Постанова № 30440287, 29.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2013 р. справа № 809/678/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби - Бурака А.Я.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" про стягнення податкового боргу в сумі 1 949,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 28.02.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 1 949,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість в розмірі 1 949,00 грн., застосованих податковим повідомлення-рішенням №0000581600 від 03.06.2011 року, за неподання (несвоєчасне подання) відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року. Дана сума зобов'язань є податковим боргом відповідача, яка станом на день звернення до адміністративного суду становить 1 949,00 грн. і несплачена ним не до бюджету.

В судовому засіданні 29.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011 року, яким відповідачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 040,00 грн., і по якому числиться борг у сумі 1 949,00 грн., не оскаржувалось, а тому є узгодженими. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 1 949,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Поштове повідомлення-виклик двічі 06.03.2013 року і 25.03.2013 року повернулося на адресу суду із відмітками поштового зв'язку "за зазначеною адресою не значиться" і "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 20, 41). Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача значиться: вул. Галицька, 20/1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 (а.с. 29-30), тобто адреса, за якою відправлено ухвалу про відкриття провадження та повістки про виклик до суду (а.с. 16, 18, 38). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2008 року Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2013 року і Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №670003 (а.с. 29-30, 10), та 13.10.2008 року взятий на облік Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів (а.с. 11).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

З приводу податкового боргу з податку на додану вартість, визначеного відповідачу внаслідок застування штрафної (фінансової) санкції за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 203.1, 203.2 статті 203 вказаного Кодексу визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 03.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Рогатинському районі Івано-Франківської області за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акт за №206/1600/36169928, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1. (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме не подання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість за лютий-березень 2011 року (а.с. 45-47, 48-50).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Державної податкової служби на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за повторно виявлене порушення податковим повідомлення-рішенням №0000581600 від 03.06.2011 року, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальному розмірі 2 040,00 грн. по податку на додану вартість (а.с. 14). Вказане податкове повідомлення-рішення 03.06.2011 року отримане уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на корінці податкового повідомлення-рішення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 14).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає врученим 03.06.2011 року відповідачу податкове повідомлення-рішення за №0000581600.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковим повідомлення-рішенням за №0000581600 від 03.06.2011 року по податку на додану вартість, відповідачем сплачені частково і становлять 1 946,00 грн., однак до бюджету в повному обсязі не сплачені.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомлення-рішенням за №0000581600 від 03.06.2011 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з урахуванням часткової сплати, за неподання декларацій з податку на додану в розмірі 1 949,00 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 21.09.2011 року надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №112 від 07.07.2011 року, про що свідчить квитанція (фіскальний чек) Укрпошти за №2829, копія якої(го) містяться в матеріалах справи (а.с. 13). Відповідач податкову вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомлення-рішенням за №0000581600 від 03.06.2011 року, податковою вимогою форми "Ю" за №112 від 07.07.2011 року, зворотнім боком облікових карток платника податку на додану вартість станом на 13.03.2013 року і 31.12.2012 року та довідкою про податковий борг за №818/10/019 від 13.03.2013 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 14, 13, 31, 32, 33-36, 28).

Таким чином, визначені позивачем податковим повідомлення-рішенням від 07.07.2011 року грошові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 949,00 грн., являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1 949,00 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" податкового боргу в сумі 1 949,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" (ідентифікаційний код 36169928, вул. Галицька, 20, корпус 1, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Украгро-5" в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 949 (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 03.04.2013 року.