Вирок № 30441501, 05.04.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/675/13-к

№ провадження 1-кп/541/24/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю:прокурора Жага Е.Г.,

захисника - адвокта ОСОБА_2,

потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, працюючого складальником виробів із склопластиків в Товаристві з обмеженою відповідальністю „Виробничо - комерційне підприємство Миргородський завод термозберігаючих конструкцій", не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

по ст. 286 ч. 2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2012 року, приблизно, в 00 годин 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_4, керуючи на підставі довіреності власника транспортного засобу, автомобілем „ВАЗ 21083", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Гоголя в м. Миргороді Полтавської області, при виконанні маневру повороту ліворуч, навпроти будинку № 139, порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 та 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, перетнув вузьку суцільну лінію, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись в безпеці цього маневру, та допустив зіткнення з мотоциклом марки „Ява 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку.

В наслідок цього зіткнення потерпілому ОСОБА_3, завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, гемоліквореї з лівого вуха, забою головного мозку тяжкого ступеня, травматичного субарахноїдального крововиливу, травматичного середнього отиту справа, травматичного розриву барабанної перетинки зліва, перелому лівої ключиці, гематоми лівої вушної раковини, саден та синців на обличчі, які за висновком судово - медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Свою вину в інкримінованому діянні підсудний ОСОБА_4 визнав частково і пояснив, що 21.10.2012 року, в нічний час, він дійсно керував легковим автомобілем по вул. Гоголя в м. Миргороді та розпочав маневр повороту ліворуч, не бачучи ніяких перешкод для початку маневру. При цьому відчув сильний удар, а коли вийшов із салону керованого автомобіля, побачив попереду транспортного засобу розбитий мотоцикл, а за автомобілем - потерпілого, який лежав на дорожньому покритті. Після цього він викликав швидку допомогу та був присутнім при огляді місця ДТП працівниками міліції, погодившись з усіма проведеними ними замірами та зі змістом складених документів, які підписав. Стверджував, що вузьку суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, при здійсненні маневру повороту ліворуч, перетнув, бо весною 2012 року ця лінія не була суцільною. Заявлений позов прокурора та потерпілого визнає частково.

Окрім власного часткового визнання підсудними своєї винуватості, за обставинами, встановленими судом, його винуватість у вчиненому діянні підтверджується такими розкритими стороні захисту доказами, перевіреними і проаналізованими в ході судового слідства за пропозицією прокурора:

- показаннями потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_3, з яких слідує, що 21.10.2012 року, в нічний час, він повертався додому, керуючи чужим мотоциклом, не маючи права керування цим транспортним засобом та без мотошолома. При яких обставинах сталася дорожня пригода, не пам'ятає в наслідок тяжкого травмування голови. Як стверджував потерпілий, цивільний позов йому написав слідчий, який не став збирати докази на підтвердження цього позову разом з прокурором. В Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги лікувався двічі. До якої форми власності відноситься ця лікарня йому не відомо;

- свої показання відносно механізму розвитку ДТП в темну пору доби обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_3. відтворили на місці пригоди, що підтверджується протоколом слідчого експерименту і схемою - додатком до цього протоколу / т.1, а.п. 60, 61/;

- допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що 21.10.2012 року, в нічний час, знаходився в салоні власного автомобіля, поблизу місця дорожньої пригоди, яке було освітлене вуличними ліхтарями, і бачив як повз нього на мотоциклі, зі швидкістю, приблизно, 60 км/год проїв потерпілий без мотошолому і в цей в момент трапилося зіткнення мотоцикла з легковим автомобілем білого кольору, що повертав ліворуч. Наслідки такого зіткнення свідок бачив і тоді, коли проїзджав поруч;

- з показань свідка ОСОБА_6 слідує, що в нічний час 21.10.2012 року, перебував у своєму автомобілі на стоянці, навпроти будинку № 139 по вул. Гоголя в м. Миргороді. Згодом відчув шум, характерний для зіткнення транспортних засобів і побачив, що автомобіль під керуванням обвинуваченого при здійсненні маневру повороту ліворуч зіткнувся з мотоциклом;

- свідок ОСОБА_7 повідомив, що потерпілий ОСОБА_3 зі своєю дівчиною був у нього вдома, після чого в нічний час 21.10.2012 року вони поїхали на мотоциклі під керуванням потерпілого. З показань свідка вбачається, що на момент їх від'їзду, фара мотоцикла була ввімкнена та перебувала у робочому стані;

- в протоколі огляду місця дорожньо - транспортної пригоди, на схемі та фототаблицях - додатках до нього зафіксовано загальну обстановку на місці ДТП, дорожні та погодні умови на час пригоди, характер розташування транспортних засобів після їх зіткнення, аналіз яких, дають підстави прийти до висновку про те, що зіткнення автомобіля і мотоцикла відбулося на смузі руху мотоцикла під керуванням потерпілого, після перетину автомобілем під керуванням обвинуваченого вузької суцільної лінії, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків / т. 1, а.п. 3 - 7, 12 - 21 / ;

- за протоколом медичного огляду обвинуваченого, безпосередньо після дорожньо - транспортної пригоди, на момент керування транспортним засобом він був тверезим / т. 1, а.п. 30 /;

- матеріалами автотехнічної експертизи № 19 від 13.11.2012 року, з висновками якої погоджується суд, визнаючи вірогідними наведені в них дослідження та застосовані методики, як такі, що узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, за якими в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.4 та 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України. Саме ці дії, за переконанням суду, не відповідали вимогам вищезгаданих пунктів Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди / т. 1, а.п. 40 - 41 /;

- висновками автотехнічної експертизи № 39 від 21.02.2013 року, які суд визнає належними і допустимими доказами, згідно яких у дорожній обстановці на момент ДТП водій мотоцикла „Ява 350" ОСОБА_3 не дотримався вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилося в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди / т. 1, а.п. 65 - 67 /;

- матеріалами судово - медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3, за якими в результаті ДТП йому заподіяно тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа, гемоліквореї з лівого вуха, забою головного мозку тяжкого ступеня, травматичного субарахноїдального крововиливу, травматичного середнього отиту справа, травматичного розриву барабанної перетинки зліва, перелому лівої ключиці, гематоми лівої вушної раковини, саден та синців на обличчі, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення / т. 1, а.п. 57, 32 /. Одночасно з цим суд приймає до уваги й ту обставину, що ці висновки зроблено без урахування об'єктивних медичних даних про лікування потерпілого у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, які не витребувалися та не досліджувалися під час досудового розслідування;

- медичною довідкою згідно якої потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 23 жовтня по 23 листопада 2012 року, і на його лікування закладом охорони здоров'я витрачено 9121 гривну 95 копійок / т. 1, а.п. 79 /.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, перевіривши докази сторони обвинувачення та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_4, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 2 КК України за вищевказаною кваліфікуючою ознакою.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину шляхом виклику швидкої медичної допомоги, а в порядку ч. 2 ст. 66 КК України ще й неправомірну поведінку самого потерпілого до моменту ДТП, яка виразилася у нехтуванні ним Правил дорожнього руху України, власної безпеки та безпеки інших осіб, що проявилося у керуванні чужим транспортним засобом без відповідного посвідчення та повноважень і без використання мотошолому. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у обвинувальному акті не наведено і суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_4 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке хоч і є не обережним, проте віднесене за відповідною класифікацією до тяжких злочинів, його наслідки у вигляді травмування потерпілого, характер допущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху та байдуже ставлення до цих порушень і їх наслідків, характер порушення Правил дорожнього руху потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_3 у їх взаємозв'язку з механізмом розвитку ДТП, обставини справи, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також особа ОСОБА_4, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Крім того, суд приймає до уваги також і ту обставину, що на момент розгляду цього провадження обвинуваченим добровільно не відшкодовано, з наданням відповідних доказів, завданої потерпілому шкоди та інших витрат, пов'язаних з цим кримінальним провадженням.

Зважаючи на наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, враховуючи особу цього підсудного, суд вважає за можливе призначити йому основне покарання за статтею 286 ч. 2 КК України, по якій він засуджується, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті за цей злочин, відповідно до положень ст. 69 КК України.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді короткочасного тримання в умовах ізоляції з її реальним відбуванням, не вбачаючи ніяких законних підстав для застосування положень ст. 75 КК України і з позбавленням права керування транспортними засобами, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому, в тому числі і в сфері безпеки дорожнього руху.

Цивільний позов прокурора / т. 1, а.п. 81, т. 2 а.п. 6 - 7 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає до часткового задоволення, зважаючи на те, що такі витрати відповідно до положень ч. 3 ст. 1206 ЦК України підлягають стягненню не на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, яка перебуває у власності територіальної громади м. Києва / т. 1, а.п. 79 /, а на користь бюджету Київської міської державної адміністрації.

Слідчим і прокурором долучено до матеріалів кримінального провадження цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_3 / т. 1, а.п. 49, т. 2, а.п. 8 /.

Між тим, в супереч вимогам ст. ст. 91, 90 КПК України, ними знехтувано обов'язок по доказуванню цього позову в частині розміру майнової шкоди на суму 150000 гривень, оскільки не зібрано та не надано для оцінки судом будь - яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували цю частину і розмір позовних вимог.

Зважаючи на положення ст. 128 ч. 5 КПК України, якою чітко не визначено випадки, коли суд в межах розгляду кримінального провадження, без порушення прав цивільного відповідача, наділений правом залишати цивільний позов без розгляду, та приймаючи до уваги зміст ст. 207 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог та не вбачає законних підстав для залишення позову в цій частині без розгляду.

Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, підлягають до часткового задоволення за рахунок обвинуваченого ОСОБА_4, як володільця джерела підвищеної небезпеки / т. 1, а.п. 26 /, на основі положень пункту 1 ч. 2 ст. 23, ст. 1187 ЦК України в межах доведених вимог, які безпосередньо пов'язані із злочином і його цивільно - правовими наслідками та з урахуванням неправочинної поведінки самого потерпілого в момент дорожньої пригоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином згаданому потерпілому, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння шкоди його здоров'ю, тривалість його фізичних і психічних страждань в зв'язку з травмуванням і тривалим лікуванням, порушення його звичного способу життя внаслідок втрати здоров'я, а також сімейно - майновий стан заподіювача шкоди. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілому має становити 9 мінімальних розмірів заробітної плати, офіційно встановлених на час розгляду кримінального провадження Законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року № 5515-VI.

Обгрунтваних підстав для застосування положень ст. ст. 979, 984, 985 ЦК України та Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при вирішенні заявленого цивільного позову немає, оскільки цивільна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу, перед третіми особами, не була застрахована у відповідності до згаданого Закону, що підтверджується змістом копії відповідного полісу / т. 1, а.п. 25 /.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені / т.1, а.п. 38, 64 /, в загальній сумі 744 гривни, підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави на основі ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ст. 286 ч. 2 КК України і призначити покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 6 ( шести ) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання засудженим рахувати з моменту фактичного взяття під арешт.

Цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 10323 ( десять тисяч триста двадцять три ) гривні.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за їх надоведеністю та відсутністю правових підстав, визначених законом, до залишення цієї частини позовних вимог без розгляду.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь бюджету Київської міської державної адміністрації (розрахунковий рахунок 35426002001136 в ГУДКУ м. Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 00184945) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину 9121 ( дев'ять тисяч сто двадцять одну ) гривну 95 копійок.

Речові докази по справі: автомобіль „ВАЗ 21083", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий під розписку на зберігання засудженому ОСОБА_4 / т. 1, а.п. 84 /, після набрання вироком законної сили, той може використовувати на свій розсуд, як користувач, на основі відповідної довіреності; мотоцикл марки „Ява 350", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який відповідно до постанови слідчого Михайленко Г.В. від 27 жовтня 2012 року, знаходиться на майданчику тимчасового тримання автомобілів / т. 1, а.п. 33 /, після набрання вироком законної сили, повернути його належному власнику відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів стягнути з ОСОБА_4 на користь держави ( НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, код 25574067, рахунок 312522722210055, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 8311019 ) 744 ( сімсот сорок чотири ) гривни.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя В. Д. Чернюк