Постанова № 30440308, 26.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 березня 2013 р. Справа № 802/610/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю: секретаря судового засідання: Побережської В.В.

представника позивача: Павлюка С.М., Павлюк О.В.

представника відповідача: Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень достовірності нарахування приватним підприємством "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" сум податку на додану вартість та податку на прибуток, а саме їх заниження, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначили, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій, що мали місце між підприємством та ПП "Формат-59" є безпідставними та такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами наданими до податкового обліку. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятих рішень, просив відмовити в його задоволенні. Окремо зазначив, що первинні документи надані позивачем під час перевірки не підтверджували факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Формат-59", оскільки податковим органом був встановлений факт відсутності вказаного контрагента за місцем його знаходження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що на підставі направлень Вінницької ОДПІ № 2155/22 від 10.09.2012 року, № 2153/22 від 10.09.2012 року, № 2154/22 від 10.09.2012 року, № 2152/22 від 10.09.2012 року, № 2151/22 від 10.09.2012 року, № 2150/22 від 10.09.2012 року працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" (далі - ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом № 2368/22/36547807 від 05.10.2012 року (а.с. 25-44), згідно якого встановлено порушення вимог:

- п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на прибуток в сумі 255030 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року.

- п. 198.6 ст. 198, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість в сумі 242886 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 28580 грн., а саме за лютий 2012 року на суму 14374 грн., за квітень на суму 224696 грн., за травень 2012 року на суму 45510 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632310 від 19.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 318787 грн., в тому числі за основним платежем на 255030 грн. та застосовано штраф в сумі 63758 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001652310 від 19.10.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 426870 грн., в тому числі за основним платежем на 284580 грн. та застосовано штраф в сумі 142290 грн.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що на думку податкового органу ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" неправомірно включила до складу валових витрат та податкового кредиту господарські операції по придбанню дизпалива від ПП "Формат-59", оскільки при здійсненні вказаних операцій не використано бланк суворої звітності товарно-транспортної накладної та не зазначено номер подорожнього листа, що порушує вимоги п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що свідчить про безтоварність таких операцій. Також про безтоварність операцій між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та ПП "Формат-59" свідчить встановлений на підставі бази даних ДПА України АІС "Аудит" факт не декларування ПП "Формат-59" своїх зобов'язань з ПДВ за червень 2011 року та відсутність вказаного контрагента за місцем його знаходження. За таких обставин, перевіряючий дійшов висновків про те, що такі товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили та доказовості реального вчинення господарських операцій між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та його контрагентом ПП "Формат-59".

Не погодившись із такими висновками, позивач подав 26.10.2012 року до податкового органу скаргу на акт (а.с.45-54).

За результатами розгляду скарги ДПС у Вінницькій області на адресу підприємства надіслано рішення про результати розгляду первинної скарги вих. № 21064/10/10-02-11 від 20.12.2012 року (а.с. 56-63), в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 19.10.2012 року № 0001632310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 318788 грн., в тому числі за основним платежем на суму 255030 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 63758 грн. залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 19.10.2012 року № 0001652310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 426870 грн., в тому числі за основним платежем на суму 284580 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на суму 142290 грн., в частині 107950 грн. основного платежу та 53975 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано, а іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення (основний платіж 176630 грн. і 88315 грн. штрафна санкція) залишено без змін. Також за результатами розгляду зазначеної скарги Вінницькою ОДПІ відповідно до вимог Порядку направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 прийнято та направлено ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" податкове-повідомлення-рішення форми "Р" № 0002872310 від 26.12.2012 року про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податкове-повідомлення-рішення форми "В4" № 0001912310 від 26.12.2012 року про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податку на додану вартість в розмірі 66256 грн. Дані податкові повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового Кодексу України (далі ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічна норма викладена в пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що єдиною умовою не включення до складу валових витрат є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної документації, що підтверджує факт здійснення ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" господарської операції по придбанню дизпалива в ПП "Формат-59" платник податку не має підстав для формування валових витрат.

Однак, як встановлено в судовому засіданні 01.06.2011 року між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" (покупець) та ПП "Формат-59" (постачальник) укладено договір поставки дизпалива № 01/06 (а.с. 64). В підтвердження того, що вказаний договір мав реальний товарний характер господарських операцій по придбанню дизпалива ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" надано суду специфікації до договору, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с.65-80).

Крім того позиція податкового органу з приводу того, що вказана господарська операція є безтоварною, оскільки транспортні накладні оформлені не на бланку типової форми та не зазначено номер подорожнього листа, не приймається судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.5.6 п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Отже з вказаних норм законодавства слідує, що товарно-транспортними накладними оформлюється саме відпуск нафтопродуктів, а не їх придбання чи перевезення. Крім того, як зазначає позивач, в самому акті перевірки зазначено, що ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" виступала особою, яка здійснювала придбання нафтопродуктів, відтак не виписувала ТТН, а отримувала їх з власної ініціативи для підтвердження інформації щодо походження товару.

Тобто порушення порядку оформлення товарно-транспортної накладної є порушенням, що допущене контрагентами позивача, а не порушенням платника податків (позивача у справі) податкової дисципліни. Відтак, недоліки у оформленні цих первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податкову вигоду.

Також відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 до небезпечних вантажів відносяться газоль або паливо дизельне, або паливо пічне легке, бензин моторний або газолін петрол, бензин газовий. Тобто перевезення дизпалива за договором № 01/06 від 01.06.2011 року регулюється вказаними правилами, а тому посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 є безпідставним, оскільки вказані правила не регламентують перевезення товару який був предметом правочинну підприємства зі своїм контрагентом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені вимоги також визначені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. року № 88.

Тобто відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або складення їх не на бланках типової форми може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням податкового законодавства та не може слугувати підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаного товару.

Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (договір, специфікації до договору, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по придбанню дизпалива ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" в свого контрагента.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень перевіряючих інспекторів щодо безтоварності господарської операції з придбання нафтопродуктів в ПП "Формат-59" та як наслідок неправомірність включення вказаних витрат до складу валових.

Не знайшли також підтвердження в ході судового розгляду посилання відповідача у акті перевірки на безтоварність операцій між ПП "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" та ПП "Формат-59" в зв'язку з встановленням на підставі бази даних ДПА України АІС "Аудит" факту не декларування ПП "Формат-59" своїх зобов'язань з ПДВ за червень 2011 року та відсутністю вказаного контрагента за місцем його знаходження.

Так, факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватися податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд також звертає увагу, що позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення вказаної господарської операції не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Тобто на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній мав необхідний обсяг правосуб'єктності для здійснення таких операцій.

Таким чином суд вважає запис відповідача про те що ПП "Формат-59" відсутній за місцем його знаходження припущенням податкової інспекції, а не достовірно встановленим фактом. Більше того, запис до ЄДР про внесення інформації щодо відсутності ПП "Формат-59" за вказаною адресою внесений лише 25.10.2012 року, тобто вже після підписання акту перевірки.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача з приводу виявлених порушень п. 198.6 ст. 198, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість в сумі 242886 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 28580 грн., а саме за лютий 2012 року на суму 14374 грн., за квітень на суму 224696 грн., за травень 2012 року на суму 45510 грн. суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи інших документів, чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, зазначений акт не містить.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, із змісту вищевказаної норми вбачається, що законодавцем передбачений виключний перелік підстав виникнення податкових зобов'язань.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника і не залежить від сплати контрагентом податку. Тобто невиконання свого зобов'язання контрагентом, не може бути підставою для відповідальності підприємства.

З урахуванням викладеного, висновки, що знайшли відображення у акті перевірки №2368/22/36547807 від 05.10.2012 року є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. З наведених вище обставин та документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів, що спростовує твердження податкового органу про безтоварність господарської операції щодо придбання дизпалива. Окрім того, надані документи мають всі необхідні реквізити первинного документи, обов'язковість яких передбачена чинним законодавством.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0001632310 від 19.10.2012 року та № № 0001912310, 0002872310 від 26.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "А.Е.К. Аграрно-експортна компанія" судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович