Постанова № 30436663, 04.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 5004/1454/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13у справі№ 5004/1454/12господарського суду Волинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПідприємство теплових мереж "Ковельтепло"простягнення сумиза участю представників від:позивачаЄфремов О.О. (дов. від 08.01.13)відповідачаКобчук О.М. (дов. від 08.10.12)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.12 (суддя

Філатова С.Т.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді

Тимошенко О.М., суддів: Коломис В.В., Огороднік К.М.), позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 8412,03 грн. пені, 21455,94 грн. штрафу, 3065,13 грн. інфляційних втрат, 3248,90 грн. річних, 1609,32 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Всього - 37791,32 грн. У стягненні 8413,19 грн. пені, 21455,94 грн. штрафу, 6,13 грн. інфляційних втрат відмовлено. При цьому, суди, з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України, частково задовольнили клопотання відповідача та зменшили розмір заявлених до стягнення 7% штрафу та пені на 50%.

Не погоджуючись із судовими актами в частині зменшення пені та штрафу та відмови в позові у цій частині, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю. Скарга мотивована тим, що суди, досліджуючи лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконали при цьому вимоги ст.233 ГК України щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін; судові акти не містять обґрунтування винятковості обставин, які стали підставою для зменшення розміру пені, а відповідачем не надано жодних доказів винятковості таких обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз" (продавець) та підприємством теплових мереж "Ковельтепло" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 з наступними додатковими угодами. На виконання умов договору позивач впродовж жовтня 2011р. поставив відповідачу природний газ в кількості 151.929 тис.куб.м на суму 613026,80грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого газу виконав, платіжними дорученнями №№41,42 від 16.01.12 на суму 100000грн. та 13026,80грн. та №46 від 18.01.12 на суму 500000,00грн. стверджується погашення заборгованості в повному обсязі в загальній сумі 613 026,80грн. до звернення кредитора з позовом до місцевого суду. Проте, оплата газу, отриманого по договору купівлі-продажу природного газу №14/2537/11 від 30.09.11, проведена не своєчасно.

За умовами договору (п.7.2.), у разі порушення покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 14.11.11 по 18.01.12 в розмірі 16825,22грн. з урахуванням обмежень, встановлених п.6 ст.232 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та 42911,88грн. 7% штрафу за прострочення платежу. Суди визнали законними такі нарахування, втім, зменшили їх на 50% на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України. Судові акти оскаржуються в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 %.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань вплинуло не отримання відповідачем субвенції з бюджету, а також заборгованість населення та організацій по сплаті послуг за теплопостачання. Крім того, сума основного боргу відповідачем сплачена повністю, а прострочення виконання зобов'язань по оплаті становить незначний період. Відповідач є комунальним підприємством, створеним за рішенням Ковельської міської ради від 20.10.99 №13/17, власником майна є Ковельська міська рада. За договором поставки природного газу, укладеним між позивачем і відповідачем, природний газ поставлявся для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та іншими споживачами.

Станом на 01.11.12 заборгованість населення перед відповідачем становила 5891,4 тис.грн., заборгованість ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.12 перед постачальниками природного газу 12384,8 тис. грн. При цьому, не відшкодовані ПТМ "Ковельтепло" з держбюджету пільги і субсидії населенню у розмірі 5570тис. грн. та різницю в тарифах на суму 111827,00тис. грн. Наведені обставини підтверджуються: інформацією про стан розрахунків за природний газ по ПТМ "Ковельтепло" станом на 27.11.12, інформацією про стан розрахунків за теплову енергію по ПТМ "Ковельтепло" станом на 01.11.12, звітом про фінансові результати за 9 місяців 2012р.

З огляду на те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних втрат для позивача, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником - повне погашення суми основного боргу, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, що заслуговують на увагу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про зменшення розміру пені на 50%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

При цьому, доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, за своєю суттю є переоцінкою встановлених судом обставин справи, що в силу ст.111-7 ГПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, тому до уваги судовою колегією не приймаються та не може бути підставою для скасування судових актів у справі.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5004/1454/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій