Постанова № 3044065, 24.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2009 № 46/155

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Концерн Алекс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2008

у справі № 46/155

за позовом Державне підприємство "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів"

до Закрите акціонерне товариство "Концерн Алекс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 4477,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.12.2008 р. по справі № 46/155 первісний позов ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” задоволено; з ЗАТ “Концерн Алекс” стягнуто на користь ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” 4 477,86 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в зустрічному позові ЗАТ “Концерн Алекс” відмовлено; повернуто ЗАТ “Концерн Алекс” зайво сплачене держмито в розмірі 85 грн., що перераховано квитанцією № 8202/з25 від 22.10.2008 р.

Не погоджуючись із рішенням, відповідач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити й задовольнити зустрічний позов. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не надано жодної оцінки, що фактичним замовником робіт був Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, отже суд зобов’язаний був залучити його до участі в справі в якості належного відповідача. Крім цього, жодних угод на виконання робіт між позивачем та відповідачем не укладалось, гарантійний лист № 2/16 від 16.01.2007 р., на який посилається позивач не підписував генеральний директор, також його скріплено печаткою. Місцевим судом не взято до уваги, що співробітники ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” не мають права згідно чинного законодавства вилучати майно у суб’єктів господарювання. З доданих до матеріалів справи доказів, поданих ЗАТ “Концерн Алекс” вбачається, що пропозиція ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” на укладення договору у спосіб, встановлений ч. 2 ст. 181 ГК України не акцептовано відповідачем, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених у ній підстав.

Представник позивача за первісним позовом доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 01.10.2008 р. ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Концерн Алекс” про стягнення боргу в розмірі 4 477,86 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на підставі п.п. 3 п.1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” № 30-93 від 08.04.1993 р. (далі Декрет) при здійсненні державного нагляду державні інспектори мають право відбирати зразки продукції у організацій для перевірки на відповідність її стандартам, нормам і правилам, при цьому, вартість випробувань відібраних зразків продукції, їх транспортування, відноситься до витрат організації, що перевіряється. В порядку державного нагляду згідно направлення на проведення випробувань продукції № 257/50-05 від 16.01.2007 р. і Актом відбору зразків № 1 від 11.01.2007 р. для проведення випробувань ЗАТ “Концерн Апекс” надано до випробувального центру Укрметртестстандарту три радіостанції з кутовою модуляцією Р32Н-4 “AI-F11”. Листом № 2/16 від 16.01.2007 р. відповідач просив виконати роботи з випробування продукції та гарантував оплату. Позивач провів випробування належним чином та в повному обсязі, що підтверджується протоколом випробувань № 0119-2-5-07 від 12.02.2007 р., вартість робіт становить 4 477,86 грн. Таким чином, відповідно до ст. 641, 642 ЦК України, п. 1 ст. 181 ГК України між сторонами укладено договір підряду на виконання робіт з випробування продукції. Листом № 302-05/2665 від 19.03.2007 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість робіт. Листом № 01/04 від 04.03.2008 р. відповідач просив повернути продукцію й фактично відмовився оплатити вартість випробувань, тощо.

13.11.2008 р. ЗАТ “Концерн Алекс” звернулось до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” про зобов’язання відповідача повернути належне йому на праві приватної власності майно-трьох зразків радіостанцій A1-F11 в комплекті, припинити провадження по справі за позовом ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” до ЗАТ “Концерн Алекс” про стягнення 4 477,86 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що випробування на підставі ст. 7 Декрету проводиться за рахунок державних бюджетних коштів. Договір підряду на суму 4477,86 грн. між сторонами не укладався й на підтвердження протилежного примірника такого договору, погодженого з ЗАТ “Концерн Алекс” суду не подано. Фактичним замовником перевірки притриманих Укрметртестстандартом зразків радіостанцій A1-F11 був Департамент ресурсного забезпечення МВС України, який є відокремленою від МВС України юридичною особою та не являє собою органу державної влади. Крім цього, зі змісту Акту перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил від 11.01.2007 р., складеного співробітниками ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” вбачається, що ЗАТ “Концерн Алекс” на здійснення вказаної перевірки згоди не надавав, а її вчиненню перешкоджав. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету відсутні підстави для проведення перевірки за заявою Департаменту ресурсного забезпечення MBС України ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів”, адже не надано суду допустимих доказів того, що він являє собою орган згідно ст. 2 Декрету, якому надано право на вчинення перевірок суб'єктів господарювання. Таким чином, на підставі ст. 11, 14, ч. 3 ст. 92 ЦК України, ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” не мав обов’язку надавати послуги по виконанню робіт Департаменту ресурсного забезпечення MBС України, розраховуючи на їх оплату ЗАТ “Концерн Алекс”. Водночас ЗАТ “Концерн Алекс” за правилом ч. 2 ст.386 ЦК України належить право звернення до суду з клопотанням про зобов'язання ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” повернути йому в належному стані майно, яке безпідставно ним вилучено позивачем, тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість первісних позовних вимог, а відтак їх задовольнив, в зустрічному позові відмовив.

Так, задовольняючи первісний позов, місцевий суд посилався на те, що ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” є територіальним органом центрального органу виконавчої влади в сфері технічного регулювання та споживчої політики. Відповідно до рішення ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” як територіального органу центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики “Про перевірку додержання вимог стандартів, норм і правил при виробництві, зберіганні та реалізації продукції” інспекторами проведено відбір у відповідача за первісним позовом зразків (проб) продукції для перевірки на відповідність вимогам ТУ У 64.2-24924430-001-2003 "Радіостанції з кутовою модуляцією....", що підтверджується актом-відбору № 1 від 11.01.2007 р. Згідно п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 6 Декрету державні інспектори мають право відбирати зразки продукції для перевірки на відповідність її стандартам, нормам і правилам. Вартість випробувань відібраних зразків продукції відноситься до витрат підприємця, що перевіряється. Листом № 2/16 від 16.01.2007 p. ЗАТ “Концерн Алекс” звернулось до позивача щоб провести випробування радіостанцій з кутовою модуляцією на відповідність ТУ У 64.2-24924430-001-2003 та гарантувало його оплату. Виходячи з наведеного, місцевий суд вважав, що у спірних правовідносинах має місце реалізація позивачем контролюючої функції та проведення ним діяльності як господарюючим суб'єктом, а ЗАТ “Концерн Алекс” було обізнано з намірами ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр і стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” провести випробування продукції, це підтверджується підписом представника на акті № 1 від 11.01.2007 р. та листом № 2/16 від 16.01.2007 р. про проведення випробувань та гарантію їх оплати. Тому, місцевий суд вважав, що між сторонами укладено господарський договір підряду шляхом виставлення пропозиції та її прийняття. За умовами такої-усної угоди позивач за первісним позовом, як підрядник, зобов'язався виконати певну роботу, а відповідач, як замовник, зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Зважаючи на нормативно встановлений порядок проведення випробувань, їх вартість визначається за наслідками вчинення таких дій, тобто, визначення вартості робіт, що мав оплатити відповідач за первісним позовом в майбутньому не буде вважатись порушенням ч. 1 ст. 638 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, відібрані у відповідача за первісним позовом зразки продукції передано для випробування до Українського науково-технічного інституту випробувань та сертифікації електрообладнання, тобто, залучено до виконання робіт субпідрядника.

12.02.2007 р. Українським науково-технічним інститутом випробувань та сертифікації електрообладнання складено протокол випробувань взятих у ЗАТ “Концерн Алекс” зразків продукції. За результатами встановлено, що надані зразки радіостанції з кутовою модуляцією ALCOM моделі А1 -F11 не відповідають вимогам ТУ У 64.2-24924430-001-2003. Згідно з розрахунком трудомісткості та вартості робіт з проведення випробувань від 30.01.2007 р. вартість випробувань склала 4 477,86 грн. Обов'язок замовника сплатити підрядникові вартість проведених робіт встановлено ст. 854 ЦК України. 31.01.2007 р. позивач за первісним позовом виставив відповідачу рахунок на оплату виконаних робіт з випробування. Листом № 302-05/2665 від 19.03.2007 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість робіт, однак оплату проведено не було. Листом № 01/04 від 04.03.2008 р. ЗАТ “Концерн Алекс” вимагало повернення зразків продукції, вилучених у підприємства за актом № 1 від 11.01.2007 р. Скориставшись правом притримання продукції, наданим ст. 856 ЦК України, ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр і стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” звернулось з претензією до відповідача за первісним позовом. Листом № 08/28 від 28.05.2008 р. ЗАТ “Концерн Алекс” відмовилось оплатити суму боргу, одночасно вимагало від позивача повернення зразків продукції. З огляду на наведене, місцевий суд вважав вимоги первісного позову про стягнення 14477,86 грн. обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають

задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів нечинності рішення ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр і стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” про проведення перевірки зразків продукції на відповідність державним стандартам, нормам і правилам або ж доказів неправомірності дій такого органу щодо проведення державного нагляду, а тому, з врахуванням встановлених судом обставин справи при вирішенні первісного позову, дії відповідача за зустрічним позовом щодо притримання вилучених для проведення випробувань зразків продукції за актом № 1 від 11.01.2007 р. визнав правомірними та такими, що відповідають ст. 856 ЦК України. Крім цього, на підставі ст. 6 Декрету проведення перевірки додержання державних стандартів, норм та правил є законодавчо передбаченою формою державного нагляду уповноважених на те органів, а тому проведення перевірки позивача за зустрічним позовом на підставі листа Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України відповідає діючому порядку проведення таких дій. Місцевий суд не погодився з посиланнями позивача за зустрічним позовом на те, що відповідач за цим позовом не довів, що він є органом, визначеним у ст. 2 Декрету, а також права на проведення перевірок суб'єктів господарювання. Так, зі Статуту ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр і стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” вбачається, що воно є територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики, а на підставі ст. 2 Декрету вчиняє державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, це здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики і його територіальні органи - державні центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені органи, тощо.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Концерн Алекс” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 08.12.2008 р. по справі № 46/155 - без змін.

Матеріали справи № 46/155 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді

27.02.09 (відправлено)