Ухвала суду № 30424364, 03.04.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" квітня 2013 р. справа № 5027/398-б/2012

За заявою Публічного акціонерного товариства "Литер" м. Київ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" м. Чернівці про визнання банкрутом Суддя Бутирський А.А. Представники: Від кредитора - Рудик Ю.В. - представник (довіреність від 12.07.2012 року) Від боржника - не з'явився В засіданні приймали участь СУТЬ СПОРУ: Ухвалою від 03.07.2012 р., за заявою Приватного акціонерного товариства "Литер" м. Київ, порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка" м. Чернівці, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, справу до розгляду у підготовчому засіданні призначено на 16.07.2012 р.

Ухвалою від 06.08.2012 року введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Хоменка О.А., попереднє засідання призначено на 22.10.2012 р.

У газеті "Урядовий кур'єр" №155(4799) від 30.08.2012 р. розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

28.09.2012 року ПрАТ "Литер" звернулося до суду із заявою про збільшення кредиторських вимог на загальну суму 761053,42 грн., які просить включити в першу чергу.

Ухвалою від 03.10.2012 р. розгляд поданої заяви призначено 22.10.2012 р.

У судовому засіданні 22.10.2012 р. оголошено перерву до 05.11.2012 р.

Судове засідання 05.11.2012 року не відбулося у зв'язку з надісланням матеріалів справи до Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням ТОВ "Боянівка" апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 06.08.2012 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2013 р. касаційну скаргу ТОВ "Боянівка" на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 03.07.2012 р., ухвалу господарського суду Чернівецької області від 06.08.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року повернуто заявнику.

19.02.2013 р. матеріали справи надійшли до господарського суду Чернівецької області.

У зв'язку з перебуванням судді Бутирського А.А. у відпустці в порядку повторного автоматичного розподілу справу № 5027/398-б/2012 передано до провадження судді Ковальчук Т.І. (розпорядження від 01.03.2013 року).

Ухвалою від 04.03.2013 року розгляд поданої заяви було призначено на 18.03.2013 року.

Ухвалою від 04.03.2013 року розгляд заяви ПрАТ "Литер" призначено на 18.03.2013 року.

Розпорядженням від 07.03.2013 року справу передано до провадження судді Бутирського А.А.

У судовому засіданні 18.03.2013 р. оголошено перерву до 03.04.2013 р.

У судове засідання 03.04.2013 р. боржник та арбітражний керуючий не з'явилися, хоча і були повідомлені про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Кредитор неодноразово надавав заяви про уточнення заяви.

У судовому засіданні 03.04.2013 р. кредитор подав заяву про уточнення, в якій просить визнати його вимоги до боржника у сумі 761053,42 грн., з них: 413713,89 грн. (365417,33 грн. визнані судом як вимоги ініціюючого кредитора) віднести до четвертої черги, 347339,53 грн. віднести до першої черги. Обґрунтовуючи свої вимоги щодо першої черги, кредитор вказує на те, що дані вимоги забезпечені заставою згідно договору № 0/СИ/3 від 10.09.2009 р.

Ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Подана кредитором у судовому засіданні 03.04.2013 р. заява фактично є заявою про зміну предмету, оскільки сума заявлених вимог не змінилась, а змінилась лише черговість погашення вимог кредитора.

Подана заява приймається судом.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення поданої заяви.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 17.06.2011 року у справі № 8/5027/343/2011 з боржника стягнуто 321977,12 грн. основного боргу, 39213,68 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 16098,86 грн. пені, 32197,70 грн. штрафу, 4094,87 грн. державного мита та 131,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення суду виконано частково. Так, боржником сплачено 22246,65 грн., які зараховані ініціюючим кредитором у рахунок погашення боргу по штрафу. Факт сплати частини штрафу підтверджується ухвалою підготовчого засідання у даній справі від 06.08.2012 р. Також ухвалою підготовчого засідання визнано вимоги ПрАТ "Литер" як ініціюючого кредитора у сумі 365417,33 грн.

Таким чином, борг ТОВ "Боянівка" перед кредитором по рішенню суду від 17.06.2011 р. становить 16098,86 грн. пені та 9951,05 грн. штрафу, разом 26049,91 грн., які слід віднести до шостої черги (ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

З огляду на викладене, у частині визнання вимог у сумі 22246,65 грн. штрафу слід відмовити за безпідставністю, а вимоги у сумі 365417,33 грн. вже були визнані судом і не потребують повторного визнання.

Вимоги кредитора щодо включення сум пені та штрафу до четвертої черги є безпідставними, оскільки суперечать ст. 31 Закону про банкрутство.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.01.2012 р. у справі № 3/5027/342/2011, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 р., з боржника на користь кредитора стягнуто 230434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних втрат, 11521,70 грн. пені, 70108,51 грн. штрафу, 4130,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення суду не виконано, а тому згадані вимоги підлягають визнанню. Так, 230434,04 грн. основного боргу, 30908,11 грн. інфляційних втрат, 4130,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (всього 265708,96 грн.) підлягають визнанню у четверту чергу, а 11521,70 грн. пені та 70108,51 грн. штрафу (всього 81630,21 грн.) слід задовольняти у шосту чергу.

У визнанні вимог кредитора у сумі 347339,53 грн. у першу чергу слід відмовити, виходячи з наступного.

Рішення суду від 25.01.2012 р. прийнято у результаті неналежного виконання боржником умов договору № 10/СИ/3 від 10.01.2009 р., який укладений між сторонами.

Згідно цього договору кредитор передає у власність боржника аудіовізуальне обладнання. Розрахунки між сторонами повинні були здійснюватись у два етапи: на протязі трьох банківських днів після підписання договору боржник перераховує кредитору аванс у розмірі 80 % від ціни договору, а 20 % перераховуються кредитору на протязі трьох банківських днів після передачі обладнання і підписання видаткової накладної (п. 4.2 Договору).

Таким чином, у договірних відносинах між сторонами має місце оплата товару з відстрочкою платежу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Отож, відповідно до приписів ст. ст. 14, 15 Закону про банкрутство, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом шляхом подання разом зі заявою про грошові вимоги до боржника документів, що їх підтверджують.

Ст. 31 Закону про банкрутство визначено черговість задоволення вимог кредиторів, згідно з якою в першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою, в четверту чергу задовольняються вимоги, не забезпечені заставою.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 5 ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, виходячи з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони в договорі купівлі-продажу вправі передбачити інший строк оплати товару, ніж встановлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, зокрема, як попередню оплату (повністю чи частково) до передання товару покупцеві, з відстроченням або розстроченням платежу при продажу товарів у кредит, а також на умовах поєднання зазначених способів оплати.

Ч. ч. 1, 6 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Таким чином, договір купівлі-продажу товару в кредит є одним з окремих цивільно-правових договорів відчуження майна, який вимагає зазначення в умовах договору про те, що предмет договору реалізується саме на умовах товарного кредиту.

При цьому, договір купівлі-продажу, умовами якого передбачено здійснення оплати за товар після прийняття товаророзпорядчих документів чи у вказані в них строки (відстрочення, розстрочення платежу), за відсутності визначення предмета договору, як товарного кредиту, не є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу товару в кредит, на нього не поширюються положення ст. 694 Цивільного кодексу України і, відповідно, вимоги кредитора не забезпечені заставою (дана позиція узгоджується з практикою Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 30.11.2012 р. у справі № Б8/155-11).

Судові витрати за розгляд поданої заяви покласти на боржника і задовольняти у першу чергу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Заяву ПрАТ "Литер" задовольнити частково.

2. Визнати наступні грошові вимоги ПрАТ "Литер" до боржника: 1073,00 грн. задовольняти у першу чергу, 265708,96 грн. задовольняти у четверту чергу, 107680,12 грн. задовольняти у шосту чергу.

3. У решті вимог відмовити.

Суддя А.А. Бутирський