Рішення № 3043149, 24.02.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/131

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В, за участю представників сторін:

позивача –Прокопенко С.Ю. - по довіреності,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/131

за позовом

малого приватного підприємства «Рабица»

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівський цукровий завод»

про

стягнення 40 054 грн. 90 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Рабица»(далі-позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівський цукровий завод»(далі-відповідач) 40 054,90 грн., з яких: 32 840 грн. заборгованості, 1 619,48 грн. пені, 4 840,62 грн. інфляційних втрат та 754,80 грн. 3% річних.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті виконаних робіт за договором № 33/1 від 27.08.2007 року, а саме пусконалагоджувальних робіт системи автоматизації дифузійного відділення, технічна допомога при експлуатації та навчання обслуговуючого персоналу; пусконалагоджувальних робіт системи автоматизації фугування, пробілювання та ділення відтоків центрифуг 1 продукту в кількості 5 штук.

У судовому засіданні 20.01.2009 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте його представник без поважних причин в судове засідання 20.01.2009 року не з’явився, надіслав відзив на позов, в якому проти позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечує, посилаючись на те, що встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності на нарахування пені закінчився 05.01.2009 року, а стягнення 3% річних та інфляційних не передбачено договором № 33/1 від 27.08.2007 року, тому їх стягнення є безпідставним.

У судовому засіданні 24.02.2009 року представник позивача на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву № 5 від 23.01.2009 року про збільшення суми позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 44 258,13 грн., з яких: 32 840 грн. заборгованості, 3 349,98 грн. пені, 7 323,32 грн. інфляційних втрат та 744,83 грн. - 3% річних.

Представник відповідача вдруге без поважних причин у судове засідання 24.02.2009 року не з’явився, надіслав заперечення на заяву про збільшення суми позовних вимог, в якому проти позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних заперечує, посилаючись на те, строк позовної давності на нарахування пені по акту прийому-передачі від 26.09.2007 року закінчився 07.10.2008 року, а стягнення 3% річних та інфляційних не передбачено договором № 33/1 від 27.08.2007 року, тому їх стягнення є безпідставним.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судові засідання без поважних причин не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви № 5 від 23.01.2009 року про збільшення суми позовних вимог, задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 27 серпня 2007 року за № 33/1, за умовами якого позивач як “Підрядник” по договору прийняв на себе зобов’язання за винагороду виконати роботу на користь відповідача - “Замовника”, а саме: пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації дифузійного відділення, технічна допомога при експлуатації та навчання обслуговуючого персоналу; пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації фугування, пробілювання та ділення відтьоків центрифуг 1-го продукту 5 штук (пункт 2 договору), а відповідач провести оплату за виконані роботи згідно Актів здачі –приймання виконаних робіт, підписаних представниками обох сторін (пункт 3.1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання виконав, здійснивши роботи на загальну суму 54 840 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами прийому - виконання робіт від 26 вересня 2007 року на суму 20 316 грн., від 26 вересня 2007 року на суму 12 036 грн., від 25 грудня 2007 року на суму 13 524 грн., від 25 грудня 2007 року на суму 8 964 грн. (а.с.10-13).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов’язання виконав частково, 11.09.2007 року на виконання умов пункту 4.1. договору здійснив авансову оплату (40 % від суми Договору) у сумі 22 000 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.9). Таким чином заборгованість відповідача за виконані роботи складає 32 840 грн. (54 840 –22 000), тому суд задовольняє позов в цій частині.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Оскільки сторонами було визначено строки та порядок оплати за виконані роботи, то суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку щодо оплати за виконані роботи, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

За умовами пункту 4.4. договору № 33/1 від 27.08.2007 року остаточний розрахунок проводиться на підставі кошторису шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника на протязі 10 днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт.

Оскільки Акти були підписані сторонами 26.09.2007 року та 25.12.2007 року, то з цих дат у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за виконані роботи, а в разі їх не оплати протягом 10 днів –до 06.10.2007 року (Акти від 26.09.2007 року) та до 04.01.2008 року (Акти від 25.12.2007 року), з 07.10.2007 року та відповідно з 05.01.2008 року позивач має право нараховувати пеню, інфляційні і річні за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Таким чином, 3 % річних та інфляційні необхідно нараховувати виходячи з наступних періодів та на відповідні суми заборгованості:

- з 07.10.2007 року по 31.12.2008 року на суму 10 352 грн.

- з 05.01.2008 року по 31.12.2008 року на суму 22 488 грн.

3% річних

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

10 352

07.10.2007 - 31.12.2008

452

3 %

383,53

22 488

05.01.2008 - 31.12.2008

362

3 %

667,27

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3 % річних в сумі 744,83 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку: 383,53(10 352*3%*452/366) + 667,27 (22 488*3%*362/366) = 1 050,80 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 744,83 грн., суд задовольняє позов в цій частині.

Інфляційні

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

07.10.2007 - 31.12.2008

10 352

1.313

3 240,18

05.01.2008 - 31.12.2008

22 488

1.223

5 014,82

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 7 323,32 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку: 3 240,18 + 5 014,82 = 8 255 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 7 323,32 грн., суд задовольняє позов в цій частині.

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 6.2 договору, згідно з яким за порушення замовником терміну проведення розрахунків з підрядником, викладених в розділі 4. даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від суми, яка підлягає перерахуванню за кожен день прострочення терміну розрахунків, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Позивач, враховуючи вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” про те, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, просить суд стягнути з відповідача 3 349,98 грн., із розрахунку пені, яка підлягає стягненню за Законом.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, пеню необхідно нараховувати з 07.10.2007 року по 07.04.2008 року (Акти від 26.09.2007 року), та з 05.01.2008 року по 05.07.2008 року (Акти від 25.12.2007 року).

Пеня

Період прострочення

Сума боргу(грн)

Кількість днів прострочення

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

07.10.2007 - 31.12.2007

10 352

86

0.0438

389,94

01.01.2008 - 07.04.2008

10 352

98

0.0546

553,91

05.01.2008 - 29.04.2008

22 488

116

0.0546

1 424,30

30.04.2008 - 05.07.2008

22 488

67

0.0656

988,39

Загальна сума складає: 389,94 + 553,91 + 1 424,30 + 988,39 = 3 356,54 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 3 349,98 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку - 3 356,54 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача 3 349,98 грн., суд задовольняє позов в цій частині.

Докази укладення між сторонами будь-яких інших договорів в матеріалах справи відсутні, позивачем не надавались, а тому комплекс робіт виконувався позивачем саме на виконання договору № 33/1 від 27.08.2007 року.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності, тому посилання відповідача на відсутність в договорі № 33/1 від 27.08.2007 року такої відповідальності суд вважає необґрунтованими.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск строку позовної давності на нарахування і стягнення пені з огляду на наступне:

В силу статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому пеню необхідно нараховувати з 07.10.2007 року по 07.04.2008 року (Акти від 26.09.2007 року), та з 05.01.2008 року по 05.07.2008 року (Акти від 25.12.2007 року), і відповідно з 07.04.2008 року (Акти від 26.09.2007 року) та з 05.07.2008 року (Акти від 25.12.2007 року) почався перебіг строку позовної давності, який по Актам від 26.09.2007 року закінчиться 07.04.2009 року, а по Актам від 25.12.2007 року –05.07.2009 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача: 32 840 грн. основного боргу, 3 349,98 грн. пені, 7 323,32 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 744,83 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати: по сплаті державного мита в сумі 442,58 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Цибулівський цукровий завод»(Черкаська область, Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Леніна, буд. 1, р/р 26003301886088 в ПІБ м. Монастирище, МФО 354381, код ЄДРПОУ 32256655) на користь малого приватного підприємства «Рабица»(м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 20, п/р 2600947010304 у Подільській філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 380139, код ЄДРПОУ 19477805) –32 840 грн. основного боргу, 3 349,98 грн. пені, 7 323,32 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 744,83 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита –442,58 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 24.02.2009 року.