Ухвала суду № 30435965, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2013 р. м. Київ К-27992/10

ВВищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2010 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року

у справі № 2а-719/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР»

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

про визнання протиправними дій, скасування рішення та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАВАР»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009 року, визнання протиправним та скасування рішення №0002452340 від 13.11.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2010 року у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено перевірку ТОВ «Павар», за результатами якої був складений акт №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009 року про виявлені порушення ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95-ВР), ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В зазначеному акті вказано про надлишок товару в сумі 569521,15 грн. та нестачу товару в сумі 195924,51 грн. На підставі акту №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009 року відповідачем було прийнято рішення №0002452340 від 13.11.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що перевірка, здійснена фахівцями ДПА в Луганській області є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.2009 року, прийняте ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, є законними та обґрунтованим, та таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Згідно зі ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 2 названого Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Висновки судів про те, що проведення розрахунків між юридичними особами через установи банків, шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків таких юридичних осіб на рахунки отримувачів коштів, є безготівковою формою розрахунків, а тому позивач здійснював розрахункові операції у розумінні Закону № 265/95-ВР, не ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах даної справи, оскільки судами не надано оцінки доводам позивача та відповідним первинним документам щодо специфіки ведення господарської діяльності позивача, у тому числі при взаємодії з контрагентами..

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій ухилилися від повного і всебічного з'ясування обставин у справі.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВАР» задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.08.2010 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі № 2а-719/10/1270 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписПриходько І.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 21.03.2013р.