Постанова № 3043945, 19.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2009 № 25/452

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 04.12.2008

у справі № 25/452

за позовом Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Страховий капітал"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.12.2008 р. у справі № 25/452 позов ЗАТ „СК „Страховий капітал” до ВАТ „АК „Київводоканал” про стягнення заборгованості задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4706,28 грн., судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову без задоволення.

Представник позивача, в судовому засіданні, проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 23.07.2007 позивач уклав з фізичною особою Григорчуком І.А. договір ТР № 17-40 страхування транспортного засобу Toyota Lexus, державний номер 21505КА.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

13.12.2007 в м. Києві по вул. Г. Сталінграду,20А стався страховий випадок, а саме: а/м Toyota Lexus, держ.номер 21505КА потрапив у відкритий каналізаційний люк, в зв’язку з чим транспортному засобу завдано ушкодження, про що УДАІ Оболонського ГУМВС України в м. Києві від 13.12.2007 та 20.12.2007 видані довідки. Крім того, даний факт підтверджується протоколом огляду місця ДТП № 78745 від 13.12.2007р.

Згідно висновку спеціаліста № 3960 від 29.12.2007 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження складає 3669,82 грн., а вартість ремонтно-відновлюваних робіт складає 8647,63 грн.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6514,28 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 68 від 12.02.2008р.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

15.04.2008 позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу на суму 6914,28 грн. з урахуванням 400грн. витрачених позивачем в якості оплати послуг за експертне дослідження транспортного засобу.

Але, відповідач відмовився відшкодовувати збитки посилаючись на те, що під час обстеження водопровідних мереж по вул. Г.Сталінграда не було виявлено пошкоджень, провалів, колодязі закриті кришками, тому у позивача відсутні докази на підтвердження страхового випадку, а тому у відповідача не має підстав на відшкодування.

Заперечуючи проти рішення, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що воно не має права експлуатувати, обслуговувати та ремонтувати водопровідні мережі, в тому числі оглядові чи каналізаційні колодязі, оскільки такий обов’язок покладений на Комунальне підприємство „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району”, тому вважає що він неналежний відповідач у справі; що позивач не довів факт спричинення ДТП внаслідок не виконання або неналежного виконання відповідачем обов’язків щодо утримання водопровідних мереж.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме з листа КП „Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району” від 10.04.2008 вбачається, що ділянка на якій сталося ДТП на його балансі не знаходиться (а.с.126).

Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу № 30 віл 05.07.1995 встановлює, що технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення здійснюється водоканалами ( п.2.1.1).

Зміст п.1.5 Правил вказує що водоканал обслуговує вуличні, квартальні та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі, а відповідно до п.1.19 у разі наявності безгосподарських мереж останні беруться на баланс Водоканалом.

Згідно з Статуту відповідача саме на нього покладений обов’язок щодо належного утримання та технічної експлуатації систем комунальної каналізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; за правилами ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання відповідача на відсутність доказів щодо невиконання або неналежного виконання ним зобов’язань по утриманню каналізаційних та водопровідних мереж є безпідставними, оскільки у матеріалах справи є фотографії з місця події, протоколом огляду місця ДТП ( а.с.128-130) встановлено падіння автомобілю у відкритий люк, складений УДАІ акт проїзної частині та рапорт працівника УДАІ ( а.с.135, 136) також вказують на відсутність каналізаційного люку в якій потрапила автомашина.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Зі змісту ст. 225 ГК України, ст. ст. 22 , 623 ЦК України вбачається, зокрема, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Висновок місцевого суду, що позивачем допущено помилку щодо суми відшкодування є помилковим, оскільки така помилка у сумі що підлягає стягненню в порядку регресу відсутня, так як сума заявленого позову у розмірі 6914,28 грн. є збитками і складаються з страхового відшкодування власникові транспортного засобу, витрат на авто товарознавче дослідження, витрат на перестрахування, а тому позовні вимоги підлягають стягненню в повному обсязі, отже рішення господарського суду необхідно змінити.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, але рішення господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „АК „Київводоканал” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 25/452 від 04.12.2008 змінити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” ( 01015 м. Київ вул. Лейпцизька 1А; р\р 2600200990434 у КБ „Хрещатик”, МФО 300670, ЄДРПОУ 03327664) на користь Закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „Страховий капітал” ( 01004 м. Київ вул. Кропивницького 6 кв.2; р\р 26503005000003,ВАТ „Родовід Банк”м. Києва, МФО 321712, ЄДРПОУ 32206908) 6914,28 грн. шкоди в порядку регресу( шість тисяч дев’ятисот чотирнадцять грн.28коп.), 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102 грн.( сто дві грн.00 коп.) державного мита.

3. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Судді

24.02.09 (відправлено)