Рішення № 30433797, 26.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 905/343/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нова"

до Державного підприємства "Макіїввугілля"

про стягнення 204 731,99 грн.

за участю представників:

від позивача Гриневський В.В. - представник за довіреністю

від відповідача Салацька І.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нова" про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" суми боргу за договором № 5/111923 від 18.11.2011, яка складається з суми основного боргу у розмірі 187 129,05 грн., пені у розмірі 12 573,53 грн. та 3 % річних у розмірі 5 029,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки № 5/111923 від 18.11.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем 25.11.2011, 29.11.2011 та 02.12.2011 товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та 3% річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково у розмірі 87 318,00 грн. в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором № 5/111923 від 18.11.2011. В задоволенні вимог про стягнення заборгованості у розмірі 99 811,05 грн. за товар, поставлений за видатковою накладною № РН-0000173, просить відмовити, посилаючись на те, що вказана партія товару поставлялась за іншим договором, посилання на який не міститься в позовній заяві. Крім того, відзначає, що відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання не передбачена договором №5/111923 від 18.11.2011, а розрахунок 3% річних не містить визначення періоду, за який нараховується вказана сума.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

18.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Нова" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Макіїввугілля" (покупець, відповідач) укладено договір № 5/111923 купівлі-продажу (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по цінах, вказаних у даному Договорі.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (п. 9.1 Договору).

Найменування та загальна кількість товару, що поставляється за договором, визначена пунктом 1.1 Договору та Специфікацією і складає 9240 л бензину А-76.

Ціна за одиницю продукції визначена на рівні 9,45 грн. за 1 л.

Загальна сума договору становить 87 318,00 грн. з урахуванням ПДВ. (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

В розділах 2 та 4 Договору сторони визначили умови поставки та приймання товару.

Сторонами підписано специфікацію до договору № 5/111923 від 18.11.2011, у якій сторони погодили найменування, загальна кількість та вартість товару, що поставляється за Договором: бензин А-76 у кількості 9 240 л на загальну суму 87 318,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач у листопаді 2011 року поставив відповідачу бензин А-76 у кількості 4620 л на суму 43 659,00 грн. та у кількості 4 620,00 л на суму 43 659,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000171 від 25.11.2011 та № РН-0000172 від 29.11.2011.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у вищевказаних видаткових накладних, підтверджується підписом його представника, скріпленим печаткою підприємства на зазначених накладних та довіреностями № 3666 від 24.11.2011 та № 3705 від 29.11.2011, виданими відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за видатковими накладними № РН-0000171 від 25.11.2011 та № РН-0000172 від 29.11.2011 був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання договору № 5/111923 від 18.11.2011, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у вищезазначених видаткових накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі та специфікації до договору.

Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату скрапленого газу, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0000718 від 25.11.2011 на оплату 4620 л бензину марки А-76 на суму 43 659,00 грн.;

- рахунок-фактура №СФ-0000723 від 29.11.2011 на оплату 4620 л бензину марки А-76 на суму 43 659,00 грн.

Доказів здійснення відповідачем оплати згідно вказаних видаткових накладних та рахунків в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором поставки №5/111923 від 18.11.2011 виконав належним чином, а саме 25.11.2011 та 29.11.2011 поставив відповідачу бензин в кількості 9 240 л на загальну суму 87 318,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання. Довіреності на особу, яка підписала видаткові накладні від імені відповідача, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3 Договору розрахунки за продукцію здійснюються по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого 25.11.2011 та 29.11.2011 палива не виконав.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий 25.11.2011 та 29.11.2011 за Договором поставки №5/111923 від 18.11.2011бензин марки А-76 становить 87 318,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 5/111923 від 18.11.2011 за отримане 25.11.2011 та 29.11.2011 паливо відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене та дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 87318,00 грн. за отриманий по договору № 5/111923 від 18.11.2011 бензин, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за отриманий бензин у розмірі 87 318,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною № РН-000173 від 02.12.2011 у розмірі 99 811,05 грн., посилаючись на те, що вказана партія була поставлена також на виконання умов договору № 5/111923 від 18.11.2011.

Згідно видаткової накладної № РН-000173 від 02.12.2011 позивачем поставлялись відповідачу дизельне паливо у кількості 4 600 л на суму 36 800,00 грн. без ПДВ та бензин А-76 у кількості 5 889 л на суму 46 375,88 грн. без ПДВ, а всього на суму 99 811,05 грн.

Як було встановлено вище, загальна кількість продукції, що поставляється за Договором № 5/111923, становить 9240 л, загальна сума договору - 87 318,00 грн.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 632 Цивільного кодексу України визначає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що всі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами вносились зміни до договору в частині найменування, кількості та ціни продукції, яка поставляється чи загальної суми договору № 5/111923 від 18.11.2011.

Крім того, відповідачем надано до матеріалів справи копії договору поставки №5/111954 від 02.12.2011 та специфікації до вказаного договору, згідно умов яких позивач зобов'язався поставити відповідачу бензин А-76 у кількості 5 889 л та дизельне паливо у кількості 4 600 л на загальну суму договору 99 811,05 грн. з ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на поставку за видатковою накладною № РН-0000173 від 02.12.2011, не розповсюджуються умови договору № 5/111923 від 18.11.2011, оскільки позивачем не доведено, що вказана партія палива поставлялась саме за договором № 5/111923.

Однак, позивачем заявлено вимоги саме з підстав невиконання відповідачем зобов'язань по договору поставки № 5/111923 від 18.11.2011 та під час розгляду справи позивач наполягав на тому, що заборгованість за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-000173 від 02.12.2011 утворилась саме за договором № 5/111923 від 18.11.2011 (пояснення позивача від 04.02.2013).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого за договором № 5/111923 від 18.11.2011 товару та стягнення заборгованості саме за цим договором. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені згідно видаткової накладної № РН-0000173 від 02.12.2011 бензин та дизельне паливо на суму 99 811,05 грн., з підстав заявлених позивачем задоволенню не підлягають, оскільки умовами договору № 5/111923 від 18.11.2011, на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не передбачено здійснення поставки товару за вказаними в зазначеній накладній характеристиками та сумою.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 573,53 грн. та 3% річних у розмірі 5 029,41 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Умовами договору поставки № 5/111923 від 18.11.2011 не передбачена відповідальність покупця у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції.

Оскільки факту погодження нарахування пені на заборгованість, що виникла за договором № 5/111923 від 18.11.2011 позивачами не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, вимоги про стягнення пені нарахованої на заборгованість у розмірі 87 318,00 грн., що утворилась за договором № 5/111923 від 18.11.2011, задоволенню не підлягають.

Вимоги про стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № РН-0000173, задоволенню не підлягають, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 99 811,05 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 12 573,53 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у розмірі 87 318,00 грн. з оплати отриманого палива за договором № 5/111923 від 18.11.2011 на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом в цій частині обґрунтованими.

З розрахунку суми 3% річних, зазначеного у позовній заяві, вбачається, що 3% річних рахувались позивачем за 327 днів прострочення.

На виконання вимог ухвали суду від 15.01.2013 позивачем 18.02.2012 надано розрахунок 3% річних із зазначенням періоду, за який позивачем нараховуються 3% річних та настання у позивача права вимоги за кожною накладною.

У вказаному розрахунку позивач вірно вказує на дати настання права вимоги за накладними № РН-0000171 від 25.11.2011 та № РН-0000172 від 29.11.2011, та, відповідно з яких починається прострочення відповідача.

Однак, у наданому розрахунку позивачем здійснено нарахування 3% річних за накладною № РН-0000171 від 25.11.2011 за період 404 дні, а за накладною № РН-0000172 від 29.11.2011 за період 397 днів, тобто по 18.02.2012.

Оскільки відповідних заяв про зміну розміру позовних вимог під час розгляду справи позивачем не подавалось, судом при здійсненні перерахунку суми 3% річних враховується дата настання права вимоги позивача за накладними № РН-0000171 від 25.11.2011 та №РН-0000172 від 29.11.2011, згідно з п. 3.3 договору № 5/111923, яка зазначена позивачем у розрахунку від 18.02.2013, та здійснюється розрахунок за період прострочення 327 днів.

Крім того, у розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що у 2012 році було 366 днів.

З урахуванням вищезазначеного, за здійсненим судом перерахунком вимоги про стягнення 3% річних за прострочення оплати товару на суму 87 318,00 грн. поставленого за договором № 5/111923 від 18.11.2011 підлягають задоволенню у розмірі 2 340,40 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних нарахованих на заборгованість за договором № 5/111923 від 18.11.2011 задоволенню не підлягають, у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Вимоги в частині стягнення 3% річних, нарахованих за прострочення оплати продукції, поставленої за видатковою накладною № РН-0000173, задоволенню не підлягають, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 99 811,05 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл. Радянська, 2, ідентифікаційний код 32442295, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нова" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 131, ідентифікаційний код 35951762) основний борг у розмірі 87 318 (вісімдесят сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 04 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 01.04.2013.

Суддя Сажнева М.В.