Рішення № 3043420, 24.02.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/175

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:

позивача –Кітченков М.О. –по довіреності,

1-го відповідача –Лиса А.М. –по довіреності,

2-го відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/175

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “КОМЕКС”

до

- приватного підприємства “Сталь”

- товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Райагробуд”

про

стягнення 152 117,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМЕКС” (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства “Сталь” (далі-відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Райагробуд” (далі-відповідач 2) - 122 214,92 грн. основного боргу, 5 459,39 грн. пені та 24 442,98 грн. штрафу.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості переданого товару згідно договору № 407082208 від 22.08.2008 року.

У судовому засіданні 27.01.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити.

На вимогу суду позивач надав Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в яких зазначено, що станом на 26.01.2009 року місцезнаходження відповідача-1: (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд. 38, кв. 7), відповідача-2 (Черкаська область, Черкаський район, село Червона Слобода, вул. Жовтнева, буд. 15).

На зазначені адреси відповідачів тричі направлялись: ухвала суду від 09.01.2009 року про порушення провадження у справі та ухвали суду від 27.01.2009 року, 10.02.2009 року про відкладення розгляду справи, якими відповідачі були повідомлені про час і місце розгляду справи, проте їх представники без поважних причин в судові засідання не з’являлись, проти позову не заперечували, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання суду не надали, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у їх відсутності та за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання 10.02.2009 року представники позивача та відповідачів не з’явились, позивач направив клопотання б/н від 02.02.2009 року про розгляд справи без участі його представника і заяву б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій він користуючись правом, наданим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з відповідача 122 214,92 грн. основного боргу, 8 514,27 грн. пені, 24 442,98 грн. штрафу, 3 % річних в сумі 1 064,28 грн. та інфляційні в сумі 4 438,28 грн.

У судовому засіданні 24.02.2009 року представник позивача у зв’язку із порушенням провадження у справі про банкрутство ТОВ “Корпорація “Райагробуд” подав заяву про відмову від позовних вимог до ТОВ “Корпорація “Райагробуд”, позов (з урахуванням заяви б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог) до приватного підприємства “Сталь” підтримав і просив задовольнити.

Представник приватного підприємства “Сталь” у судове засідання 24.02.2009 року з’явився, проти позову заперечував в частині нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних, а в частині стягнення 122 214,92 грн. основного боргу позов визнав.

Заслухавши пояснення представників ТОВ “КОМЕКС” та ПП “Сталь”, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої ТОВ “Комекс” заяви б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог та заяви ТОВ “Комекс” від 24.02.2009 року про відмову від позову до ТОВ “Корпорація “Райагробуд”, припиняє провадження у справі № 17/175 в частині позову до ТОВ “Корпорація “Райагробуд”, і задовольняє частково позов до приватного підприємства “Сталь” з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 407082208 від 22 серпня 2008 року, за умовами якого позивач продає, а відповідач-1 купує продукцію на умовах та по ціні вказаній в додаткових угодах до даного договору, які є його невід’ємною частиною (пункт 1.1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання по договору поставки № 407082208 від 22.08.2008 року виконав, поставивши відповідачу-1 металопродукцію на загальну суму 241 296,82 грн., що підтверджується накладними №№ КС –12917/2 від 06.10.2008 року (а.с.13) та КС –13395/0 від 07.10.2008 року (а.с.14) та довіреністю серія-ЯПО № 068558 від 06.10.2008 року, видану на ім’я Дарієвої Наталії Юріївни (а.с.15).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пунктах 4,1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору встановили, що умови і строки поставки вказуються (узгоджуються) в додаткових угодах до договору, покупець сплачує повну вартість партії товару на розрахунковий рахунок продавця на протязі 7 банківських днів з дати поставки партії товару, а датою поставки є дата підписання сторонами накладних або дата штемпеля станції відправлення в залізничних накладних.

Додатковими угодами №№ 8, 9 до договору поставки № 407082208 від 22.08.2008 року були внесені зміни в строки оплати партій товару, які є відмінними від строків оплати по основному договору поставки № 407082208 –7 банківських днів з дати поставки партії товару. Так, в Додатковій угоді № 8 сторони домовились про оплату партії товару на протязі 12-ти банківських днів з дати поставки партії товару, а в Додатковій угоді № 9 - протязі 20-ти календарних днів з дати поставки партії товару.

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач-1 свого обов’язку щодо оплати ціни (вартості) отриманого ним товару по накладній № КС –12917/2 від 06.10.2008 року на протязі 12-ти банківських днів, та по накладній № КС –13395/0 від 07.10.2008 року протязі 20-ти календарних днів з дати поставки, не виконав, розрахувався з позивачем частково в сумі 119 081,90 грн., що підтверджується наданою позивачем карткою по рахунку (а.с.16), підтвердив свою заборгованість в сумі 123 214,92 грн. і зобов’язався її сплатити в строк до 15.12.2008 року (лист № 16 від 26.11.2008 року-а.с.24), однак на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість в сумі 122 214,92 грн. не сплатив, тому суд задовольняє позов в цій частині.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 6.1 договору, згідно з яким якщо по закінченню 7-ми банківських днів з дати поставки партії товару оплата покупцем всієї партії товару не буде здійснена, то покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний календарний день прострочки.

Позивач, враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, просить стягнути з приватного підприємства «Сталь»8 514,27 грн. пені за період з 23.10.2008 року по 27.01.2009 року (заява б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог).

Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем-1 своїх зобов’язань щодо оплати, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку щодо оплати за поставлений товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

За отриманий по накладній № КС-12917/2 від 06.10.2008 року товар в сумі 122 081,90 грн. відповідач-1 повинен був сплатити на протязі 12-ти банківських днів з дати поставки, тобто кінцевий строк оплати - 22.10.2008 року, по накладній № КС-13395/0 від 07.10.2008 року відповідач повинен був сплатити на протязі 20-ти календарних днів з дати поставки, тобто кінцевий строк оплати - 27.10.2008 року.

Тому суд вважає, що строк виконання відповідачем-1 зобов’язання щодо оплати позивачу за поставлений товар настав з моменту передачі кожної партії товару відповідачу-1, дата поставки якої зазначена в накладних (а.с.13-14), і відповідно з цього моменту у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем-1 своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар, а в разі його не оплати у визначений в накладних строк (№ КС-12917/2 від 06.10.2008 року - на протязі 12-ти банківських днів), (№ КС-13395/0 від 07.10.2008 року - на протязі 20-ти календарних днів), позивач має право нараховувати 3% річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення, нараховуючи їх в залежності від закінчення строку оплати кожної партії товару.

Оскільки позивач в погашення заборгованості відповідача-1 по накладній № КС-12917/2 від 06.10.2008 року зарахував 15 081,90 грн., сплачених відповідачем-1 за попередні періоди по іншим накладним, суд вважає, що по накладній № КС-12917/2 від 06.10.2008 року нараховувати 3% річних і пеню необхідно виходячи з наступних періодів та на відповідні суми заборгованості:

- з 23.10.2008 року по 26.10.2008 року на суму 107 000 грн.

3% річних –(107 000*3%*4/366 = 35,08 грн.),

пеня –(107 000*4*0,0656/100 = 280,77 грн.)

- за 27.10.2008 року (день сплати боргу в сумі 9 000 грн.) на суму 98 000 грн.

3% річних –(98 000*3%*1/366 =8,03 грн.),

пеня –(98 000*1*0,0656/100 = 64,29 грн.)

- з 28.10.2008 року (день сплати боргу в сумі 2 500 грн.) по 29.10.2008 року на суму 95 500 грн.

3% річних –(95 500*3%*2/366 = 15,66 грн.),

пеня –(95 500*2*0,0656/100 = 125,30 грн.)

- з 30.10.2008 року (день сплати боргу в сумі 15 500 грн.) по 02.11.2008 року на суму 80 000 грн.

3% річних –(80 000*3%*4/366 = 26,23 грн.),

пеня –(80 000*4*0,0656/100 = 209,92 грн.)

- за 03.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 30 000 грн.) на суму 50 000 грн.

3% річних –(50 000*3%*1/366 =4,10 грн.),

пеня –(50 000*1*0,0656/100 =32,80 грн.)

- з 04.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 7 000 грн.) по 16.11.2008 року на суму 43 000 грн.

3% річних –(43 000*3%*13/366 = 45,82 грн.),

пеня –(43 000*13*0,0656/100 = 366,70 грн.)

- за 17.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 5 000 грн.) на суму 38 000 грн.

3% річних –(38 000*3%*1/366 =3,12 грн.),

пеня –(38 000*1*0,0656/100 =24,93 грн.)

- за 18.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 13 000 грн.) на суму 25 000 грн.

3% річних –(25 000*3%*1/366 = 2,05 грн.),

пеня –(25 000*1*0,0656/100 =16,40 грн.);

- з 19.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 14 000 грн.) по 24.11.2008 року на суму 11 000 грн.

3% річних –(11 000*3%*6/366 = 5,41грн.),

пеня –(11 000*6*0,0656/100 =43,30 грн.)

- з 25.11.2008 року (день сплати боргу в сумі 7 000 грн.) по 08.12.2008 року на суму 4 000 грн.

3% річних –(4 000*3%*14/366 = 4,59 грн.),

пеня –(4 000*14*0,0656/100 = 36,74 грн.)

- з 09.12.2008 року (день сплати боргу в сумі 1 000 грн.) по 27.01.2009 року на суму 3 000 грн.

3% річних –(3 000*3%*50/366 =12,30 грн.),

пеня –(3 000*50*0,0656/100 =98,40 грн.)

Всього 3% річних: 35,08+8,03+15,66+26,23+4,10+45,82+3,12+2,05+5,41+4,59+12,30=162,39 грн. Всього пені: 280,77+64,29+125,30+209,92+32,80+366,70+24,93+16,40+43,30+36,74+98,40= 1 299,55 грн.

По накладній № КС-13395/0 від 07.10.2008 року суд вважає, що нараховувати 3% річних і пеню необхідно з 28.10.2008 року по 27.01.2009 року на суму 119 214,92 грн.

3% річних –(119 214,92*3%*92/366 =899 грн.),

пеня –(119 214,92*92*0,0656/100 =7 194,86 грн.)

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем по накладній № КС-12917/2 від 06.10.2008 року 3% річних в сумі 162,82 грн. і пені в сумі 1 302,58 грн. та по накладній № КС-13395/0 від 07.10.2008 року 3% річних в сумі 901,46 грн. і пені в сумі 7 211,69 грн. за вказані періоди (заява б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог), встановив неправильність їх нарахування.

Після перерахунку судом встановлено, що по накладній № КС-12917/2 від 06.10.2008 року підлягають стягненню 3% річних в сумі 162,39 грн. і пені в сумі 1 299,55 грн., по накладній № КС-13395/0 від 07.10.2008 року 3% річних в сумі 899 грн. і пені в сумі 7 194,86 грн.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення 3% річних в сумі 1 061,39 грн. та пені в сумі 8 494,41 грн. В іншій частині позову щодо стягнення 3% річних та пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Позивач також просить стягнути інфляційні в сумі 4 438,28 грн. за листопад та грудень 2008 року. Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних за вказані періоди (заява б/н від 23.01.2009 року про збільшення розміру позовних вимог), встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку: 122 214,92*101,5%*102,1% = 126 653,15 - 122 214,92 = 4 438,23), тому задовольняє позов в частині стягнення інфляційних в сумі 4 438,23 грн. В іншій частині позову щодо стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Крім того, позивач просить суд стягнути 24 442,98 грн. штрафу на підставі пункту 6.2 договору № 407082208. Суд відмовляє у позові в цій частині з огляду на те, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення і юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому одночасне застосування пені і штрафу в договорі (тобто юридичної відповідальності одного виду) за одне й те саме правопорушення є неможливим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 1 –приватного підприємства “Сталь”: 122 214,92 грн. основного боргу, 8 494,41 грн. пені, 3 % річних в сумі 1 061,39 грн. та інфляційні в сумі 4 438,23 грн.

Задля належного виконання договору поставки № 407082208 від 22.08.2008 року між ТОВ “Корпорація “Райагробуд” (Поручитель), ТОВ “Комекс” (Кредитор) та ПП “Сталь” (Боржник) було укладено договір поруки № 409082208 від 22 серпня 2008 року, за умовами якого Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному об’ємі за своєчасне виконання Боржником всіх його зобов’язань по договору № 407082208 від 22.08.2008 року, укладеного між Кредитором і Боржником (пункт 1.1 договору).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (стаття 553 Цивільного кодексу України), і у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України).

Додатковою угодою № 1 до договору поруки № 409082208 від 22.08.2008 року було внесено зміни в пункт 3.1 договору поруки щодо суми зобов’язання боржника перед кредитором по основному договору, за яку поручитель відповідає перед кредитором –600 000 грн.

Договором поруки № 409082208 від 22.08.2008 року визначені права та обов’язки кредитора, за якими він не має права змінювати умови основного договору без згоди на це поручителя, в цьому випадку поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов’язань з моменту внесення вказаних змін (пункт 5.2 договору), та строк дії договору, який, зокрема, вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії основного договору, а також у випадку зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 8.1 договору).

Зазначені пункти договору в цілому узгоджуються з приписами параграфа 3 (Порука) Цивільного кодексу України, за винятком пункту 5.2 договору поруки, який припиняє відповідальність поручителя перед кредитором при внесенні кредитором змін в умови основного договору без згоди на це поручителя з моменту внесення цих змін.

Вичерпний перелік підстав для припинення поруки встановлений статтею 559 Цивільного кодексу України. Пунктом 1 вказаної статті вказано, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Додатковими угодами №№ 8, 9 до договору поставки № 407082208 від 22.08.2008 року були внесені зміни в строки оплати партії товару, які є відмінними від строків оплати по основному договору поставки № 407082208 –7 банківських днів з дати поставки партії товару. Так, в Додатковій угоді № 8 сторони домовились про оплату партії товару на протязі 12-ти банківських днів з дати поставки партії товару, а в Додатковій угоді № 9 - протязі 20-ти календарних днів з дати поставки партії товару.

Оскільки зазначені зміни в договір поставки № 407082208 не збільшили обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, а навпаки відстрочили термін оплати боржником поставленого товару, суд вважає, що поручитель - ТОВ “Корпорація “Райагробуд” може солідарно з боржником – ПП “Сталь” відповідати перед кредитором – ТОВ “КОМЕКС” за виконання зобов’язань по договору поставки № 407082208 від 22.08.2008 року.

На виконання вимог пункту 6.1 договору поруки ТОВ “КОМЕКС” листом від 05.11.2008 року направив ПП “Сталь” вимогу за № 1141 від 04.11.2008 року про сплату заборгованості, і у зв’язку із залишенням її без задоволення звернувся до ТОВ “Корпорація “Райагробуд” як поручителя з вимогою (а.с.21) про сплату 123 214,92 грн.

У судовому засіданні 24.02.2009 року представник позивача посилаючись на: ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.01.2009 року про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Корпорація “Райагробуд”, якою введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і накладено арешт на все майно боржника; та ухвалу цього суду від 29.01.2009 року, на виконання якої 17.02.2009 року в «Голосі України»опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ “Корпорація “Райагробуд”, подав заяву про відмову від позовних вимог до ТОВ “Корпорація “Райагробуд”.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суд має право не прийняти відмову від позову і продовжує розгляд справи, якщо ці дії позивача суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (частина 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).

Суд дійшов висновку, що відмова ТОВ “Комекс” від позову до ТОВ “Корпорація “Райагробуд” не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, оскільки право позивача на звернення із вимогою до ТОВ “Корпорація “Райагробуд” як солідарного боржника визначено законом, і позивач вправі самостійно визначати особу, яка повинна відповідати за невиконання зобов’язання, тому суд приймає відмову ТОВ “Комекс” від позову до ТОВ “Корпорація “Райагробуд” і припиняє провадження у справі № 17/175 в цій частині позову.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача - приватного підприємства “Сталь” на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - державне мито в сумі 1 362,09 грн. та 100,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 49, пунктом 4 частини першої статті 80, статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю “Комекс” від позову до товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Райагробуд”, припинивши провадження у справі № 17/175 в цій частині позову.

2.Позов до приватного підприємства “Сталь” задовольнити частково.

3.Стягнути з приватного підприємства “Сталь” (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд. 38, кв. 7, р/р 26007269800074 ВАТ “Кредитпромбанк” м. Київ, МФО 300863, код ЄДРПОУ 32034140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Комекс” (м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарева, 2, р/р 26001101134001 у відділенні ЗАТ “Альфа-Банк” м. Києва, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30295870) –122 214,92 грн. основного боргу, 8 494,41 грн. пені, 3 % річних в сумі 1 061,39 грн., інфляційні в сумі 4 438,23 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита - 1 362,09 грн. та 100,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 24.02.2009 року.