Постанова № 30436637, 04.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Справа № 5017/2633/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.02.13у справі№5017/2633/2012господарського суду Одеської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз"простягнення сумиза участю представників від:позивачаМандригеля Р.С. (дов. від 14.12.12)відповідачаВдовіченко К.А. (дов. від 02.01.13)

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" 29 958 494,54 грн. у тому числі: 26 646 699,83 грн. основного боргу, 2 017 688,11 грн. пені, 177 225,60 грн. інфляційних витрат, 1 116 881,00 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.12 (головуючий суддя: Власова С.Г., судді: Никифорчук М.І., Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Філінюк І.Г., судді: Лисенко В.А., Ярош А.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача - 500 000 грн. пені, 177 225,60 грн. інфляційних витрат, 1 116 881 грн. 3% річних, 64 380 грн. судового збору. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 26 646 699,83 грн. провадження у справі припинено через погашення цієї заборгованості в ході розгляду справи. Виконання рішення суду розстрочено строком на 12 місяців та встановлено графік її погашення. Зменшення розміру пені до 500 000,00 грн. судом вмотивовано тим, що затримка платежів за природний газ відбулася частково не з вини відповідача, а також тим, що на день розгляду справи сума основного боргу сплачена. Виконання судового рішення розстрочено на підставі ст.83 ГПК України із врахуванням неприбутковості організації відповідача.

Не погоджуючись із судовими актами, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить їх скасувати в частинах зменшення пені та надання розстрочки; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю та відмовити ПАТ "Одесагаз" в наданні розстрочки, в іншій частині прийняте судове рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК, ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.4-2, 43, 83, 84, 121 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між позивачем і відповідачем укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2651ТЕ-23 з наступними додатковими угодами, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01.01.01 по 31.12.11, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ.

Позивач свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу протягом січня-вересня 2011року природний газ, на загальну суму 92347143,59грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача складала 26646699,83грн. За неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач відповідно до п.7.3.1. договору та згідно ст.231 ГК України, ст.ст.258, 549-551 ЦК України нарахував відповідачу пеню на суму 2017688,11 грн., інфляційні витрати у сумі 177 225,60 грн., 3% річних - 1116881,00 грн.

Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.12.12 №664, №661 від 07.12.12 №661, від 07.12.12 №662, від 07.12.12 №663 на загальну суму 26 646 699,83 грн. (с.46-49 т.3), судами правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Згідно з п.7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, а саме розрахунків за природний газ, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідач у клопотанні від 18.12.12 №21/17-1250, зокрема, просив суд зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, до 10 000,00 грн., посилаючись на те що він здійснює на підставі ліцензії постачання природного газу за регульованим тарифом виключно населенню, підприємствам комунальної теплоенергетики та бюджетним установам і організаціям Одеської області, а також на те, що діяльність відповідача є некомерційною господарською діяльністю. Судами це клопотання задоволено частково, розмір неустойки зменшено до 500 000,00 грн., надано розстрочку виконання рішення.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Касаційна скарга стосується правомірності зменшення судами пені на підставі ст.83 ГПК України та надання відповідачу розстрочки виконання рішення. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що затримка платежів за природний газ відбулася частково не з вини відповідача, а також те, що на день розгляду справи сума основного боргу оплачена в повному обсязі, через що прийшли до висновку про необхідність зменшення розміру пені до 500 000,00 грн. та надання відповідачу розстрочку у виконанні рішення.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені з 2 017 688,11 грн. до 500000 грн., тобто, на 75 % не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню (на 75%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Щодо надання розстрочки, то суд касаційної інстанції вважає, що судами розстрочка надана правомірно з огляду на соціальну значущість підприємства, на борги населення перед відповідачем. Так, відповідно до приписів ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання даного рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин судові акти підлягають скасуванню лише в частині відмови у стягненні пені, в іншій частині рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.12 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5017/2633/2012 скасувати в частині відмови у стягненні пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №5017/2633/2012 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій