Рішення № 3043209, 25.02.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" лютого 2009 р.

справа № 5020-5/700

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд” (61140 м. Харків, пр. Гагаріна, 119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” (99055 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 141/В-40)

про стягнення заборгованості в розмірі 20456,66 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач –не з’явився,

Відповідач - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 86/08-Д від 01.10.2008 в розмірі 20456,66 грн., з яких: 19346,37 грн. - основна заборгованість, 617,37 грн. –пеня, 358,03 грн. –збитки від інфляції, 77,17 грн. –3% річних, 57,72 грн. –неустойка за прострочення платежів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

В процесі розгляду справи у зв’язку із погашення відповідачем суми основного боргу, 3% річних, збитків від інфляції та частково штрафних санкцій, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 110,29 грн. –пені.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться”, і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Як вбачається з поштових повідомлень, вони повернути на адресу суду з відміткою “За закінченням терміну зберігання”, а тому суд дійшов висновку, що відповідач не отримує кореспонденцію за своєю юридичною адресою.

В судовому засіданні 24.02.209 оголошена перерва до 25.02.2009 для оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з’явився, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутністю.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 86/08-Д.

Відповідно до умов договорів, позивач зобов’язався поставляти товар, а відповідач приймати та сплачувати вартість товарів, на умовах передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23736,37 грн., що підтверджується видатковою накладною, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 16).

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі.

В процесі розгляду справи відповідач погасив основну суму заборгованості, 3% річних, збитків від інфляції та частково штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.3 договору, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 110,29 грн., яка підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 110,29 грн. –пені.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено державне мито в сумі 289,87 грн., відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 4393 від 30.04.93 зі змінами та доповненнями, ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, становлять 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку його внесення в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, надмірно сплачене державне мито в сумі 85,31 грн. (289,87 грн. –204,56 грн. = 85,31 грн.) підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 204,56 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Меркурій” (99055 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 141/В, кв. 40, код ЄДРПОУ 36127359, п/р 26000055080501 в СФ ВАТ „Сведбанк” м. Київ, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд” (61140 м. Харків, пр. Гагаріна, 119, код ЄДРПОУ 32680664, п/р 26003000122192 у філії „Укрексімбанку” м. Харків, МФО 351618) 110,29 грн. –пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 204,56 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Сеса-Трейд” (61140 м. Харків, пр. Гагаріна, 119, код ЄДРПОУ 32680664, п/р 26003000122192 у філії „Укрексімбанку” м. Харків, МФО 351618) із Державного бюджету України державне мито в сумі 85,31 грн., надмірно сплачене по платіжному дорученню № 137 від 12.12.2008 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

27.02.2009

Розсилка:

1. ТОВ „Сеса-Трейд” (61140 м. Харків, пр. Гагаріна, 119)

2. ТОВ „Торгівельний дім „Меркурій” (99055 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, б. 141/В, кв. 40)

3. Справа

4. наряд