Рішення № 30428067, 25.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/625/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар", м. Миколаїв до Державного підприємства завод "Електроважмаш" м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача - Сакін В.К. довіреність №02 від 01.02.2013р.

Представник відповідача - Ковальов А.В. довіреність №248-419 від 20.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства завод "Електроважмаш" про стягнення 134439,46 грн., в тому числі 3% річних в розмірі 57973,82 грн. та інфляційних в розмірі 76465,64 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 238/07-182-Т від 27.12.2010р.

Ухвалою суду від 11.02.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/625/13-г та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.02.13р.

В судових засіданняїх 26.02.13р. та 19.03.13р. оголошувалися перерви відповідно до ст.77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві, наданому до матеріалів справи (вх.№7514 від 26.02.13р.) проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні повністю з огляду на те, що позивач не може посилатись на дату виписки видаткових накладних та рахунків фактури, як на фактичну дату поставки продукції, оскільки надані позивачем документи в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є належними та допустимими доказами, що підтверджують дату поставки.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" - Учасник (позивач у справі) та Державним підприємством завод "Електроважмаш" - Замовник (відповідач у справі) 27.12.2010р. було укладено Договір поставки продукції №238/07-182-Т за яким позивач зобов"язується у 2010-2011 роках поставити відповідачу, а відповідач -приняти і оплатити товаи, зазначені в Специфікації №1, яка є невід"ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) товару зазначається в Специфікації №1.

На виконання умов даного договору позивач поставляв відповідачу товар, про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних та рахунків-фактури (арк.с.42-121). Факт передачі та отримання товару підтверджується особистими підписами представників сторін, також, не оспорюється відповідачем.

П. 4.1 Договору встановлено, що відповідач здійснює розрахунки шляхом поетапної оплати за фактично поставлену продукцію (окрему узгоджену партію продукції) прогтягом 30 календарних днів з моменту поставкита прийняття її за якістю та кількістю.

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлену за Договором продукцію відповідач розрахувався невчасно, таким чином, враховуючи порушення відповідачем зобов"язань, на момент розгляду справи у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 57973,82 грн. - 3% річних та 76465,64 грн. інфляційних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 76465,64 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 57973,82 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що складена належним чином видаткова накладна виступає підставою для відпуску матеріалів і відображення в податковому обліку постачальника доходів від їх реалізації, і є доказом факту отримання, але не доказом дати поставки, оскільки за приписами частини 1 статті 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, видаткові накладні, за якими відповідач отримав товар, є безпосереднім підтвердженням факту отримання ним товару саме в той день, в який ці накладні складені.

Крім того, відповідач не надав жодних доказів та не підтвердив того, що поставка здійснювалася в інші дати та по іншим накладним.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" (54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне Поле, 5/12, код ЄДРПОУ: 24790030) 3% річних в розмірі 57973,82 грн., інфляційні втрати в розмірі 76465,64 грн. та суму судового збору в розмірі 2688,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.04.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.