Рішення № 3042772, 13.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.09 Справа № 18/244

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дорбудтехнологія», м. Луганськ

про стягнення 12463,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Онуфрієнко А.А. за дов. від 01.10.2008;

Турчина М.О. за дов. від 01.10.2008;

від відповідача: Бражник Є.В. за дов. від 12.11.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про відшкодування з відповідача в порядку регресу шкоди в сумі 12463,90 грн., яка відшкодована позивачем гр. Білозерцевій К.М. за страховим випадком –дорожньо-транспортною пригодою, заподіяної з вини водія відповідача Желдован В.В.

Страхова сума –12463,90 грн. виплачена Білозерцевій О.Н. за договором добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2007, який укладено між позивачем та Білозерцевою К.М.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що під час аварії, транспортним засобом Білозерцевої К.М. керував Ханін Д.С., який був не допущений власником автомобілю до керування, тому, вказаний випадок не є страховим і страхове відшкодування сплачене незаконно. Крім того, у розрахунку страхового відшкодування та страховому акті № 08.03.2528 неправильно вказані реквізити договору страхування

Відповідач пред’явив зустрічний позов про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2007, який укладено між позивачем та Білозерцевою К.М.

Відповідач обґрунтовує зустрічні вимоги тим, що вказаний договір укладено Луганською філією позивача, яка не має цивільної дієздатності (не є юридичною особою).

Позивач проти зустрічного позову заперечує посилаючись на те, що договір був укладений між ним –юридичною особою (а не філією) та Білозерцевою К.М.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

25.03.2008 на автодорозі «КПП Красна Таловка –Луганськ –с. Миколаївка»сталася ДТП за участю самохідного механізму SEM –952, номерний знак Т 4662 ЛУ, що належить на праві власності відповідачу (в момент ДТП автомобілем керував працівник відповідача Желован В.В.) та автомобілю ВАЗ 212440, реєстраційний номер ВВ 7541 ВВ, що належить на праві власності Білозерцевій К.М. (в момент ДТП автомобілем керував Ханін Д.С. допущений власником автомобіля до керування).

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 15.05.2008 по адміністративній справі № 3-12519/08 встановлено, що працівник відповідача (тракторист ) Желован В.В., керуючи самохідним механізмом SEM - 952 (погрущиком) номерний знак Т 4662 ЛУ рухався заднім ходом на мосту, скоївши зіткнення з автомобілем ВАЗ 212440, реєстраційний номер ВВ 7541 ВВ (автомобіль Білозерцевої К.М.), в результаті чого обидва транспортних засоби отримали механічні ушкодження, чим порушив п. п. 10.1., 10.10 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою суду Желован В.В. визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 34 грн.

В ході ДТП автомобілю ВАЗ 212440, реєстраційний номер ВВ 7541 ВВ, що належить на праві власності Білозерцевій К.М., були спричинені механічні пошкодження.

Вказаний автомобіль був застрахований Білозерцевою К.М. на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2007 № 2637/1300, який укладений з позивачем.

Вказана дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховим випадком про що 23.05.2008 позивачем складено страховий акт № 2528.03.08.

На замовлення позивача Бюро судових автотоварознавчих експертиз було проведено автотоварознавче дослідження за фактом заподіяної матеріальної шкоди власнику автомобілю ВАЗ 212440, реєстраційний номер ВВ 7541 ВВ в результаті ДТП.

Згідно висновку судового експерту від 28.03.2008 № 2/091-08 вартість ремонтно-поновлювальних робіт автомобіля склала 12491,90 грн.

Розрахунковою квитанцією від 27.03.2008 № 630161 позивачем була оплачена вартість автотоварознавчого дослідження в сумі 400 грн.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача до сплати страхувальнику - Білозерцевій К.М. підлягало 12463,90 грн. (12491,90 грн. (за висновком експерта) –427,50 грн. (франшиза) + 400 грн. (витрати на оплату висновку експерта).

04.06.2008 позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2007, № 2637/1300 та страхового акту від 15.05.2008 № 8320 власнику автомобілю ВАЗ 212440 було виплачене страхове відшкодування у розмірі 12463,90 грн. (12400,47 грн. –СТО підприємцю Буравський О.С.; 63,43 грн. –через касу Білозерцевій К.М.), що підтверджується платіжним дорученням позивача від 04.06.2008 № 103 та службовою запискою начальника департаменту врегулювання збитків Прибитько І.В.

На підставі вказаного та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивачем заявлено вимоги про відшкодування з відповідача в порядку регресу шкоди в сумі 12463,90 грн., яка відшкодована позивачем гр. Білозерцевій К.М. за страховим випадком –дорожньо-транспортною пригодою, заподіяної з вини водія відповідача Желован В.В.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що під час аварії транспортним засобом Білозерцевої К.М. керував Ханін Д.С., який був не допущений власником автомобілю до керування, тому, вказаний випадок не є страховим і страхове відшкодування сплачене незаконно. Крім того, в у розрахунку страхового відшкодування та страховому акті № 08.03.2528 неправильно вказані реквізити договору страхування.

Відповідач пред’явив зустрічний позов про визнання недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2007, який укладено між позивачем та Білозерцевою К.М.

Відповідач обґрунтовує зустрічні вимоги тим, що вказаний договір укладено Луганською філією позивача, яка не має цивільної дієздатності (не є юридичною особою).

Позивач проти зустрічного позову заперечує посилаючись на те, що договір був укладений між ним –юридичною особою (а не філією) та Білозерцевою К.М.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за таких підстав:

26.12.2007 між позивачем та Білозерцевою К.М. був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 2637/1300, згідно якому страховик (позивач) зобов’язався у разі настання страхового випадку, який передбачений договором, здійснити виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.

У преамбулі вказаного договору вказано, що договір укладено між Луганською філією САТЗТ «Саламандра-ЛТАВА»(згідно статуту позивача САТЗТ «Саламандра-ЛТАВА»змінила найменування на ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна») та Білозерцевою К.М.

Наприкінці вказаного договору зазначено, що страховиком (стороною за договором) є САТЗТ «Саламандра-ЛТАВА», тобто юридична особа, а не філія.

Від імені позивача договір підписано директором Луганської філії Разночинцевою С.П. на підставі довіреності від 12.11.2007, яка видана керівником юридичної особи на право укладення він імені юридичної особи договорів.

Таким чином, договір укладено юридичною особою; договір підписано повноваженою особою.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову (про визнання договору страхування недійсним) слід відмовити, в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю вимог.

Судові витрат за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач сплатив страхове відшкодування в сумі 12463,90 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи.

Розмір сплаченого відшкодування є обґрунтованим.

Таким чином до позивача, в силу ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України, переходить право вимоги з відповідача відшкодування сплаченої суми.

За таких обставин, позов про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 12463,90 грн. підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що під час аварії транспортним засобом Білозерцевої К.М. керувала не уповноважена особа, не приймаються судом до уваги, так як вони спростовуються п. 10 договору страхування (до керування автомобілем допускаються усі на законних підставах).

Судом встановлено, що у розрахунку страхового відшкодування та страховому акті дійсно неправильно вказані реквізити договору страхування, але як пояснив позивач це є описками, які не впливають на суть відносин за договором. Доводи позивача про описки прийняті судом до уваги. Ці описки дійсно не впливають на суть відносин за договором.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача за первісним позовом на держмито в сумі 124,63 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн. не підлягають стягненню з відповідача, так як позивач не подав суду доказів, що оплата була здійснена за юридичні послуги саме за цією справою (договір між позивачем та адвокатом відсутній, довіреність за якою діяв адвокат є загальною і не стосується цієї справи).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дорбудтехнологія», м. Луганськ, вул. Дніпровська, 51, ідентифікаційний код 32419114, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна»в особі Луганської філії, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, ідентифікаційний код 33191002, грошові кошти в сумі 12463,90 грн. (виплачене страхове відшкодування), витрати на державне мито в сумі 124,63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., наказ видати.

3. У зустрічному позові відмовити.

4. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

13 лютого 2009 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 18 лютого 2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В. Корнієнко