Рішення № 30428337, 20.02.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 1512/1301/2012

Провадження № 2/520/822/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Непоради М.П.

при секретарі - Яіцької А.І., Єрьоменко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси справу за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування частини квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2012 року 23.12.2009 року позивач заступник прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування частини квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння, посилаючись на наступне.

28.01.1997 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу № 97/0035 на Одеській універсальній біржі «GIP» 242/1000 частки квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.09.2008 року договір купівлі-продажу частки квартири було визнано дійсним.

14.03.2006 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті залишилось двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі розпорядження Київської РА ОМР № 877 від 21.07.2006 року ОСОБА_2 призначено піклувальника ОСОБА_6 На підставі розпорядження Київської РА ОМР № 939 від 04.08.2006 року ОСОБА_1 влаштовано до школи-інтернату № 4 на повне державне забезпечення.

Позивач зазначив, що в ході перевірки прокуратурою Київського району м. Одеси, яка проводилась за зверненням ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси було подано позовну заяву про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності.

В ході судового розгляду було встановлено, що 06.07.2009 року в слід шахрайських дій ОСОБА_2, Третьою Одеською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5, а саме в заяві про прийняття спадщини, ОСОБА_2 вказала, що крім неї інших спадкоємців немає, чим порушила права неповнолітнього ОСОБА_1, який також є спадкоємцем першої черги.

23 вересня 2010 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яким визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Третьою одеською держнотконторою від 06.07.2009 року за реєстровим № 26991064, виданого на ім.'я ОСОБА_2 Визнано право власності на ? частки спадкового майна, а саме на 121/1000 АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом. Рішення суду набрало законної сили 17.10.2011 року

Позивач зазначив, що 18 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування частини квартири, за яким ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 242/1000 частин квартири під номером 29, що знаходиться в м. Одесі по вул. Генерала Петрова на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку № 1, яка в цілому складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 60,0 кв.м., загальною площею 88,8 кв.м., у тому числі: 1-на кімната 15,2 кв.м., кухня 9,9 кв.м., душова 1,3 кв.м., коридор 14,1 кв.м., вбудована шафа 0,5, 0,5, 0,2, 0,2, 0,2 кв.м., туалет 1,2 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованій в реєстрі за № 1138.

Як вказано в вищезазначеному договорі дарування, зазначена частина квартири належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою від 06.07.2009 року за № 26991064, номер запису 435 в кн. 719 пр-108.

Позивач вважає, що договір дарування частини квартири повинен бути визнаний недійсним, так як укладений з порушенням вимог законодавства на підставі того, що ОСОБА_2 не була належним власником частини спірної квартири та не мала права одноособово розпоряджатись частиною квартири за адресою АДРЕСА_3, та позивач просить суд позов задовольнити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові, та просив суд поновити йому строк звернення до суду, так як на момент укладання договору дарування ОСОБА_1 був неповнолітнім та знаходився в школі-інтернаті, та у нього не було опікуна, який би захистив його порушене право.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з'явились, сповіщались належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчать залучені до матеріалів справи судові повідомлення, причини неявки суду не відомі, заяв про розгляд справи до суду не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, з позовом ознайомлена, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей ОМР в судове засідання не з'явився, з позовом ознайомлений, сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, пояснила суду, що в 2009 році до неї звернувся її знайомий, який запропонував їй продати частку квартири, яка залишилась після смерті її матері, та запевнив її, що всі питання щодо зняття з реєстраційного обліку її неповнолітнього брата він бере на себе, а також всіма іншими юридичними питаннями він також буде займатись сам. Потім він познайомив її з ОСОБА_3, який передав їй 5 000,00 доларів США в розрахунок за частку квартири, однак ОСОБА_3 було вирішено, що між ними буде укладено договір дарування. 18 листопада 2009 року вона зі ОСОБА_3 приїхала до нотаріальної контори, яку запропонував ОСОБА_3 та підписала наданий текст зазначеного Договору дарування частки квартири, та передала ОСОБА_3 ключі від квартири та кімнати. Після підписання Договору дарування ОСОБА_3 та її знайомий відібрали у неї отримані кошти в розмірі 5 000,00 доларів США, її паспорт та свідоцтво про народження, загрожували їй фізичною розправою. В подальшому ОСОБА_3 так і не повернув їй паспорт та свідоцтво про народження, та вона звернулась до відповідних органів із заявою про втрату паспорту, та отримала новий. Відповідач пояснила, що їй тоді тільки виконалось 18 років, та вона знаходилась в крайнє скрутному становищі, тому і пішла на вимоги, запропоновані їй її знайомим та ОСОБА_3 В наступний час у кімнаті ніхто не проживає.

Заслухавши пояснення позивача, встановивши дійсні правовідносини, які виникли між сторонами, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Встановивши у судовому засіданні що правовідносини між сторонами виникли з приводу укладення правочину, суд вважає за доцільне звернутись до положень цивільного законодавства, яким врегульовані виниклі правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, зокрема волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність.

Визначаючи правову природу відносин, які виникають між сторонами договору дарування законодавець визначає, що в першу чергу договір дарування є односторонньо зобовязувальним. З його укладанням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обовязки. При цьому лише обдарований набуває прав у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна.

Визначаючи ознаки договору дарування законодавець характеризує цю угоду як безоплатну, будь які причини, мотиви дарувальника не мають значення, тобто дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру.

Згідно ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що дарувальник повинен на законній підставі володіти вказаним дарунком (в даному випадку часткою спірної квартири).

Відповідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вище перелічене, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 вчинила правочин, а саме договір дарування під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усвідомлювали, що порушують право неповнолітнього ОСОБА_1 стосовно належної йому частки майна, яка залишилась у вигляді спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 шляхом укладання між собою договору дарування, який позбавив його права власності на житло, при цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що в той час у неї були тяжкі обставини, вона знаходилась вкрай несприятливому матеріальному становищі, їй потрібні були кошти на життя, їй тільки виповнилось вісімнадцять років та вона навіть не розуміла наслідків своїх дій, а також підтвердила, що крім цієї кімнати, яка залишилась у неї з братом іншого житла не було та не має та вона дуже жалкує.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Керуючись ст.ст. 174, 213, 215, 223 ЦПК України, ст. 15, 202, 203, 233,257, 258, 267, 316, 319, 321, 331, 717-721, 727, 728 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування частини квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Поновити заступнику прокурора Київського району м. Одеси строк звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування частини квартири.

Визнати договір дарування частини квартири від 18 листопада 2009 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 242/1000 частин квартири під номером 29, що знаходиться в м. Одесі по вул. Генерала Петрова на п'ятому поверсі п'ятиповерхового будинку № 1, яка в цілому складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 60,0 кв.м., загальною площею 88,8 кв.м., у тому числі: 1-на кімната 15,2 кв.м., кухня 9,9 кв.м., душова 1,3 кв.м., коридор 14,1 кв.м., вбудована шафа 0,5, 0,5, 0,2, 0,2, 0,2 кв.м., туалет 1,2 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованій в реєстрі за № 1138 недійсним.

В решті частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею Ії копії до апеляційної інстанції або в порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя Непорада М. П.