Рішення № 30428149, 04.04.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/739/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарях Рябоконь Н.В., Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

26 лютого 2013 року, ОСОБА_1, звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідачки на свою користь суму основного боргу у розмірі - 7993 грн., 3% річних з простроченої суми 719,37 грн., пеню 593,46 грн., індекс інфляції 8792,30 грн. та суму судового збору 230 грн., посилаючись на порушення відповідачкою строків повернення суми позики у сумі 1000 дол. США, які остання отримала від нього 27.08.2009 р. відповідно до письмової розписки, написаної власноруч відповідачкою, в якій вона зобовязалася повернути вказані кошти до 01.03.2010 р., однак порушила своє зобовязання.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що дійсно, вона отримала від позивача позику у розмірі 1000 дол. США, які намагалася повернути позивачу до спливу строку повернення, тобто до 01.03.2010 р., однак позивач особисто відмовився від повернення йому вказаних грошей, запропонувавши позивачці витратити вказану позику на утримання їхньої спільної доньки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1046 ч. 1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до умов статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Як вбачається з приписів ст. 1049 ч. 1 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд встановив і це було підтверджено відповідачкою, що 27.08.2009 р., вона позичила у позивача, свого колишнього чоловіка, у розмірі 1000 дол. США, що становило, за курсом НБУ на день здійснення правовідносин суму у розмірі 7990 грн., які зобовязалася повернути в строк до 01.03.2010 року.

Вказане вище підтверджується розпискою, написаною та підписаною власноруч відповідачкою (а.с. 6).

Судом не приймаються до уваги, як безпідставні та необґрунтовані, не підтверджені документально, посилання відповідачки на те, що вона намагалася віддати запозичені нею за вказаною розпискою грошові кошти у сумі 1000 дол. США позивачу, якій відмовився від отримання своїх коштів на користь їхньою спільної доньки, так як вказані твердження не є належними та допустимими доказами по справі в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, а тому суд розцінює вказану позицію відповідачки, як намагання уникнути відповідальності на невиконання свого боргового зобовязання перед позивачем, правова позиція якого, в свою чергу, підтверджується письмовими доказами по справі, а саме вищевказаною письмовою розпискою, написаною власноруч відповідачкою, яка не заперечувала факт її написання і отримання грошей, визначених у розписці.

Таким чином, в силу вище наведених норм Закону, суд вважає, що відповідачкою були порушені свої договірні зобовязання перед позивачем щодо повернення нею запозичених грошей.

З розрахунку суми позову, зробленою позивачем у відповідності з нормами діючого законодавства України, наданого позивачем суду та перевіреного судом, слідує, що загальний борг відповідачки перед позивачем на дату винесення рішення не погашений та складає суму основного боргу у розмірі - 7993 грн., 3% річних з простроченої суми 719,37 грн., пеню 593,46 грн., індекс інфляції 8792,30 грн., який на підставі викладеного та з урахуванням наведених вище норм цивільного законодавства України, підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі (а.с. 7-10).

Отже, на думку суду, позов є обґрунтованим та підтверджений документально, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у сумі 230 грн., які були підтверджені документально (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 526,530,549,550,610,625,1046-1049,1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити;

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код : НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 18098 грн. 13 коп. та суму судового збору у розмірі 230 грн., а разом 18328 грн. 13 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.