Постанова № 30440251, 20.03.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 803/482/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Козак О.А.,

з участю представника позивача Гурка В.Г.,

представників відповідача Бондаренка В.В., Галензи В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000042200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі - ТзОВ «Будівельник») звернулося з позовом до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Любомльська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000042200.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будівельник» з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Контрфорс» (далі - ТзОВ «Компанія Контрфорс») за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року Любомльською МДПІ на підставі Акту перевірки №2/22/13361478 від 07.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25471,25 грн. Позивач не погодившись із висновками, викладеними в акті за результатами перевірки, подав заперечення на нього, однак, відповіді про результати розгляду заперечень на акт від відповідача не надходило.

Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті перевірки з огляду на таке. Зазначає що позивачем правомірно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року суму 20377,00 грн., так як господарські операції між ТзОВ «Будівельник» та ТзОВ «Компанія Контрфорс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку. Не погоджується з твердженнями податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів чи інших документів, які засвідчують фактичне перевезення товару по даних операціях, оскільки згідно укладеного договору підряду ТзОВ «Компанія Контрфорс» жодних поставок товарів для позивача не здійснювало, так як згідно умов договору підрядник зобов'язувався здійснити підрядні роботи з використанням власних матеріалів. Разом з тим, вказує, що акт за результатами перевірки не відповідає вимогам законодавства, зокрема, у ньому не міститься опис зазначених у ньому порушень, висновки податкового органу базуються на основі акту перевірки суб'єкта господарювання, з яким позивач не мав жодних фінансово-господарських відносин. Не погоджується з позицією податкового органу про те, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України рахується розбіжність по податковому кредиту з контрагентом ТзОВ «Компанія Контрфорс», оскільки наявність таких розбіжностей не є самостійною підставою для визначення правочинів нікчемними. Також вказує на те, що дані податкового обліку ним сформовані правомірно, у відповідності до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки податковому органу було подано належним чином оформлену податкову накладну, при цьому лише її відсутність у платника податку позбавляє його права на включення до складу податкового кредиту сплачених сум податків у звітному періоді. Зазначає, що підставою для висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій стали висновки, викладені в акті перевірки контрагента позивача та його взаємовідносин з ПП «Авторесурс-Сервіс», не погоджується з даними твердженнями, оскільки такі обставини не перешкоджають здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Компанія Контрфорс».

З огляду на наведене просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської МДПІ від 22.02.2013 року №0000042200.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, у ньому викладених, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнали, мотивуючи наступним.

Зазначають, що при проведенні виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Компанія Конрфорс» ТзОВ «Будівельник» не підтверджено факту придбання будівельних робіт з використанням композитних плит за липень 2011 року в кількості 290 кв. м. на суму 101885 грн. (без ПДВ), внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях на суму 20377,00 грн.

Вказують на те, що перевіркою ТзОВ «Компанія Контрфорс» встановлено відсутність поставок робіт (послуг, товарів) від постачальника попередньої ланки ПП «Авторесурс-Сервіс», які імовірно використані при виконанні будівельних робіт, а тому вважають, що по ТзОВ «Будівельник» відсутнє придбання цих же робіт в частині використання композитних матеріалів в кількості 290 кв. м. на суму 101885 грн. (без ПДВ), а відповідно податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Компанія Кортфорс» є безпідставно задекларованим згідно акта виконаних робіт №1 від 29.07.2011 року та податкової накладної №4 від 29.07.2011 року на суму 122262,00 грн., в тому числі ПДВ - 20377, 00 грн.

Крім того, зазначають, що згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень 2011 року по ТзОВ «Будівельник» рахується розбіжність по податковому кредиту з контрагентом ТзОВ «Компанія Контрфорс» на суму ПДВ 20377,00 грн. за рахунок відображення в системі співставлення акта перевірки від 08.10.2012 року №1469/22-10/37205935 «Про результати позапланової невиїзної перевірки взаєморозрахунків з ПП «Авторесурс-Сервіс» за березень 2011 року, проведеної ДПІ у Шеченківському районі м. Львова.

Також посилаються на ту обставину, що позивачем для перевірки не надано супроводжуючих документів - товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу ТзОВ «Компанія Контрфорс» до місця виконаних робіт через ТзОВ «Будівельник». Актів виконаних робіт по перевезенню товарно-матеріальних цінностей сторонніми транспортними організаціями, інформації та її документального підтвердження хто проводив розвантажувально-навантажувальні роботи також не надано. За таким обставин зазначають про безтоварність операцій, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху товарно-матеріальних цінностей від ПП «Авторесурс-Сервіс» до ТзОВ «Компанія Контрфорс», а від ТзОВ «Компанія Контрфорс» до ТзОВ «Будівельник».

З огляду на наведене, вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства і підстав для визнання його протиправним та скасування немає. Просять в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТзОВ «Будівельник» 08.09.1988 року зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом серії А00 №3933308. З довідки АБ №443233 з Єдиного держаного реєстру підприємства та організацій України слідує, що основним видом економічної діяльності товариства серед інших є будівництво житлових і нежитлових будівель. 23.10.2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області товариству видано Ліцензію серії АЕ №180784 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Судом встановлено, що в період з 25.01.2013 року по 31.01.2013 року Любомльською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Будівельник». За результатами даної перевірки 07.02.2013 року відповідачем складено акт №2/22/13361478 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будівельник з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності з ТзОВ «Компанія Контрфорс» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року».

Перевіркою встановлено серед інших порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2011 року на 20377,00 грн. , також встановлено порушення пункту 2 статті 3, статтей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено сплату до бюджету податку на додану вартість, та порушення статтей 626, 629, 658, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині невиконання правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, 21.02.2013 року подав заперечення на нього за №48.

На підставі вказаного акту відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25471,25 грн., з них: за основним платежем - 20377,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5094,25 грн.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки, вбачається, що підставою для висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та заниження відповідного податкового зобов'язання за липень 2011 року в сумі 20377,00 грн., а також безтоварний характер фінансово-господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Компанія Контрфорс» стало те, що позивачем для перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей зі складу продавця до місця виконаних робіт через ТзОВ «Будівельник», а також обставини, встановлені актом перевірки ТзОВ «Компанія Контрфорс», проведеної ДПІ в Шевченківському районі м. Львова, про безтоварність операцій з постачальником попередньої ланки.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.07.2011 року між позивачем та ТзОВ «Компанія Контрфорс» укладено договір підряду №05/11. Згідно умов даного договору замовник (ТзОВ «Будівельник») доручає, а підрядник (ТзОВ «Компанія Контрфорс») зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи (з оздоблення фасаду композитними матеріалами) на об'єкті за адресою: митний перехід «Ягодин» с. Старовойтово, Любомльський район, Волинська область, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу.

Пунктами 2.3 - 2.4 даного Договору визначено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи згідно погодженої замовником технічної документації у визначені терміни та передавати їх замовнику шляхом підписання акту-передачі виконаних робіт.

Після одержання акту виконаних робіт замовник зобов'язаний протягом 3 банківських днів підписати його та провести повний розрахунок за виконані роботи. Підписання акту є підставою для проведення остаточних розрахунків. У випадку відсутності відмови замовника від підписання акту, роботи вважаються таким, що виконані належним чином, з дотриманням умов договору та прийняті замовником, який зобов'язується оплатити їх у порядку, встановленому цим договором (пункт 13.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.2. даного Договору, договірна ціна визначається згідно погодженого Сторонами кошторису та включає в себе всі витрати Підрядника, необхідні для виконання підрядних робіт, та плату за виконану ним роботу (винагороду).

Факт виконання будівельних робіт та оплати таких між ТзОВ «Компанія Контрфорс» та позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено чинним законодавством. Зокрема, договором, актом виконаних робіт форми КБ-2в №1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року форми КБ-3 від 29.07.2011 року, відповідною податковою накладною №4 від 29.07.2011 року, рахунком-фактурою №10 від 22.07.2011 року та платіжним дорученням №974 від 29.07.2011 року про оплату відповідних підрядних робіт з оздоблення фасаду композитними матеріалами, що, в свою чергу, свідчить про виконання сторонами умов договору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Компанія Контрфорс» (договір, податкова накладна, акт виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, рахунок-фактура, платіжне доручення) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Любомльською МДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач раніше уклав договір субпідряду №18 від 06.05.2011 року з ВАТ «Луцьксантехмонтаж №536», згідно якого він був субпідрядником по виконанню будівельних робіт на тому ж об'єкті - митному переході «Ягодин» в с. Старовойово, Любомльського району Волинської області, який був закінчений та зданий в експлуатацію 28.10.2011 року.

Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована Інспекцією ДАБК у Волинській області 28.10.2011 року за №АЛ 14311065463, що в свою чергу, підтверджує виконання підрядних робіт ТзОВ «Компанія Контрфорс».

Згідно з п. п. 14.1.181. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно п. 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, серед іншого, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Податкова накладна №4 від 29.07.2011 року містить усі необхідні реквізити та відповідає всім вимогам чинного законодавства України.

З огляду на те, що податкова накладна, виписана ТзОВ «Компанія Контрфорс» відповідає усім умовам, передбаченим ст. 201 ПК України, податковий кредит, сформований Товариством на підставі господарських операцій з ТзОВ «Компанія Контрфорс» є підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків або порушення порядку видачі, що свідчить про її неналежність як первинного документу.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження Любомльської МДПІ про те, що позивачем для перевірки не були надані товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей сторонніми транспортними організаціями зі складу продавця до місця виконаних робіт через ТзОВ «Будівельник» з огляду на таке.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1-вантажовідправнику, 2-вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

З дослідженого судом договору підряду №05/11 від 07.07.2011 року вбачається, що Підрядник зобов'язується виконати роботи з використанням власних ресурсів, якщо інше не установлено умовами цього Договору (підпункт 5.2.1 пункту 5.2), при цьому забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами (пункт 8.1).

Згідно умов даного договору підряду ТзОВ «Компанія Контрфорс» не продавало та не здійснювало поставок позивачу будь-яких окремих товарів, а виконувало на замовлення позивача підрядні роботи по будівництву, зокрема, оздоблення фасаду композитними матеріалами за рахунок власних ресурсів.

Крім того, пунктом 9.1 даного договору визначено, що для виконання робіт підрядник може залучати робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації.

При цьому, з пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась транспортом контрагента, що не спростовано представниками відповідача.

З огляду на це, ведення первинної бухгалтерської документації по поставці даного товару (товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт на транспортування товарно-матеріальних цінностей до місця виконаних робіт, актів постачання, шляхових листів тощо) є обов'язком підрядника ТзОВ «Компанія Контрфорс», а не позивача.

За таких обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем пункту 2 статті 3, статтей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд вважає безпідставними.

Також судом не беруться до уваги посилання Любомльської МДПІ на матеріали перевірки ТзОВ «Компанія Контрфорс» від 08.10.2012 року №1469/22-10/37205935, проведеної ДПІ в Шевченківському районі м. Львова, якою встановлено відсутність поставок робіт, послуг (товарів), використаних ТзОВ «Компанія Контрфорс» при виконанні будівельних робіт для ТзОВ «Будівельник», від постачальника попередньої ланки ПП «Авторесурс-Сервіс» та відсутність укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також бази оподаткування податком на додану вартість, з огляду на таке.

Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, в ході розгляду даної справи судом досліджено та встановлено, що господарська операція безпосередньо між ТзОВ «Будівельник» та ТзОВ «Компанія Контрфорс», на підставі якої сформовані дані податкового обліку, мала реальний характер.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 вбачається, що колегія суддів дійшла висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Разом з тим, в постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТзОВ «Будівельник» для отримання податкового кредиту виконано всі, передбачені Податковим кодексом умови, що дають право на отримання податкового кредиту. Сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленою податковою накладною та первинними бухгалтерськими документами, що засвідчують факт виконання підрядних будівельних робіт та підтверджують правомірність формування товариством податкового кредиту. Для отримання податкового кредиту з податку на додану вартість законодавство України не передбачає норм, які б вказували, що не подання звітності та несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції впливає на податковий кредит покупця та суму податкового кредиту. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на його формування у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.

Щодо застосування Луцькою ОДПІ штрафної санкції суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 20377,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 року №0000042200.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення Любомльської МДПІ від 22.02.2013 року №0000042200 є протиправним, тому підлягає скасуванню, а адміністративний позов до повного задоволення.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області №0000042200 від 22.02.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 березня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський