Постанова № 30429053, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. (12:13) Справа №801/1116/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.12р. №0004192204 та від 05.10.12р. №0004202204

Представники сторін:

представник позивача - Галака О.В., довіреність № 28 від 14.02.13р.;

представник позивача - Марцин І.В., довіреність № 28 від 14.02.13р.;

представник відповідача - не з'явився.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.12р. №0004192204 та від 05.10.12р. №0004202204.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так, на думку позивача, перевіряючі дійшли помилкового висновку про фактичне нездійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Новатор Груп" та про нікчемність правочину, укладеного між ними, вказавши, що діяльність позивача по взаємовідносинах з даним контрагентом була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди. Такий висновок відповідача позивач вважає необгрунтованим припущенням, оскільки фактично відповідач в ході проведення перевірки не зміг навіть визначити суть правовідносин між позивачем та ТОВ "Новатор Груп", неодноразово вказуючи в Акті перевірки про наявність між позивачем та його контрагентом відносин купівлі-продажу, не підтвердження фактів поставок позивачу від ТОВ "Новатор Груп", відсутність транспортних документів (в той час як між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" насправді був укладений договір про надання послуг. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

У запереченнях на позов, що надійшли до суду 21.02.2013р., відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.185-186). Як на підставу для відмови у позові відповідач посилається на те, що діяльність позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Новатор Груп" за серпень, вересень 2011р. була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

У судовому засіданні, що відбулося 28.03.13р., представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову. Відповідач явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" є юридичною особою, зареєстрованою 14 листопада 1997 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 4 березня 1998 року, нове Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 9 лютого 2012 року № 200025615.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та ін. цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання та ін.

Відповідно до п.п.187.1.а п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 1888 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п 200.1 ст. 200, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З системного аналізу даних правових норм вбачається, що до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до валових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі Закон № 996), встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Судом встановлено, що згідно із наказом ДПІ у м. Сімферополі ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 06.09.2012р. №1931 на підставі п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78, ст. 20 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Новатор Груп» (код ЄДРПОУ 37517244) за період з 01.06.2011р. по 31.12.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 21.09.2012р. № 5905/22-3/25220725 (далі -АКТ) (а.с.34-52).

Згідно із висновками Акту встановлено порушення позивачем:

1.) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.187.1а п. 187 ст. 187, п.198.1, п.198.6, п. 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2011р. у сумі 98552,00грн., за вересень 2011р. у сумі 97905,00грн.;

2.) п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 3 квартал 2011р. у сумі 225925,00грн.

У вищенаведеному Акті зазначено про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Новатор Груп", у зв'язку із тим, що за результатами невиїзної перевірки від 20 січня 2012 року, проведеної Переяслав-Хмельницькою ОДПІ, ТОВ "Новатор Груп" направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також встановлено загальну чисельність працівників ТОВ "Новатор Груп" в 2011 році (4 особи).

Також в Акті перевірки зазначено про "відсутність у підприємства ТОВ "Новатор Груп" трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів" та про відсутність у ТОВ "Новатор Груп" "складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень".

Враховуючи викладене відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2011 року - на суму 98 552,00 гривень, за вересень 2011 року на суму - 97 905,00 гривень (всього - на суму 196 457,00 гривень), завищення валових витрат у серпні-вересні 2011 року на суму 982 285,00 гривень.

Судом з'ясовано, що не погодившись з висновками Акту перевірки позивачем подано відповідачу заперечення до Акту перевірки (а.с.54-58).

Відповідачем 4 жовтня 2012 року було надано позивачу відповідь на заперечення № 21905/10/22-3 (а.с.59-66). У відповіді на заперечення відповідач знову посилається на виявлення відсутності у контрагента позивача - ТОВ "Новатор Груп" - ресурсів необхідних для відвантаження та перевезення товарів, містяться численні посилання на законодавчі норми про договори купівлі-продажу, здійснюється аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія Домон".

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 жовтня 2012 року:

№0004192204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 245 571,25 гривень, (з яких 196 457,00 гривень - основний платіж та 49 114,25 гривень - штрафні (фінансові) санкції (а.с.67);

№0004202204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 225 925,00 гривень (а.с.68).

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим із Скаргою від 9 жовтня 2012 року (а.с.70-74).

Державною податковою службою в Автономній Республіці Кримі було прийнято Рішення від 11 листопада 2012 року №3846/10/10-0223 про результати розгляду первинної скарги, яким зазначену Скаргу позивача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін (а.с.75-81).

Також, за результатами розгляду Скарги позивача від 17 грудня 2012 року № 251 (а.с.82-88), Рішенням від 9 січня 2012 року №229/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги Державна податкова служба України відмовила позивачу у задоволенні його Скарги, а оскаржувані рішення залишила без змін (а.с.89-92).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

3 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" було укладено Договір про надання послуг № 08/11, у відповідності з умовами якого позивач замовив, а ТОВ "Новатор Груп" взяло на себе зобов'язання виконати роботи по зачистці резервуарів для олії соняшникової та патоки у відповідності з технологічним процесом позивача (а.с.93-94).

Судом з'ясовано, що підставою укладення вищенаведеного Договору стало:

- розпорядження Державного закладу "Бердянська портова санітарно-епідеміологічна станція" Міністерства охорони здоров'я України, викладене в Листі від 26 вересня 2008 року № 709/1 щодо необхідності виконання вимог санітарного законодавства при прийманні рослинної олії із залізничних та автомобільних цистерн, її зберігання та відвантаження;

- рекомендації Іноземного підприємства "СЖС Україна" щодо необхідності фарбування резервуарів масляного терміналу (згідно з умовами стандартів 180 14001 2004, ІЗО 9001:2008, 180 22000:2005 6.3), викладені у Висновку від 3 червня 2011 року № ІІА/ІЕУ-6307513, складеному за результатами проведення незалежного аудиту позивача.

Враховуючи викладене у Договорі про надання послуг (пункт 1) сторони погодили, що метою укладення даного Договору є виконання рекомендацій Бердянської портової СЕС та вимог 180 14001 2004.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведеного Договору у період серпень-вересень 2011 року ТОВ "Новатор Груп" надало позивачу послуги з зачищення та шпаклювання поверхонь резервуара, обстеження цілісності лакофарбового покриття ємностей, зачищення робочих елементів резервуара, покриття харчовим лаком, промивання бомбажної лінії в резервуарі, діагностування насосів, зачищення трубопроводів, фарбування зовнішніх поверхонь, естакад, переходів, промивки трубопроводів тощо.

Виконання вищенаведених послуг підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 31 серпня 2011 року (вартість виконаних робіт - 261 721,64 гривень); від 31 серпня 2011 року (вартість виконаних робіт - 329 592,76 гривень); від 22 вересня 2011 року (вартість виконаних робіт - 259 996,22 гривень) та від 28 вересня 2011 року (вартість виконаних робіт - 327 433,10 гривень) (а.с.106-109); податковими накладними, виписаними ТОВ "Новатор Груп" від 18 серпня 2011 року № 123 на суму 591 314,40 гривень (за серпень 2011 року), від 22 вересня 2011 року № 116 та від 28 вересня 2011 року № 148 на загальну суму 587 429,32 гривень (за вересень 2011 року) (а.с.112-114).

Факт оплати позивачем на користь ТОВ "Новатор Груп" вартості наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями від 18 серпня 2011 року №2488 на суму 591 314,40 гривень (за серпень 2011 року) та від 19 вересня 2011 року № 2545 на суму 587 429,32 гривень (за вересень 2011 року) (а.с.110,111).

В судовому засіданні були досліджені первісні документи позивача, які підтверджують фактичне виконання вищенаведеного Договору та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Проте, представником відповідача не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента.

Діючим законодавством України не передбачено можливість здійснення аналізу товарності господарських операцій без дослідження відповідних документів (договорів, податкових накладних, платіжних доручень тощо) на підставі лише інформації отриманої з комп'ютерних автоматизованих систем, а також інформації щодо не знаходження контрагентів платника податків за місцем державної реєстрації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

На момент укладення з позивачем вищенаведеного Договору, виписки податкових накладних ТОВ "Новатор Груп" було зареєстроване у якості юридичної особи та в якості платника податку на додану вартість. Суд звертає увагу на те, що з метою підтвердження правого статусу ТОВ "Новатор Груп" на момент надання послуг, позивачем 13 лютого 2013р. було отримано Довідку №15851554 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з переліком записів про проведення реєстраційних дій щодо ТОВ "Новатор Груп", з якої вбачається, що станом на серпень-вересень 2011 року відомості про ТОВ "Новатор Груп" підтверджено (а.с.196-199).

Більш того, факт правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Новатор Груп" також підтверджується Довідкою Бердянської державної об'єднаної податкової інспекції Запорізької області від 14 листопада 2011 року № 139/23-208/25220725 "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" (ЄДРПОУ 25220725) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за серпень 2011 року" (а.с.115-125).

В ході зазначеної позапланової перевірки Бердянською ОДПІ було перевірено той же податковий період, який в даному випадку перевірено відповідачем, та за результатами аналізу первинних документів зроблено висновки про правильність здійснення позивачем податкового обліку в серпні 2011 року.

Суд звертає увагу на те, що у вказаній Довідці міститься посилання на направлення Бердянською ОДПІ до Державного підприємства "Бердянський морський торговий порт" Запиту від 9 листопада 2011 року № 14722/10/26-34 щодо оформлення в серпні 2011 року перепусток на працівників ТОВ "Новатор Груп". У відповідь Листом від 10 листопада 2011 року № 378/40-юр Державне підприємство "Бердянський морський торговий порт" підтвердило факт оформлення перепусток та завезення працівниками ТОВ "Новатор Груп" на територію порту ТМЦ та обладнання для виконання робіт.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем отримано від ТОВ "Новатор Груп" послуги, проведені розрахунки, тому підстави для нарахування податкового зобов'язання, що вказані в акті перевірки, не узгоджуються з вимогами чинного податкового законодавства України та фактичними обставинами справи.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного договору між позивачем та ТОВ "Новатор Груп" на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України з огляду на таке.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність, або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 14 листопада 2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначає, що інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Договір укладений між позивачем та його контрагентом, виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на надання певних послуг та отримання за це коштів.

Таким чином, зміст правочину з контрагентом позивача (ТОВ "Новатор Груп") не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в Акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятих на підставі проведеної перевірки податкових повідомлень - рішень.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем порядку проведення перевірки з огляду на таке.

В наказі №1931 від 06.09.2012р. в якості підстави проведення перевірки відповідач посилається на п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст.79 ст.20 ПК України (а.с.190).

Відповідно до приписів п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як видно з вказаної норми закону, право проведення документальної невиїзної перевірки на підставі даного пункту виникає у податкового органу за наявності двох обов'язкових ознак: наявність результатів перевірок інших платників податків, які свідчать про можливі порушення платником податків вимог законодавства; відсутність відповіді платника податків на обов'язковий письмовий запит протягом 10 днів.

Судом з'ясовано, що 30 серпня 2012 року на адресу позивача було направлено Лист відповідача № 18573/10/22-3 "Про надання документальних підтверджень та пояснень", в якому відповідач просив позивача надати пояснення та документальне підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Новатор Груп" (а.с.29).

Матеріалами справи підтверджено, що вищенаведений лист позивем отримано 03.09.2012р. (зворотній бік а.с.187).

Судом з'ясовано, що у відповідь на письмовий запит відповідача від 30 серпня 2012 року № 18573/10/22-3 "Про надання документальних підтверджень та пояснень", позивач надав відповідачу письмові пояснення щодо обставин співпраці з ТОВ "Новатор Груп" та надав копії всіх первинних документів, що підтверджують надання ТОВ "Новатор Груп" послуг позивачу та їх відповідну оплату. Відповідь на запит була надана позивачем листом від 7 вересня 2012 року № 232 (тобто в межах десятиденного терміну, встановленого законом).

Судом також з'ясовано, що наказ №1931 від 06.09.2012р. та повідомлення про проведення перевірки позивачем отримано 07.09.2012р. (зворотній бік а.с.190).

Враховуючи наведені обставини, суд вважає що у відповідача були відсутні встановлені законом підстави для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Пунктом 78.4 ст.78 ПКУ встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.1 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Судом з'ясовано, що в порушення вказаної норми Податкового кодексу України, позивача було повідомлено про проведення перевірки (початок якої заплановано на 10 вересня 2011 року) Листом від 6 вересня 2011 року №561/22-3, який отримано 07 вересня 2011р., тобто з порушенням встановлених законом термінів.

При таких обставинах позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 02.04.2013р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 05 жовтня 2012р. №0004192204 та №0004202204, що прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс".

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2294,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Класс" .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.