Рішення № 30433796, 04.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.13 Справа № 904/1124/13-г

За позовом приватного підприємства "БЕРКУТ-АВТО", с. Великі Гаї, Тернопільська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОКЕАН", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 21 972,13 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гезь А.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Бердишева О.П., довіреність №1 від 01.04.2013

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «БЕРКУТ-АВТО» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН» (надалі - Відповідач) про стягнення 21 972,13 грн. за договором №1203-ТР про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.03.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2013 порушено провадження по справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях 21.02.2013, 05.03.2013, 21.03.2013 розгляд справи відкладався відповідно на 05.03.2013, 21.03.2013, 02.04.2013 в зв'язку з неявкою представника Позивача та необхідністю витребувати додаткові докази до матеріалів справи згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого Договору, а саме - порушення строків оплати за надані послуги. У підтвердження позовних вимог Позивач надав копії договору №1203-ТР про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 12.03.2012, заявки №63 від 12.03.2012 до договору №1203-ТР від 12.03.2012, CMR №072803, акту №068 передання-приймання робіт від 21.03.2012.

Крім того, Позивач надав суду заяву вих. №б/н від 19.02.2013, заяву вих. №б/н від 20.03.2013 з приводу заперечення на позов, заяву вих. №б/н від 25.03.2013.

Позивач, керуючись п.п. 5.2.9., 6.4., 8.13. договору №1203-ТР від 12.03.2012, заявкою №63 від 12.03.2012 до нього, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Позивача заборгованість за надані, але не оплачені транспортні послуги в сумі 20 000,00 грн., 472,13 грн. 3% річних, 1 500,00 грн. пені.

Позивач в судові засідання 21.02.2013, 05.03.2013, 21.03.2013, 02.04.2013 не з'явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Надав суду заперечення вих. №05-03 від 05.03.2013, в якому Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки вважає, що момент оплати за надані послуги не настав через те, що Позивачем не були надані оригінали заявки та рахунку.

В судовому засіданні 02.04.2013 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 приватне підприємство «БЕРКУТ-АВТО» (Позивач, Перевізник) та товариство з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН» (Відповідач, Замовник) уклали договір №1203-ТР про перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір) відповідно до умов якого Перевізник взяв не себе зобов'язання в межах даного Договору доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно з транспортною накладною), відповідно до узгоджених Сторонами Заявок, а також у відповідності до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод в галузі міжнародних перевезень, Статуту автомобільного транспорту України, Правил перевезення вантажів, та інших законодавчих та нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Допускається одержання заявки по факсимільному зв'язку.

Згідно з п.6.2. Договору вартість перевезення вказується в Заявці Замовника, яка є невід'ємною частиною даного Договору. В цю суму включена винагорода Перевізника з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.4. Договору Сторони встановили, що Замовник зобов'язаний оплатити надані Перевізником послуги в строк 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту отримання від Перевізника оригіналу товарно-транспортної накладної (CMR), акта виконаних робіт і рахунка. У випадку, якщо в Заявці, підписаній обома Сторонами даного Договору, вказаний інший строк, то вищу юридичну силу має строк, вказаний в Заявці.

Відповідно до п.6.6. Договору, здавання-приймання послуг підтверджується актом виконаних робіт, підписаним обома Сторонами.

На виконання умов Договору Сторони 12.03.2012 уклали заявку №63 щодо міжнародного перевезення вантажу Відповідача за маршрутом м. Пінчув (Польша) - м. Дніпропетровськ (Україна).

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором та вищезазначеною заявкою, вантаж доставлено в пункт призначення та передано вантажоодержувачу у визначений Заявкою строк - 19.03.2012, без пошкоджень та псувань в кількості відповідно до товаросупровідних документів, що підтверджується підписом повноважної особи вантажоодержувача та його печаткою на товарно-транспортній накладній СМR №072803. Вартість наданих послуг, згідно з заявкою №63 від 12.03.2012 склала 20 000,00 грн., що підтверджується також актом №068 від 21.03.2012 передання-приймання робіт (надання послуг), згідно Договору №1203-ТР від 12.03.2012.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», -перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Заявкою №63 від 12.03.2012 та п.6.4. Договору встановлений перелік документів, які Позивач мав надати Відповідачу на підтвердження наданих транспортних послуг, а саме: оригінали заявки, рахунку, акту виконаних робіт, ТТН/CMR, податкової накладної, копії документів, що посвідчують реєстрацію підприємства.

22.03.2012 Позивач направив Відповідачу повний пакет документів, передбачених Заявкою №63 від 12.03.2012 до Договору, що підтверджується копією Журналу реєстрації вихідної кореспонденції Позивача, який (пакет документів) був отриманий Відповідачем 28.03.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600803581454.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Заявкою №63 від 12.03.2012 до Договору Сторони погодили умови оплати інші, ніж встановлені п.6.4. Договору, а саме: не пізніше 7 календарних днів по факту доставки товару, за умови надання Перевізником пакету документів.

Таким чином, враховуючи, що доставка вантажу була здійснена 19.03.2012, а повний пакет документів був отриманий Відповідачем 28.03.2012, оплата наданих послуг мала бути здійснена в строк до 28.03.2012.

На час звернення Позивача до суду Відповідач оплату за надані послуги не здійснив. Отже сума заборгованості Відповідача на час порушення провадження у справі (06.02.2013) складала 20 000,00 грн.

В той же час, 22.02.2013 від Позивача надійшла Заява вих. №б/н від 19.02.2013, в якій останнім було повідомлено про те, що 12.02.2013 Відповідачем було здійснене часткове погашення боргу в сумі 5 000,00 грн., на підтвердження чого Позивач надав виписку по рахунку №26005000171539 від 12.02.2013. Відповідно сума заборгованості Відповідача перед Позивачем зменшилась та складає 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено,що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Проте Відповідач свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг в розмірі 15 000,00 грн. не виконав.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути, зокрема, 20 000,00 грн. заборгованості за надані, але не оплачені послуги.

Враховуючи той факт, що судом встановлено, що розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем на дату винесення рішення складає 15 000,00 грн. (в зв'язку з частковою оплатою Відповідачем суми заборгованості) позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюванного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що часткове погашення боргу в сумі 5 000,00 грн. було здійснене Відповідачем 12.02.2013, тобто після порушення провадження у справі (06.02.2013), провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 5 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача 3% річних від простроченої суми (20 000,00 грн.) за період прострочення з 19.04.2012 по 31.01.2013 (288 дні) в сумі 472,13 грн.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за надані послуги, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 472,13 грн.

Згідно з п. 8.13 Договору за порушення строків оплати наданих Перевізником послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 1 500,00 грн. за період прострочення з 19.04.2012 по 18.10.2012.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати наданих послуг мало бути виконано Відповідачем в строк до 28.03.2012.

Враховуючи приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування пені припинилось 28.09.2012 (тобто через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). Проте Позивач нарахування пені здійснював за період з 19.04.2012 по 18.10.2012.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені частково - в сумі 1 336,06 грн., за період прострочення з 19.04.2012 по 28.09.2012.

Заперечення Відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони.

Позивачем на підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 2 180,00 грн. були надані довіреність від 28.01.2013 на ім'я адвоката Лози В.М., квитанція до прибуткового касового ордеру №1-01 від 28.01.2013, акт приймання-передачі наданих послуг №1/01 від 28.01.2013, договір доручення №1-01 від 28.01.2013, копія свідоцтва №507 про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Виходячи з викладеного, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача:

- судовий збір в розмірі 1 707,66 грн., визначений виходячи з наступного розрахунку: (16 808,19 грн. (розмір задоволених позовних вимог) + 5 000,00 грн. (позовні вимоги провадження у справі яких припинено)) * 1 720,50 грн. (розмір судового збору, який підлягав оплаті при подачі позовної заяви) / 21 972,13 грн. (ціна позову) = 1 707,66 грн.;

- витрати на послуги адвоката в розмірі 2 163,73 грн., розмір яких визначений з наступного розрахунку: (16 808,19 грн. (розмір задоволених позовних вимог) + 5 000,00 грн. (позовні вимоги провадження у справі яких припинено)) * 2 180,00 грн. (витрати на послуги адвоката, понесені Позивачем) / 21 972,13 грн. (ціна позову) = 2 163,73 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98, код ЄДРПОУ 32293587, р/р 26006223960100 в ДВ ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) на користь приватного підприємства «БЕРКУТ-АВТО» (47722, Тернопільська область, с. Великі Гаї, вул. І.Франка, 1, код ЄДРПОУ 14042338, р/р 26005000171539 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009) 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості, 472,13 грн. (чотириста сімдесят дві гривні 13 копійок) 3% річних, 1 336,06 грн. (одна тисяча триста тридцять шість гривень 06 копійок) пені, 3 871,39 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 39 копійок) судових витрат.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.02.2013.

Суддя А.Є. Соловйова