Ухвала суду № 30437252, 22.03.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2515/6452/2012 Провадження № 22-ц/795/48/2013 Головуючий у I інстанції: Деркач О. Г.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

22 березня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іваненко Л.В., Ішутко В.М.,

при секретарі - Биховець Н.М., Шкарупі Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Чернігівська міська рада про відшкодування витрат на відновлення житлового будинку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на відновлення житлового будинку та моральної шкоди - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 52870 грн. здійснених ним витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 528 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд не вірно встановив правовідносини між сторонами, зокрема не врахував, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в сімейних відносинах, а отже розмір витрат в сумі 52870,00 грн., на яку збільшилася вартість спірної будівлі є спільною сумісною власністю і його поділ регулюється ст. 70 СК України з застосування позовної давності.

Крім того, апелянт стверджує, що укладаючи письмовий правочин, згідно якого відповідач отримала 8 200 доларів США, позивач визнав існування сімейних відносин та за домовленістю з відповідачем, у відповідності до ст. 70 СК України сплатив їй кошти за спільну сумісну власність з урахуванням ремонтних робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали даної справи і матеріали цивільної справи № 2-1451/11 та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений письмовий правочин, згідно якого відповідач отримала від позивача грошову суму в розмірі 8200 доларів США, за майбутній продаж житла, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці, виділеній відповідачці у користування, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 52-57) і визнається самою відповідачкою.

Відповідач ОСОБА_3 зобов'язання щодо продажу вказаного нерухомого майна не виконала, тому 20.09.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку у подвійному розміру, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з останньої аванс в сумі 65 381 грн. 06 коп. та судові витрати. (а.с. 55-56).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 33-12 С кошторисна вартість проведених у будинку АДРЕСА_1 ремонтних робіт ОСОБА_1 складає 70 693 грн., виконання робіт на цю суму забезпечили приріст ринкової вартості будинку (тобто збільшили його вартість) на 52 870 грн. (а.с.129-160).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на відновлення житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 була обізнана відносно проведення позивачем вказаних робіт і не заперечувала з цього приводу, що підтверджується наявними між позивачем та відповідачем, протягом відповідного періоду часу, довірительними та представницькими відносинами (а.с.58-59); реєстрацією та проживанням позивача за місцем постійного проживання відповідачки (а.с.6,7); територіальним розміщенням спірної будівлі по відношенню до житла в якому проживає відповідач і визнанням останньою даних обставин (а.с.5), а тому суд першої інстанції вважав позивача добросовісним володільцем спірної вищезгаданої будівлі, що належить відповідачу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено в суді факт заподіяння йому моральної шкоди, вину особи в її заподіянні, наявність причинно-наслідкового зв'язку між винними діями особи та завданою шкодою.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок суду ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст.390 ЦК України: добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав за місцем постійного проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.6,7), крім того наявна в справі копія довіреності свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом відповідного періоду існували довірительні та представницькі відносини (а.с.58-59).

Вищевказані докази по справі свідчать про те, що ОСОБА_1, як добросовісний володілець має право на відшкодування витрат на відновлення житлового будинку, в розмірі збільшення вартості майна внаслідок його поліпшення, оскільки вказані поліпшення не можуть бути відділені без пошкодження майна.

Крім того, з дослідженого у судовому засіданні апеляційним судом аудіозапису пояснень ОСОБА_1 по цивільній справі № 2-1451/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми завдатку у подвійному розмірі, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 безпосередньо була обізнана відносно проведення позивачем ОСОБА_1 вказаних ремонтних робіт та не виказувала заперечень з цього приводу, а тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в сімейних відносинах до 28.01.2009 року, а отже розмір витрат в сумі 52870,00 грн., на яку збільшилася вартість спірної будівлі є спільною сумісною власністю і його поділ регулюється ст.70 СК України є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 з 24.12.2002 року по 10.02.2009 рік перебував у шлюбі з іншою особою - ОСОБА_5, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.247-251).

Інші доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами та матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, вирішуючи спір по суті, тобто, про відшкодування суми витрат на відновлення житлового будинку, на яку було збільшено вартість спірного майна в результаті проведеного позивачем його ремонту, суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що виникли між сторонами та правильно задовольнив позов у обсязі, який знайшов своє підтвердження наданими доказами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи, а тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: