 грн., суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2012р., від 18.12.2012р. у позивача було витребувано: детальний обґрунтований розрахунок суми пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з зазначенням періоду нарахування (час, день, рік) суми на яку нарахована пеня та підстави виникнення суми зобов'язання на яке нарахована пеня, нормативне обґрунтування нарахування пені на зобов'язання по кожному періоду.
Суд не бере до уваги розрахунок пені по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с. 60), оскільки з нього не вбачається період нарахування (час, день, рік), сума на яку нарахована пеня та підстави виникнення суми зобов'язання на яке нарахована пеня.
Таким чином, позивачем на виконання вимог ухвал суду від 20.11.2012р. та від 18.12.2012р. не надано ані детального обґрунтованого розрахунку суми пені, ані документів, що підтверджують належне узгодження суми податкового боргу, за несвоєчасну сплату яких така пеня нарахована.
Тобто, у суду відсутня можливість для перевірки обґрунтованості та правомірності нарахування вказаної суми пені; позивачем не надано доказів узгодження суми податкового зобов'язання, за несвоєчасну сплату якого нараховано пеню.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Враховуючи, що позивачем не доведена правомірність та обґрунтованість нарахування суми пені, які позивач просить стягнути, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у частково шляхом стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням самостійно визначеного штрафу в розмірі 205,70 грн. по відповідним деклараціям за 2010р. та 2011р. в загальному розмірі 13112,07 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 19.02.2013р.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 25.02.2013р.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість зі сплати грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2010р. та за 2011р. в загальному розмірі 13112,07 грн. на р/р 33210801700003в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026, код платежу 5211010501.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.
Судове рішення № 30441597, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим було прийнято 19.02.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-12164/12/0170/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: