Рішення № 30440588, 04.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2013 року Справа № 913/236/13-г

Провадження №5/913/236/13-г

За позовом Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління інформаційних технологій та виробничо-технологічного зв'язку», м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська»,

смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області

про стягнення 55 746 грн. 11 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Пушкаренко О.О., провідний юрисконсульт, довіреність від 28.12.2012

№ 03/5-686;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 29.12.2008 № 143 в сумі 48 423 грн. 31 коп. та пені в сумі 7 322 грн. 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати обчислювальних послуг в сумі 48 423 грн. 31 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 7 322 грн. 80 коп.

Разом з тим, позивачем подано заперечення на відзив на позовну заяву та розрахунок пені з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якого пеня складає 3 645 грн. 64 коп.

Вказана заява позивача відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України приймається судом як зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором від 29.12.2008 № 143 в сумі 48 423 грн. 31 коп. та пені в сумі 3 645 грн. 64 коп.

Позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 48 423 грн. 31 коп. та пені в сумі 3 645 грн. 64 коп.

Відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 11.02.2013 № 02-202.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між ДП «Луганськвугілля», як виконавцем, та ДВАТ «Шахта «Білоріченська», як замовником, 29.12.2008 укладено договір на виконання обчислювальних робіт № 143.

До вказаного договору укладено 6 додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою № 4 в преамбулі договору ДВАТ «Шахта «Білоріченська» замінено на ТОВ «Шахта «Білоріченська». Разом тим, додатковою угодою від 14.09.2012 № 6 преамбулу договору змінено та замовником визначено ДВАТ «Шахта «Білоріченська».

Згідно із п. 1.3 статуту ПАТ «Шахта «Білоріченська» ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» перейменовано у ПАТ «Шахта «Білоріченська».

Так, відповідач у справі є правонаступником усіх прав та обов'язків ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».

Відповідно до п. 1.1 договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе виконання робіт, перелік яких зазначений в розрахунку вартості, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.2 договору робота оплачується 100% передплатою суми договору до першого числа місяця, в якому будуть виконуватися роботи та підтверджується після виконання робіт актом приймання-здачі. У випадку неоплати робіт виконавцем нараховується пеня в розмірі, який встановлено законодавством.

Пунктом 3.3 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №№ 5 та 6) передбачено, що вартість робіт складає 3 536 грн. 33 коп.. Щомісячна сума оплати з урахуванням НДС - 4 243 грн. 60 коп.

З наданих позивачем актів від 31.01.2012, 29.02.2012, 30.03.2012, 28.04.2012, 31.05.2012, 27.06.2012, 31.07.2012, 31.08.2012, 28.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012 та 29.12.2012 вбачається, що позивач у повному обсязі виконав передбачені умовами договору зобов'язання, а відповідач прийняв виконані послуги без зауважень та претензій.

Отже, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість у сумі 48 423 грн. 31 коп.

Вказану заборгованість позивачем заявлено до стягнення за даним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт надання відповідачу обчислювальних послуг та не оплату відповідачем вказаних послуг на даний час підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу за обчислювальні послуги у сумі 48 423 грн. 31 коп. підлягає задоволенню повністю.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 7 322 грн. 80 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Договір містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, але не визначено її розмір, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені представник позивача мотивує нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Позивач невірно тлумачить зміст норми вказаного закону, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі подвійної облікової ставки є неправильним.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню грошові кошти в сумі 48 423 грн. 31 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 494 грн. 43 коп.

У судовому засіданні 04.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», смт. Білоріченський Лутугінського району Луганської області,

вул. Шкільна, б. 107, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00176897, на користь Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова,

б. 1«Г», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26446940: заборгованість за послуги в сумі 48 423 грн. 31 коп., судовий збір в сумі 1 494 грн. 43 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 04.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 05.04.2013.

СуддяС.В.Вінніков