Постанова № 30426518, 26.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (11:12) Справа №801/1524/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є.,

представника позивача - Клімачова Л.С.,

представника відповідача - Чечель Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

до Кримської митниці

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" (далі - позивач) до Кримської митниці (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №4 від 24.01.2013 на суму 92884,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог діючого законодавства. Позивач вказує, що, виходячи умов бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009, судно «Федор Котов» не було передано у власність фрахтувальника та не передбачає отримання права власності у майбутньому, у зв'язку з чим позивачем фактично були надані послуги щодо користування вказаним судном, а відтак, у цьому випадку, такі товари не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування, а об'єктом оподаткування є винагорода або плата.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2013 провадження у справі зупинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.03.2013 поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовної заяві та письмових поясненнях, зазначив, що митне оформлення товару - судна «Федор Котов» у режимі тимчасового вивезення не відповідає суті чартерної угоди.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення митного законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов та додаткові пояснення.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт" є юридичною особою, ідентифікаційний код 01125554, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Таким чином, позивач є юридичною особою, зобов'язане виконувати покладені на нього обов'язки під час здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 статті 351 Митного кодексу України від 13.03.2012 та наказу Кримської митниці від 24.12.2012 № 707 посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів по факту митного оформлення товару за митною декларацією від 25.11.11 №600100003/2011/003704, здійсненного ДП "Керченський морський торговельний порт".

За результатами перевірки складено акт №н/0045/12/600000000/001125554 (надалі акт перевірки).

На підставі акту перевірки Кримською митницею прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №4 від 24.01.2013 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України суб'єктами господарювання, на суму 92884,55 грн., в тому числі за основним платежем - 74307,60 грн., за штрафними санкціями - 18576,90 грн.

Сума мита визначена відповідачем внаслідок невірного застосування позивачем ст. 206 Митного кодексу України при митному оформлені товару за митною декларацією від 25.11.2011 N2600100003/2011/003704, що призвело до несплати митних платежів.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом.

Відповідно до ст. 37 Митного Кодексу України від 11.07.2002, № 92-ІV переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Режим тимчасового ввезення регулюється главою 34 Митного Кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Митного кодексу України тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Згідно статті 206 Митного кодексу Украйни, дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:

товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

контейнерів, піддонів, упаковки, а також: будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також: будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

матеріалів для реклами та туризму;

транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден, які ввозяться з метою ремонту;

устаткування та матеріалів, призначених нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 05.02.1992 № 2097-ХП «Про Єдиний митний тариф» товари та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної території України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення визначаються Митним кодексом України.

Таким чином, при зворотному ввезенні товарів, які тимчасово вивозились за межі України відповідно до статті 206 Кодексу, ввізне (імпортне) мито не сплачується згідно статті 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Судом встановлено, що позивачем до митного органу надана заява від 28.04.2010 р. вих. № пф/2112 про отримання згідно ст. 207 Митного кодексу України дозволу на тимчасове вивезення теплоходу «Федор Котов». Відповідно до рішення митного органу позивачу дозволено тимчасове вивезення судна.

Отже, судом встановлено, що позивачем вибраний митний режим - тимчасове ввезення (вивезення), який регламентується главою 34 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що за митною декларацією від 29.04.2010 № 600100003/2010/001136 у режимі ЕК 32 позивачем був оформлений вантаж: теплохід-бункеровщик, нафтоналивне судно «Федор Котов» - 1 штука, номер ІМО 8933148, довжина - 56,70 м., ширина 10,5м., осадка 4,77 м., валова місткість 884 т, рік побудови 1971, країна виробництва Болгарія.

Митне оформлення зворотного ввезення теплоходу «Федор Котов» здійснено за митною декларацією від 25.11.2011 N2600100003/2011/003704 з умовним нарахуванням митних платежів.

У графі 36 заявлено код пільги в обкладенні митом та ПДВ-"142" (наказ Держмитслужби України від 12.12.2007 № 1048 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення» (для митних оформлень до 19.01.2011) та наказ Держмитслужби України від 15.02.2011 № 107 «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення» (для митних оформлень після 15.02.2011)).

Водночас, вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову, суд враховує наступне.

Згідно ст. 209 Митного кодексу України, звільнення від сплати податків під час переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) регулюється виключно податковими законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР визначено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Відповідно до ст. 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

Поняття договору лізингу судна визначено у ст. 215 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої за договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Згідно ст. 217 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінченні якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

Отже законодавець окремо визначає умови договору чартеру (фрахтування) судна, які не передбачають передачу судна у власність, та умови договору лізингу судна, які супроводжуються передачею після виплати лізингових платежів права власності на судно лізингоодержувачу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Альфамарин» був укладений бербоутний чартер №903/26 від 21.04.2009, умови якого не передбачають отримання ним права власності у майбутньому, адже договором встановлений термін дії договору, місце приймання і здавання судна (бокс 13,14, 20 розділу 1 бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009).

Таким чином, виходячи з характеру виниклих між сторонами договору правовідносин, останні передбачають наданням послуг з користування морським судном на певний час з наступним його поверненням власнику.

Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України визначені Наказом Державної митної служби України від 17 вересня 2004 року N 678 Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними (надалі Інструкція).

Відповідно до 1.16 Інструкції декларування судна закордонного плавання, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, здійснюється без подання вантажної митної декларації. Відомості про таке судно закордонного плавання зазначаються в генеральній декларації.

Судна, що переміщуються через митний кордон України як товар на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, міни, оренди, лізингу або інших (крім договорів перевезень), декларуються митному органу у відповідному митному режимі з поданням вантажної митної декларації, заповненої в установленому Держмитслужбою порядку.

Отже, виходячи з вимог зазначеної Інструкції та умов бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009, вказана операція не передбачала необхідність митного оформлення тимчасового вивезення (ввезення) судна «Федор Котов» шляхом подачі вантажно-митної декларації.

Таким чином, оформлення митного режиму тимчасового вивезення не відповідає суті чартерної угоди та не є тимчасовим вивезенням товару у розумінні норм Митного кодексу України.

Суд вважає неспроможними аргументи представника відповідача, в обґрунтування правомірності прийняття митним органом спірного податкового повідомлення-рішення, що позивачем не надані докази, що вказане судно використовувалося виключно для перевезення пасажирів та товарів, оскільки, по-перше, зазначене судно не передбачено для використання з метою перевезення пасажирів, так як є нафтоналивним судном, по-друге, згідно бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009 передано фрахтувальнику на певний час для перевезення вантажу - паливно-мастильних матеріалів.

Отже, у цьому випадку, такі товари не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування, а об'єктом оподаткування є винагорода або плата (фрахт) за користування судном.

Суд вважає помилковою позицію митного органу, що позивачем в режимі тимчасового вивезення був задекларований товар, ані транспортний засіб, що, на думку митного органу, виключає можливість застосування ст. 23 Закону України "Про Єдиний митний тариф", оскільки вказана обставина не зміню характер спірних правовідносин, адже відповідно до вимог бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009 позивачем був передано судно фрахтувальнику з подальшим поверненням його судновласнику, що не передбачає перехід транспортного засобу у власність фрахтувальника, тобто фактично через кордон було переміщений транспортний засіб.

А відтак, виходячи з характеру вчиненої господарської операції за договором бербоутного чартеру №903/26 від 21.04.2009, позивачем фактично здійснено переміщення через митний кордон України транспортного засобу - судна «Федор Котов».

Таким чином, вказаний договір, згідно вимог Інструкції, є підставою для оформлення генеральної декларації, ані вантажно-митної декларації, що взагалі виключає застосування глави 34 Митного кодексу України та Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Відповідно, у даному випадку, при зворотному ввезенні судна, відсутні підстави для нарахування та сплати митних платежів, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.04.2013.

Керуючись ст.ст. 94,160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кримської митниці №4 від 24.01.2013.

3. Сягнути на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» (ідентифікаційний номер 01125554) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 928,85 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна