Постанова № 30425528, 04.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 802/412/13-а

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Лівобережного міжрайонного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 2670, 54 грн., -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Лівобережного міжрайонного центру зайнятості (далі - Лівобережний МРЦЗ або позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 2670, 54 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Лівобережним міжрайонним центром зайнятості ОСОБА_1 надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю. Внаслідок проведеної позивачем перевірки встановлено, що відповідач в період отримання такої допомоги, виконував роботи за договором цивільно-правового характеру. Приписи наказу про відшкодування виплаченої суми відповідачем в добровільному порядку не виконані, тому позивач звернувся до суду з вимогою про їх примусове стягнення.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте 12.03.2013 року за вх. № 5774 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при цьому вказано, що позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач будучи належним чином повідомлений в судове засідання теж не з'явився, повноважного представника не направив, жодних клопотань суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після повного дослідження наданих у справу доказів, надання їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що 10.02.2012 року ОСОБА_1 Лівобережним міжрайонним центром зайнятості зареєстровано таким, що шукає роботу.

17.02.2012 року ОСОБА_1 із заявою про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного звернувся до позивача. В заяві (а. с. 4) зазначено, що відповідач не отримує пенсії, не має права на пенсію за віком, в тому числі, на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

На підставі заяви, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон України № 1533 - 111) та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000 року № 307, громадянину ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

З метою цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється обмін інформацією з ДПА про отримані особами, які перебувають на обліку у державній службі зайнятості, як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами тощо.

Державною податковою адміністрацією України на запит Лівобережного міжрайонного центру зайнятості повідомлено про факт отримання доходу громадянином ОСОБА_1 в першому кварталі 2012 року від TOB "Л.В. Буд - Сервіс плюс", що знаходиться в м. Боярка.

Керівництвом центру зайнятості прийнято рішення про проведення перевірки факту роботи ОСОБА_1. 11.09.2012 року Лівобережний МРЦЗ звернувся з письмовим запитом до підприємства про підтвердження або спростування факту роботи громадянина ОСОБА_1 на підприємстві. Однак, відповідь на даний запит не отримано.

В зв'язку з вищевикладеним, 23.11.2012 року Лівобережний МРЦЗ звернувся до Києво-Святошинського районного центру зайнятості з проханням провести перевірку факту роботи ОСОБА_1 безпосередньо на TOB "Л.В. Буд - Сервіс плюс".

17.12.2012 року Лівобережним МРЦЗ отримано акт №121 від 04.12.2012 року, що складений Києво-Святошинським районним центром зайнятості.

Актом та додатками до нього підтверджено факт працевлаштування ОСОБА_1 на TOB "Л.В. Буд - Сервіс плюс" з 01.03.2012 року по 26.09.2012 року.

Разом з тим, за даний період відповідачу нараховано допомогу по безробіттю в сумі 2670, 54 грн., що підтверджується розрахунком (а. с. 13). Відтак, наказом директора центру зайнятості № 390/12 від 18.18.2012 року прийнято рішення про повернення коштів громадянином ОСОБА_1.

Відповідачу надіслано наказ про повернення коштів з проханням відвідати центр зайнятості для вирішення питання про повернення коштів, проте станом на 28.01.2013 року кошти в сумі 2670, 54 грн. до центру зайнятості не надійшли, що і слугувало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать громадяни , які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю та працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Крім того, абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11.03.2008 року №125/116, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено, що наказом директора Лівобережного міжрайонного центру зайнятості № 390/12 від 18.18.2012 року прийнято рішення про повернення коштів громадянином ОСОБА_1, а також визначено обов'язок вжити заходів для повернення незаконно отриманих коштів ОСОБА_1

Проте, відповідач в добровільному порядку незаконно отримані кошти не повернув.

У даному випадку, законодавчо підкріплений механізм повернення коштів діє, адже з наявних в матеріалах справи доказів вбачається свідоме невиконання покладених обов'язків, а також реалізований намір отримувати незаконно нараховані кошти у вигляді допомоги по безробіттю.

Системний аналіз з'ясованих в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства встановлює, що кошти по безробіттю, виплачені Лівобережним міжрайонним центром зайнятості ОСОБА_1, отримані протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для постановлення рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 94 КАС України, відповідно до якої, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок Лівобережного міжрайонного центру зайнятості (№ 37178304900005, УДК у Вінницькій обл., МФО 802015, код одержувача 20097728) заборгованість в розмірі 2670, 54 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович