Постанова № 30429423, 26.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р.Справа № 2а-8522/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ТОВ "Родіна-Агро" - Волочнюка Олександра Сергійовича та представника Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС - Васильченко Оксани Віталіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Родіна-Агро" звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 червня 2011 року за №0000522301.

В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначалось, що висновки відповідача щодо заниження підприємством суму податку на прибуток, а також стосовно того, що позивач не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, а має бути платником податків на загальних підставах, є необґрунтованими оскільки основним критерієм віднесення підприємства до платника фіксованого сільськогосподарського податку є вирощування та реалізація продукції власного виробництва у відповідних обсягах, що в свою чергу позивачем було підтверджено первинними документами, складеними за наслідками здійснення витрат підприємством на вирощування власної сільськогосподарської продукції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором ТОВ "Родіна-Агро" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 12 травня 2011 року за №16/23-23, №17/23-23, №18/23-23 та від 02 червня 2011 року за №44/23-23 відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт за № 459/23-36587305 від 09 червня 2011 року, яким встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.7 ст.5, п.п.11.2.1, п.12.1, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.1 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 227803,00 грн., у тому числі: за 2009 рік - на суму 20091,00 грн., за перший квартал 2011 року - на суму 207712,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Родіна-Агро" занизило суму податку на прибуток на суму 227803,00 грн. у першому кварталі 2011 року, оскільки починаючи з 2011 року не мало права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

На підставі зазначеного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2011 року за №0000522301, яким суб'єкту господарювання було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 232996,75 грн., з яких 227803, 00 грн. - за основним платежем та 5193, 75 грн. - штрафних санкцій, в зв'язку з безпідставністю віднесення виручки, одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції, зібраної на землях, якими підприємство користувалось без законних підстав, до суми, одержаної від реалізації продукції власного виробництва в контексті приписів Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", а також в зв'язку з порушенням приписів земельного, цивільного та податкового законодавства, в тому числі, щодо порядку укладення договорів оренди землі.

Винесення зазначеного податкового повідомлення - рішення і стало підставою для звернення ТОВ "Родіна-Агро" до адміністративного суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питома вага доходу позивача, сільськогосподарського товаровиробника, від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менше 75 відсотків загальної суми валового доходу, оскільки сільськогосподарська продукція була зібрана та реалізована позивачем з земельної ділянки, якою підприємство користується на підставі договору суборенди від 01 лютого 2010 року, укладеного з ПСП "Родіна", і який не зареєстрований в установленому законом порядку, тобто є неукладеним, а тому висновки відповідача зроблені за наслідками проведеної перевірки стосовно заниження позивачем суму податку на прибуток за 2009 рік та за перший квартал 2011 року, а також стосовно того, що позивач не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку є обґрунтованими.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17 грудня 1998 року за № 320-XIV (далі Закон № 320-XIV) особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Також, статтею 3 Закону № 320-XIV встановлено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Аналогічні положення стосовно спірних правовідносин містить і Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, відповідно до ст. 301.1. ПК України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно статті 302.1. ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач для здійснення господарської діяльності використовує земельні ділянки площею 4174,24га, у тому числі 1005,33га ріллі (24% від загальної площі землі), яка включена у розрахунок фіксованого сільськогосподарського підприємства, та 3168,91га (76% від загальної площі землі), яка знаходиться в строковому користуванні у ТОВ "Родіна-Агро" відповідно до договору суборенди землі від 01 лютого 2010 року. Зазначені земельні ділянки фактично передані в користування позивачу та використовуються у його безпосередній діяльності, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок, актами приймання-передачі земельних ділянок, зокрема, від 01 лютого 2010 року, розрахунками питомої ваги виробленої продукції за 2010 - 2011 роки.

А тому, враховуючи той факт, що основною умовою для набуття та реалізації статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є здійснення таким платником податків діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що перебувають у його власності або надані йому у користування, а також здійснення виробництва та реалізації відповідної продукції в обсягах 75 відсотків і більше загальної суми валового доходу, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу стосовно того, що позивач не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку та заниження останнім сум податку на прибуток є необґрунтованим та таким, що спростовується обставинами справи.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи відповідача, про відсутність державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки площею 3168,91га від 01 лютого 2010 року, як на підставу вважати вироблену на неї сільськогосподарську продукцію такою, що не відноситься до продукції власного виробництва, а відповідно і сума від її реалізації не може бути зарахована до загальної суми валового доходу, оскільки встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає, перш за все, фактичне використання платником податків таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції.

А тому, приймаючи до уваги все викладене, та враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом при розгляді справи було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись статтею 202 КАС України, вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ "Родіна-Агро".

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року - скасувати, та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" - задовольнити.

Визнати не чинним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Миколаївської області податкове повідомлення - рішення від 29 червня 2011 року № 000522301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Родіна-Агро" суми грошових зобов'язань з податку на прибуток на 232996,75 грн.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: