Рішення № 30424473, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4138/13 02.04.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах"

про стягнення 124 947,20 грн.

Представники:

від позивача: Целуйко М.В. - представник за довіреністю № 101012/1 від 10.10.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" про стягнення 124 947,20 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.09.2007 року між публічним акціонерним товариством „Імексбанк" (далі - позивач, кредитор за договором) та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інкомстрах" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір кредиту № 262, відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100 360,80 грн., зі сплатою 18 % річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 28.09.2010 року (включно).

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, станом на 26.02.2013 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 63 874,80 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" заборгованості по кредиту в розмірі 63 874,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4 797,74 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 3 929,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4138/13, розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2013 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням останніми вимог суду, розгляд справи відкладено на 02.04.2013 року.

В судове засідання 02.04.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" заборгованості по кредиту в розмірі 63 874,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4 797,74 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 3 929,52 грн., а також судовий збір в розмірі 2 499,54 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.09.2007 року між акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (далі - позивач, кредитор за договором) та закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Інкомстрах" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір кредиту № 262.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 508641 14.08.2009 року найменування юридичної особи акціонерного комерційного банку "Імексбанк" змінено на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах".

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 442622, закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (код ЄДРПОУ 31282951) перейменовано на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах" (код ЄДРПОУ 31282951).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В подальшому між кредитором та позичальником укладені додаткова угода № 01 від 30.01.2008 року та № 02 від 15.05.2008 року до договору кредиту № 262 від 28.09.2007 року, якими внесено зміни та доповнення до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 100 360,80 грн., зі сплатою 18 % річних (19 % річних з 30.01.2008 року та 28 % річних з 15.05.2008 року).

Сума основної заборгованості погашається рівними частинами на умовах визначених цим договором, з двадцять п'ятого по останнє число місяця згідно з графіком та кінцевим терміном повернення не пізніше 28.09.2010 року (включно) (п. 1.1.1. кредитного договору).

Згідно п. 2.4. кредитного договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в гривнях в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (28-29-30-31/365). Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту не пізніше останнього числа місяця наступного за звітним.

У відповідності до положень п. 3.3.8. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, у випадку не виконання позичальником зобовязань, визначених пп. 3.3.2.-3.3.12. кредитного договору, протягом більше п'яти днів, термін надання кредиту вважається таким що закінчився та, відповідно позичальник забовязаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 100 306,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розпорядженням від 28.09.2007 року та меморіального ордеру № 155/105 від 28.09.2007 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 26.02.2013 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 63 874,80 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 26.02.2013 року факт наявності у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" заборгованості за договором кредиту № 262 від 28.09.2007 року по кредиту в розмірі 63 874,80 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4 797,74 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 3 929,52 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених п. 2.4. даного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6.3., 3.2.3., 4.3, 5.4., позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" перед публічним акціонерним товариством «Імексбанк» заборгованості за договором кредиту № 262 від 28.09.2007 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" заборгованості по кредиту в розмірі 63 874,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348,14 грн., пені за несвоєчасне за період з 16.07.2012 року по 16.01.2013 року та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 3 929,52 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача з закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах".

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інкомстрах" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, офіс 32-33, ідентифікаційний код 31282951) на користь публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, ідентифікаційний код 20971504) заборгованість по кредиту в розмірі 63 874 (шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 52 348 (п'ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) грн. 14 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 4 797 (чотири тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 74 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 3 929 (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп., а також судовий збір в розмірі 2 499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.04.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий