Ухвала суду № 30430587, 28.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. справа № 2а/0470/14311/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

за участю:

представника позивача: Руднєвої І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі №2а/0470/14311/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

29.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Метал України» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000412202 від 21.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 248 174грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012р. №0000412202 направлене на адресу ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» повністю.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а тому підстав для його скасування немає. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області при проведенні перевірки було встановлено, що правочин, укладений між ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» та ТОВ «Міранда Груп» не спрямований на настання реальних наслідків, документи, що підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Міранда Груп» до позивача відсутні. Більш того, ТОВ «Міранда Груп» не має необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Разом з тим, апеляційна скарга обґрунтована й тим, що придбаний позивачем товар було використано у власному виробничому процесі - власній господарській діяльності, а відтак, дохід від цієї операції має бути збільшений на суму придбання товару.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області на підставі наказу від 13.08.2012р. №48, наказу від 02.11.2012р. №883, та згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Міранда Груп» за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №003899 від 07.11.2012р.

В акті перевірки зроблено висновок, про порушення позивачем:

1. частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.218 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання прав правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» при придбанні товару у постачальника ТОВ «Міранда Груп» у червні 2011 р. - зазначені правочини мають ознаки нереальності.

2. п.п.14.1.27, ст.138, ст.140, ст.142, ст.143, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал на суму 1 248 173,73грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.11.2012 р. №0000412202 відповідно до якого ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 248 174грн.

Висновки Акту перевірки, правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вказаного Акту є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі висновки судом обґрунтовані встановленими обставинами, які свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються ДПІ, а також наявністю належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують здійснені позивачем господарські операції, за наслідками яких підприємством визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Міранда Груп». Так, що між позивачем та ТОВ «Міранда Груп» укладеного договір поставки №10/04-МУ від 10.04.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Міранда Груп» зобов'язувалась поставити позивачу сплав алюмінію в рулонах, а позивач зобов'язувався отримати товар та розрахуватися за нього.

У відповідності до п.2.1 договору поставки № 10/04-МУ від 10.04.2011 року поставка товару за договором здійснюється на умовах EXW (склад постачальника). Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною № РН-0620/06 від 20.06.2011 року та податковою накладною № 115 від 20.06.2011 року.

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Міранда Груп», що підтверджується копіями банківських виписок.

Вказаний правочин, на думку податкового органу, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таких висновків ДПІ дійшла з огляду на результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТОВ «Міранда Груп», які оформлено актом перевірки від 09.04.2012 року №177/224/37459413 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Міранда Груп» з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року», що складений Державною податкової інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська. Так, в акті перевірки ТОВ «Міранда Груп» зазначено, що станом на дату складання акту має « 14» стан - визнано банкрутом. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.02.2011р. №100322112 анульоване 21.02.2012р., фактичне місце здійснення діяльності ТОВ «Міранда Груп» встановити немає можливості, встановити факт реальності проведення господарських операцій також не надається можливим. Підприємство не має власних фондів. Фактичний вид діяльності підприємства - оптова торгівля відходами та брухтом, оброблення металевих відходів та брухту. Опитано директора підприємства, який на питання по факту діяльності підприємства зміг надати тільки «поверхневі» відповіді і факти проведення господарських операцій повідомити не зміг, також вказав, що на підприємстві не має складських приміщень.

Крім цього, податковий орган посилається на акти перевірки контрагентів ТОВ «Міранда Груп» - ТОВ «Компанія Райз» та ТОВ «Парекс Інвест», якими встановлено «нереальність» проведення господарських операцій та визнання ТОВ «Міранда Груп» ймовірним вигодонабувачем.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що операції ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» з його постачальником - ТОВ «Міранда Груп» за червень 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу. Також, в акті перевірки ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України» вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ «Міранда Груп» до ТОВ «Інвестиційна компанія «Метал України».

З огляду на такі висновки, посилаючись на ст.ст.203, 215, ст.228, 662, 655, 656 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку, що угоду укладено без мети настання реальних наслідків, які передбачені цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що угода поставки є нікчемною, нікчемним правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, не подання звітів до ДПІ, відсутність, на думку ДПІ, виробничих можливостей для здійснення господарської діяльності та можливі інші порушення, які допускалися контрагентами позивача, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «Міранда Груп», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Міранда Груп» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат до складу валових витрат виробництва.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Міранда Груп».

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №10/04-МУ від 10.04.2011 року, ТОВ «Міранда Груп» поставила позивачу сплав алюмінію в рулонах. Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною № РН-0620/06 від 20.06.2011 року та податковою накладною № 115 від 20.06.2011 року. Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Міранда Груп», що підтверджується копіями банківських виписок.

Позивачем надано й копії товарно-транспортних накладних від 20.06.2011 року, від 20.06.2011 року, від 19.06.2011 року, від 20.06.2011 року, від 19.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 17.06.2011 року, від 18.06.2011 року, з яких вбачається, що ТОВ «Міранда Груп» перевозило товар до позивача; перевізником вказано ТОВ «Рєгада Груп».

Загальна кількість товару, що вказана у видатковій накладній № РН-0620/06 від 20.06.2011 року співпадає з кількістю товару отриманого позивачем на підставі товарно-транспортних накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Товар був доставлений за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77. Позивач орендує приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77, що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень № 01/01 від 01.01.2010 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, судом на встановлено рух товарів від ТОВ «Міранда Груп» до позивача.

Вказані обставини відповідачем не спростовані. Більш того, а Акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Міранда Груп» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем здійснюється виробництво будівельних металевих конструкцій.

З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованих висновків, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0000412202 прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Податковим кодексом України, тобто не відповідають критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року у справі №2а/0470/14311/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 29.03.2013р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов