Рішення № 3042770, 05.02.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.09 Справа№ 2/144

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Белянської М.В., представника відповідача Турчина Я.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів до Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, смт. Розділ про стягнення 34466 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, смт. Розділ про стягнення 34466 грн. 13 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.12.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 20.01.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 05.02.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість за товар становила 29700 грн. 05 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано штраф в сумі 2970 грн. 01 коп., втрати від інфляції в сумі 1552 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 243 грн. 97 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого поставлявся товар, є неукладеним, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

22 жовтня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №01РГ0107-73.

За цим договором продавець (позивач) в порядку та на умовах, визначених договором, зобов’язувався передати нафтопродукти, масла (мастила) та автохімію (надалі –товар) у власність покупця (відповідача), а покупець зобов’язувався прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач за період з 22.10.2007р. по 10.09.2008р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 901024 грн. 65 коп. Факт отримання товару на вказану суму підтверджується підписаними уповноваженим представником відповідача та завіреними печатками накладними (розхідними накладними), копії яких долучені до матеріалів справи, переданими відповідачем позивачу довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Пунктом 3.5. договору купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р. передбачено, що покупець (відповідач) зобов’язаний здійснити попередню (авансову) оплату ціни (вартості) кожної партії товару, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору .

Відповідно до п. 3.6. договору купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р., оплата ціни (вартості) товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем (позивачем).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та відповідача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 29700 грн. 05 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Абзацом другим ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.3. договору купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р., кожна зі сторін, яка неналежно виконує свої зобов’язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність ) товар) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання, а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості винна сторона зобов’язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної сторони штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 2970 грн. 01 коп., втрати від інфляції в сумі 1552 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 243 грн. 97 коп.

В своїх запереченнях проти позову представник відповідача посилається на ту обставину, що договір підписаний з порушенням вимог цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Як стверджує представник відповідача, договір купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р. був підписаний Давидовичем С.І., який працює на посаді головного механіка, однак, згідно статуту, особою, уповноваженою укладати договори без довіреностей, є голова правління, а саме –Давидович М.І. У зв’язку з цим, на думку представника відповідача, договір є неукладеним.

Проте, судом такі доводи не беруться до уваги з наступних причин.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Представник позивача не надав суду доказів визнання судом чи доказів звернення з позовом до суду про визнання договору купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р. недійсним. Відсутність рішень суду про визнання договору купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р. недійсним підтверджується і представником позивача, як і відсутність заперечень його дійсності з боку відповідача за період, в якому відпускався товар.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).

Як свідчать подальші дії відповідача після підписання договору, ним було схвалено його укладення шляхом здійснення платежів за отриманий товар на загальну суму 871324 грн. 60 коп. з прийняттям до оплати рахунків, в яких зазначається договір купівлі-продажу №01РГ0107-73 від 22.10.2007р., передання позивачу довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Про наступне схвалення відповідачем дій представника по укладенню договору свідчить і скріплення підпису представника на договорі та аркушів договору печаткою відповідача. Відповідно до п. 3.4.1. Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності. Таким чином, наявність печатки на договорі свідчить, що договір укладений з відома керівника –голови правління відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 29700 грн. 05 коп. основного боргу, штраф в сумі 2970 грн. 01 коп., втрати від інфляції в сумі 1552 грн. 10 коп. та 3% річних в сумі 243 грн. 97 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно повністю покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 204, 207, 241, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Проммонтаж СУ-27”, смт. Розділ, вул. Галицька, будинок 10, Миколаївський район, Львівська область (ідентифікаційний код 01415683) на користь Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз”, м. Львів, вул. Пластова, 1 (ідентифікаційний код 31729918) 29700 грн. 05 коп. основного боргу, 2970 грн. 01 коп. штрафу, 1552 грн. 10 коп. втрат від інфляції, 243 грн. 97 коп. 3% річних, 344 грн. 66 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.