Рішення № 3043951, 26.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.02.2009

Справа №2-24/401-2009

За позовом Керченського транспортного прокурора (95015, АР Крим, м. Керч, вул. Гагаріна, 1) в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

до відповідача 1. Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, поштова адреса: 98604, м. Ялта, вул. Горького, 30, ідентифікаційний код 03348324)

до відповідача 2. Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Саркісян Жанни Едуардівни (98100, м. Феодосія, провул. Мопрівський, б. 12, ідентифікаційний номер 2462812507 )

Про визнання недійсним договору.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від прокуратури - не з'явився.

Від позивача – Хабібуліна Л.О. – представник, довіреність № 154-Д від 29.12.2008р.

Від відповідача 1. – Руденко В.П. – представник, довіреність № 2910 від 03.12.2008р.

Від відповідача 2. – Саркісян Ж.Е. – суб’єкт підприємницької діяльності, паспорт ЕС 969459 від 15.04.1999р.

Обставини справи: Керченський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Саркісян Жанни Едуардівни про визнання недійсним договору між Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Саркісян Жанною Едуардівною від 23.08.2007 р. № 22/07 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд, про зобов’язання Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Саркісян Жанни Едуардівни повернути Кримському республіканському підприємству «Протизсувне управління» берегоукріплювальні, протизсувні і пляжні споруди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, оспорюваний договір має ознаки договору оренди, а оскільки він не відповідає вимогам діючого законодавства, то має бути визнаний недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, та зазначив, що оспорюваний договір був укладений на підставі Постанови Ради Міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. № 68, яка є обов’язковою для виконання Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління», а також на підставі Комплексної програми протизсувних заходів на 2005-2014 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1256.

Відповідач СПД Саркісян Жанна Едуардівна у судовому засіданні та у відзиві на позов заперечує проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно статуту Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», яке відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим від 23.11.2005 р. № 540 є правонаступником Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління», являється державним комерційним підприємством, що входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, і знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури АР Крим, який є його Органом управління (а.с. 48-57).

23.08.2007 р. між Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» (Управління) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Саркісян Жанною Едуардівною(Користувач) був укладений договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд № 22/07 (а.с. 6-10).

Згідно пункту 1.1 Договору його предметом є майно, що знаходиться на балансі Управління: берегоукріплювальні споруди Коктебельської бухти, ділянка № 4 (30 м.п.), ділянка № 5 (25 п.м.), загальною протяжністю 55 п.м., відповідно додатку 2.

Балансова вартість майна на 01.01.2007 р. складає 46009,11 грн.

Управління у відповідності з Постановою Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 р. «Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які знаходяться під впливом негативних природних процесів» та чинним законодавством надає Користувачу в експлуатацію майно, зазначене в пункті 1.1 дійсного Договору, для здійснення статутної діяльності, а Користувач перераховує Управлінню гроші (плата за експлуатацію майна) на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд у розмірі виходячи з норм амортизаційних відрахувань у відсотках від балансової вартості основних засобів на початок звітного періоду із розрахунку за податковий квартал у відповідності з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пункт 1.2 Договору).

Підставою для визнання зазначеного договору недійсним є посилання прокурора на те, що зазначений договір укладений у порушення норм чинного законодавства, що згідно з положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання даного договору недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, позивач стверджує, що зміст договору № 22/07 від 23.08.2007 р. експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд суперечить змісту вказаних вище статей, а також пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», частині 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», які встановлюють заборону на оренду і приватизацію водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно положень Постанови ради Міністрів СРСР № 568 від 17.05.1986 р., Постанови Ради міністрів УРСР № 238 від 26.06.1986 р. та наказу Міністерства житлово-комунального господарства Української РСР від 25.07.1998 р. № 173 «Про покращання ефективності роботи по захисту берегів Чорного та Азовського морів від руйнувань» на підставі проведеної інвентаризації всі наявні побудовані берегозахісні та протизсувні споруди на всьому Південному узбережжі Криму були прийняті на баланс з урахуванням їх в складі основних фондів та визначенням амортизаційних відрахувань за нормами, встановленими до гідротехнічних споруд.

У подальшому, відповідно до пункту 2 Постанови Верховної ради АР Крим від 29.06.1992 р. №110-1 «Про розмежування майна державної власності та власності адміністративно-територіальних одиниць», майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесений до загальнореспубліканської власності Криму, як такий, що входить до підприємств республіканського підпорядкування, що також знайшло своє відображення у Постанові Ради Міністрів АР Крим від 14.08.1996 р. за № 265 «Про управлінням майном, яке знаходиться у власності АР Крим» та Постанові Верховної ради АР Крим від 19.02.2003 р. за № 444-3/03 «Про деякі питання, пов’язані з управлінням майном, що належить АР Крим».

Відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим «Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які знаходяться під впливом негативних природних процесів» від 11.03.1997 р. за № 68, Державне підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління» було зобов’язано укладати довгострокові договори на експлуатацію берегозахісних споруд, які знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з їх капітального ремонту та відновлення незалежно від джерела фінансування їх будівництва.

Постановою від 15.03.2000 р. за №982-2/2000 «Про склад майна, що належить АР Крим» Верховна Рада АР Крим визначила, що берегозахисні споруди, які знаходяться на балансі ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» є майном, яке належить АР Крим.

Слід також зазначити, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 26-92 гідротехнічні захисні споруди включено до Переліку майнових комплексів державних підприємства, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається.

Отже, укладаючи договір № 22/07 від 23.08.2007 р., Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» діяло на підставі вимог Постанови Ради Міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. №68 «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, що підпадають під вплив негативних природних процесів», а також Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1256 «Про комплексну програму протизсувних заходів на 2005-2014 роки», за якими Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» має здійснювати акумуляцію коштів на відновлення, реконструкцію та капітальний ремонт берегозахісних споруд шляхом укладення довгострокових експлуатаційних договорів таких споруд.

Щодо тверджень позивача стосовного того, що оспорюваний договір містить ознаки договору оренди, суд вважає за необхідне зазначити, що договір експлуатації берегозахісних споруд вже за змістом Постанови Ради Міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. № 68 містить ознаки змішаного договору, що не суперечить положенням пункту 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів.

При цьому, до правовідносин за таким договором застосовуються положення Цивільного кодексу України в частині положень про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В основу договору про експлуатацію берегозахісних споруд крім фінансування робіт з відновлення таких споруд, також покладені вимоги щодо нагляду за їх технічним станом з метою своєчасного виявлення руйнування надводної та підводної частин споруд, проведення робіт щодо їх ремонту та відновлення.

Крім того, відповідно до Наказу Держбуду України, Держнаглядохоронипраці від 27.11.1997 р. №32/288 експлуатацією споруд є використання споруд відповідно їх функціонального призначення та проведення заходів щодо зберігання стану конструкцій при якому вони здатні виконувати завдані функції за параметрами, визначеними вимогами технічної документації.

Отже, виходячи з саме функціонального призначення берегозахісних споруд та відповідно положень Постанови Ради Міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. № 68 Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» укладає договори експлуатації, які передбачають комплекс заходів, направлених на збереження такого майна.

Отже, самий зміст оспорюваного договору та його правова природа відповідає положенням статті 6 Цивільного кодексу України.

При цьому, відсутність порядку укладення договорів експлуатації або типових договорів, не свідчить ще про неправомірність укладення таких договорів, оскільки порядок їх укладення та методика розрахунку суми коштів на відновлення та капітальний ремонт берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд визначені Постановою Ради Міністрів АР Крим від 11.03.1997 р. № 68.

У відповідності до частини 6 статті 4 Конституції Автономної Республіки Крим нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим і Ради Міністрів АР Крим є обов’язковим для виконання на території АР Крим, а згідно зі статтею 648 Цивільного кодексу України – зміст договору, укладеного на підставі правового акту органа державної влади, органа влади АР Крим, органа місцевого самоврядування, який є обов’язковим для сторін (сторони), повинен відповідати цьому акту.

На підставі викладеного, слід зробити висновок щодо того, що оспорюваний договір № 22/07 від 23.08.2007 р. не є договором оренди за своєю суттю, отже неможливо застосовувати до нього положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Більш того, судом встановлено, що спірний договір укладений з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.