Рішення № 3042976, 19.02.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2009 р.

Справа № 17/130

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді С. В. Таран,розглянувши матеріали справи №17/130

за позовом: закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ", м.Київ

до відповідача: фермерського господарства Гордієнко Ольги Миколаївни, с.Тишківка Добровеличківського району Кіровоградської області

про стягнення 242669,39 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Коваль І.Ю., довіреність №956/2-07 від 05.10.2008 року, представник;

від відповідача - Гордієнко А.А., довіреність №949927 від 18.02.2009 року, представник.

В судовому засіданні 29.01.2009 р. оголошувалась перерва до 12 год. 19.02.2009р.

Закритим акціонерним товариством компанія "РАЙЗ" подано позов про стягнення з фермерського господарства Гордієнко Ольги Миколаївни 167239, 04 грн. основного боргу, що виник із договору поставки №К-8306-383 від 01.09.2008 року, 7124, 81 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 50171,71 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, 9764,37 грн. річних та 8369,46 грн. пені.

12.02.2009 року позивачем подано "уточнення розрахунку суми позовних вимог" (вх. №02-14/3000 від 12.02.2009 року), які за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог. В редакції зазначеної заяви позовні вимоги викладені наступним чином: "стягнути з фермерського господарства Гордієнко О.М. на користь закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" 167239,04 грн. основного боргу, 50171,71 грн. збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, 13599,05 грн. річних та 11656,33 грн. пені".

Відповідач в судовому засіданні 19.02.2009 року подав відзив на позов б/н від 19.02.2009 року (вх. №02-14/3639 від 19.02.2009 року), відповідно до якого визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (а.с.47).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

На підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №К-8306-383 від 01.09.2008 року (далі - договір №К-8306-383 від 01.09.2008 року), укладеному між закритим акціонерним товариством компанія "РАЙЗ" ("постачальник") та фермерським господарством Гордієнко О.М. ("покупець"), постачальник поставив покупцю товар (ріпак озимий) на суму 207239,04 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВН-10023-01886 від 02.09.2008 року, довіреностю серії ЯОЗ №329212 від 02.09.2008 року та актом звірки розрахунків від 01.12.2008 року (а.с.20, 21, 39).

Відповідно до пункту 2.1 договору №К-8306-383 від 01.09.2008 року вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказані в додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті - в доларах США. Ціну товару становить вартість (ціна товару) та сума належних до сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 2.5 договору №К-8306-383 від 01.09.2008 року визначено, що терміни сплати, визначені в цьому пункті застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами у додатку №1а.

Додатком №1а до вказаного договору встановлено дату оплати відстрочених платежів - 10.10.2008 року (а.с.19).

Між тим взяті на себе зобов’язання за договором №К-8306-383 від 01.09.2008 року відповідач належним чином не виконав; за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 167239,04грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №К-8306-383 від 01.09.2008 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу суду не подані, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 167239,04 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 11656,33 грн. пені.

Відповідно до пункту 7.3 договору №К-8306-383 від 01.09.2008 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 11.10.2008 року по 25.01.2009 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення 11656,33 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до правил частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору №К-8306-383 від 01.09.2008 року передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару по сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13599,05 грн. відсотків річних від простроченої суми за період з 11.10.2008 року по 25.01.2009 року також заявлені обґрунтовано, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і сума нарахованих відсотків в розмірі 13599,05 грн.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з фермерського господарства Гордієнко О.М. на користь закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" 50171,71 грн. збитків.

Пунктом 7.4 договору №К-8306-383 від 01.09.2008 року передбачено обов'язок покупця відшкодувати постачальнику збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони узгодили розмір збитків в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 % неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Договором можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (частина друга статті 232 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладене, а також з огляду на правила статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50171,71 грн. збитків заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства Гордієнко Ольги Миколаївни (27000, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Тишківка, р/р 2600762608 в Райффайзен Банк "Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 34262901) на користь закритого акціонерного товариства компанія "РАЙЗ" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, р/р 26003100016675 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) - 167239,04 грн. основного боргу, 11656,33 грн. пені, 13599,05 грн. річних, 50171,71 грн. збитків, 2426,66 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя