Рішення № 30438886, 28.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року Справа № 925/217/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Стельмах Ю.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" м.Славута Хмельницької області до приватного сільськогосподарського підприємства "Канюківське" с.Бузівка Жашківського району Черкаської області про стягнення 338277,16 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 338277,16 грн., у тому числі: 324386,17 грн. боргу з оплати за поставлену сільськогосподарську продукцію, 2266,26 грн. три проценти річних, 11300,34 грн. пені та 324,39 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору поставки №2083 від 05.03.2012 року позивач поставляв відповідачу сільськогосподарські товари (засоби захисту рослин, насіння різних сільськогосподарських культур), які відповідач прийняв, однак їх вартість оплатив частково, внаслідок чого утворився прострочений борг з їх оплати в сумі 324386,17 грн., у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань нараховані договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення з 01.11.2012 року по 24.01.2013 року, та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України (скорочено - ЦК України) три проценти річних і інфляційні за той же період прострочення.

У заяві від 12.03.2013 року позивач вказав, що після подання позову відповідач повністю погасив заборгованість з основного боргу в сумі 324386,17 грн., тому позивач відмовляється від цих вимог і просить припинити провадженні у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.4 ст.80 ГПК України, решту позовних вимог задовольнити, також стягнути з відповідача, понесені позивачем судові витрати.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. Явка представника відповідача у судове засідання судом визначалась на його розсуд.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та нез'явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних і інфляційних та просив задовольнити дані вимоги. Також просив повернути зайво сплачений судовий збір та пояснив, що судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки після сплати судового збору, відповідачем було частково погашено заборгованість і позов поданий на зменшену суму вимог.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 28 березня 2013 року позивачу повернута сума 2817,46 грн. судового збору, у зв'язку із внесенням його у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

05 березня 2012 року ТОВ "Суффле Агро Україна" (позивач у справі, продавець за Договором) та ПСП "Канюківське" (відповідач у справі, покупець за Договором) уклали Договір поставки №2083 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів - насіння ячменю пивоварного, насіння кукурудзи, насіння ріпаку, насіння соняшника, насіння озимої пшениці, насіння ячменю пивоварного (імпорт), засоби захисту рослин.

У пункті 2.5 Договору сторони домовились, що покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2012 року, якщо інші строки не будуть погоджені сторонами у додатках до даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. В разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми винагороди за кожен день прострочення оплати, без врахування п.6 статті 232 Господарського кодексу України.

У додаткових угодах №2083 від 05.03.2012 року до Договору сторони домовились додатково погодити істотні умови поставки засобів захисту рослин, насіння соняшнику, насіння ячменю та насіння кукурудзи.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товарів на загальну суму 1 144 094,80 грн., що підтверджується: видатковою накладною №Д-00000652 від 24.05.2012 року на суму 341474,80 грн., довіреністю серії 12ААВ №988379 від 24.05.2012 року (строк оплати згідно Специфікації №1/з визначений до 30.10.2012 року); видатковою накладною №Д-00000351 від 09.04.2012 року на суму 234000 грн., довіреністю серії 12ААВ №988356 від 09.04.2012 року (строк оплати згідно Специфікації №1/з визначений до 30.09.2012 року); видатковою накладною №Д-00000095 від 15.03.2012 року на суму 55000 грн., довіреністю серії 12ААВ №988291 від 15.03.2012 року (строк оплати згідно Специфікації №1/Я визначений до 30.09.2012 року); видатковою накладною №Д-00000345 від 09.04.2012 року на суму 482600,00 грн., довіреністю серії 12ААВ №988356 від 09.04.2012 року, видатковою накладною №Д-00000426 від 12.04.2012 року на суму 31020,00 грн., довіреністю серії 12ААВ №988359 від 12.04.2012 року (строк оплати згідно Специфікації №1/Кс визначений до 30.09.2012 року).

За одержаний товар відповідач сплатив позивачу 330 000,00 грн., що підтверджується кредитовими повідомленнями від 26.10.2012 року на суму 50000,00 грн., від 02.11.2012 року на суму 200000,00 грн., від 11.12.2012 року на суму 20000,00 грн., від 15.11.2012 року на суму 30000,00 грн., від 13.11.2012 року на суму 30000,00 грн.

Окрім цього, згідно Договорів №2083Б та №2083А від 06.04.2012 року відповідач здійснив зустрічну поставку позивачу ячменю пивоварного на суму 489708,63 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до ст.601 ЦК України позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування своєї заборгованості за договорами поставки №2083Б та №2083А від 06.04.2012 року в сумі 489 708,563 грн., як часткову оплату боргу за договором поставки №2083 від 23.03.2012 року.

Отже, на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 324386,17 грн. (1 144 094,80 грн. поставлено - 330 000,00 грн. оплата - 489 708,63 грн. зарахування зустрічних вимог).

Після порушення провадження у справі відповідач повністю погасив борг з оплати за поставлений позивачем товар.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошової суми боргу з оплати за поставлений товар та пені, процентів річних і інфляційних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Сторони правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Договір, на підставі якого виникли майнові зобов'язання сторін, являється господарським договором постави. Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 203 ГК України та ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору позивач у період дії Договору здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1 144 094,80 грн. Однак в установлені строки оплату за поставлений товар відповідач у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на день подання позову (12 лютого 2013 року) утворився прострочений борг з оплати за поставлений та прийнятий відповідачем товар в сумі 324386,17 грн. В процесі вирішення спору відповідач сплатив позивачу 324386,17 грн. основного боргу, отже на день прийняття судом рішення основний борг сплачений повністю.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Представником позивача Стельмахом Ю.М. подана заява про часткову відмову від позовних вимог, у якій він просить припинити провадження у справі в частині стягнення 324386,17 грн. основного боргу. Згідно довіреності від 05.12.2012 року Стельмах Ю.М. має право повної або часткової відмови від позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 324386,17 грн. основного боргу та на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині вимог.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У Договорі сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми винагороди за кожен день прострочення оплати, без врахування п.6 статті 232 Господарського кодексу України.

Позивачем нарахована пеня в сумі 11300,34 грн. на повну суму заборгованості - 324386,17 грн. за період з 01.11.2012 року по 24.01.2013 року із обмеженням подвійною обліковою ставкою НБУ. Розрахунок пені позивач здійснив від кінцевої суми боргу, яка є меншою у періоді прострочення, за який позивач вправі нарахувати пеню, що є його правом, тому суд погоджується з наведеним розрахунком.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з 01.11.2012 року по 01.01.2013 року позивачем зроблений вірно, сума інфляційних нарахувань становить 324,39 грн.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 01.11.2012 року по 24.01.2013 року в сумі 2266,26 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати в порядку ст. 59 ГПК України відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 2266,26 грн. трьох процентів річних, 11300,34 грн. договірної пені, 324,39 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 6765,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Канюківське" (Черкаська область, Жашківський район, с.Бузівка, вул.Колгоспна, 54, ідентифікаційний код 31396044) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, м.Славута, вул.Острозька, 138, ідентифікаційний код 34863309) - 2266,26 грн. три проценти річних, 11300,34 грн. договірної пені, 324,39 грн. інфляційних нарахувань та 6765,54 грн. судового збору.

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 324386,17 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 02 квітня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко