Постанова № 30424334, 03.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа № 5004/612/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку від 11.03.2013 р. на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.13 р. у справі № 5004/612/11

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку, м. Луцьк

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю.

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку, м. Луцьк

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр", с. Зміїнець Луцького району

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", с. Зміїнець Луцького району

Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод", смт. Демидівка Рівненської області

про стягнення 677 072,84 дол. США та 349 936,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Горщаль Г.В.- головний юристконсульт, довіреність в справі;

від відповідача 1: Супрунюк С.М. - директор;

від відповідача 2: Супрунюк С.М. - директор;

від відповідача 3: Супрунюк С.М. - представник, довіреність в справі;

від відділу ДВС: Ішук Н.В. - начальник відділу, довіреність в справі

В судовому засіданні взяла участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Рівненської області Дейнека Н.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. (суддя Кравчук А.М.) у справі № 5004/612/11 відхилено скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. у справі № 5004/612/11 за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" про стягнення 677 072, 84 доларів США та 349 936 грн. 75 коп. При постановленні ухвали суд виходив з того, що старшим державним виконавцем при проведені повторної переоцінки описаного та арештованого майна правомірно застосовувалися положення статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" в частині загального порядку звернення стягнення на арештоване майно боржника; неправомірність дій державного виконавця щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р., матеріалами справи не підтверджено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку звернулося з апеляційною скаргою від 11.03.2013 р., в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 5004/612/11 та прийняти нову, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення справи. В даному випадку стягувач АТ "Укрексімбанк" є іпотекодержателем, що підтверджується іпотечним договором № 8690826 від 19.08.2008 р., наданим органам державної виконавчої служби з метою здійснення подальших виконавчих дій. Всупереч нормам чинного законодавства України державним виконавцем було проведено повторну уцінку іпотечного майна ВАТ "Демидівський консервний завод" та складено Акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. Складаючи акт переоцінки майна від 04.01.2013 р., державний виконавець керувався ЗУ "Про виконавче провадження" та ст. 49 ЗУ "Про іпотеку" із змінами, внесеними згідно із ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 р. Проте, у прикінцевих положеннях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 р. зазначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Іпотечним майном ВАТ "Демидівський консервний завод" забезпечуються вимоги, що випливають з генеральної угоди № 86908К8 від 19.08.2008 р. та кредитного договору № 86908К8 від 19.08.2008 р. укладених між АТ "Укрексімбанк" та ТзОВ "Фудцентр", а тому до спірних правовідносин ст. 49 ЗУ "Про іпотеку" в новій редакції не могла бути застосована.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області у запереченнях на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 5004/612/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" без задоволення, як необгрунтовану, посилаючись на те, що виконавчий документ надійшов до Головного управління юстиції у Рівненській області з Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області для проведення виконання на території, що підвідомча органам ДВС Рівненської області, оскільки майно, на яке необхідно звернути стягнення, знаходиться за адресою: Рівненська область, смт. Демидівка, вул. Першотравнева, 1. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області було проведено перевірку майнового стану боржників за виконавчим документом та встановлено факт можливості виконання рішення суду лише за рахунок звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до вимог Закону державним виконавцем 04.12.2012 р. було проведено уцінку майна, про що складено відповідний акт, який направлено в спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію арештованого майна. Згідно листа ТзОВ "Укрспецторг Групп" від 26.12.2012 р. прилюдні торги, призначені на 26.12.2012 р., не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, у зв'язку з чим спеціалізована організація просить провести уцінку майна. 04.01.2013 р. державним виконавцем проведено повторну уцінку нереалізованого майна, про що складено відповідний акт, який направлено в спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію арештованого майна. Закон України "Про іпотеку" не визначає будь-яких особливостей застосування ч. 2 ст. 49. Посилання скаржника на Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", дія якого не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності бзпідставне, оскільки відсутнє будь-яке посилання, яке б відносило дану норму до норм, визначених в ст. 49 Закону України "Про іпотеку". Вимоги ст. 49 Закону України "Про іпотеку" жодним чином не відсилають до необхідності встановлення умов кредитного договору та дати його укладення. Закон розділяє поняття кредитного та іпотечного договору. На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває наказ господарського суду Волинської області про стягнення суми заборгованості, виконання якого здійснюється у спосіб та порядок, визначений Законом України "Про виконавче провадження" та самим виконавчим документом, а тому твердження скаржника про неправомірність застосування норм Закону України "Про іпотеку" в новій редакції є необгрунтованим. Проведення державним виконавцем уцінки арештованого майна відповідає нормам чинного законодавства. Жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку" не передбачено оскарження акту уцінки майна.

Прокурор, відповідачі ТзОВ "Фудцентр", ТзОВ "Арго", ВАТ "Демидівський консервний завод" правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає ухвалу господарського суду незаконною та необгрунтованою.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає ухвалу господарського суду незаконною та необгрунтованою; пояснила, що неправомірно було застосовано статтю 49 Закону України "Про іпотеку" в новій редакції, потрібно було застосовувати дану статтю у старій редакції; просила визнати дії неправомірними та скасувати акт оцінки; просила ухвалу господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відділу ДВС в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у запереченнях, вважає ухвалу господарського суду законною та обгрунтованою; пояснила, що при визначенні оцінки майна керувались Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням статті 49 Закону України "Про іпотеку"; всі положення законодавства були враховані та дотримані; кредитний логовір не має жодного відношення до виконавчого провадження, тому вивчати його не було необхідності; перший раз уцінку майна зробили на 3% ; додала, що від боржника надходила заява про рецензування, однак не надійшла проплата і тому майно було направлено на реалізацію; просила ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідачів 1, 2, 3 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає ухвалу господарського суду законною та обгрунтованою; пояснив, що державний виконавець мав керуватись Законом України "Про виконавче провадження", а не статтею 49 Закону України "Про іпотеку", а якщо і керувався Законом України "Про іпотеку", то необхідно було керуватись тим законодавством, яке було чинне на момент вчинення виконавчих дій; просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідачів, представника відділу ДВС; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 року у справі № 5004/612/11 частково задоволено позов Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 540 000 доларів США по сплаті кредиту, 2 062,50 доларів США по сплаті строкових відсотків, 135 010,34 доларів США прострочених відсотків, 714 грн. 16 коп. строкової комісії за управління, 4 480 грн. 04 коп. простроченої комісії за управління, 36 898 грн. 22 коп. пені за несплату основного боргу, 37 518 грн. 58 коп. пені за несплату відсотків, 168 грн. 48 коп. пені за несплату комісії за управління, а всього: 677 072, 84 доларів США та 79 779 грн. 48 коп., а також 3 153,81 доларів США та 372 грн. 30 коп. державного мита в доход Державного бюджету України, 224 грн. 88 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові на суму 270 157 грн. 27 коп. пені відмовлено (а.с.86-88, т.І).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2011 р. у справі № 5004/612/11 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" без задоволення (а.с.117-122, т.І).

На виконання рішення від 13.04.2011 р. та постанови від 22.06.2011 р. у даній справі 19.07.2011 р. видано накази № 5004/612/11-1, № 5004/612/11-2, № 5004/612/11-3 про примусове виконання рішення (а.с.129-131, т.І).

Постановою від 01.08.2011 р. старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області відкрито виконавче провадження за наказом № 5004/612/11-1, накладено арешт на все майно в межах суми боргу, що належить боржникам та заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржникам ТзОВ "Фудцентр", ТзОВ "Арго" та ВАТ "Демидівський консервний завод" лише в межах суми боргу (а.с.143, т.І).

26.01.2012 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із відсутністю вільного від застави майна, що належать ТзОВ "Фудцентр", ТзОВ "Арго" та яке знаходиться на підвідомчій відділу території, на яке можливо звернути стягнення за рахунок погашення заборгованості державним виконавцем (а.с.144, т.І)

Наказ господарського суду Волинської області № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 р. направлено за належністю до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

Постановою від 14.02.2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Волинської області № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 р. (а.с.145, т.І, а.с.66, т.ІІ).

22.02.2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.146, т.І, а.с.65, т.ІІ).

14.03.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.147, т.І).

Згідно акту від 10.05.2012 р. державним виконавцем проведено опис та арешт майна боржника ВАТ "Демидівський консервний завод" (а.с.148-150, т.І).

Актом державного виконавця від 10.05.2012 р. вилучено готівкові кошти з каси товариства в сумі 45,91 грн., які здані на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області (а.с.152,т.І).

01.06.2012 р. державним виконавцем складено акт опису та арешту майна (а.с.1-2, т.І), 13.06.2012 р. призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення ним вартості описаного майна для проведення його продажу.

Листом від 04.09.2012 р. державний виконавець повідомив сторони про вартість арештованого майна, визначену експертом згідно звіту про оцінку майна із зазначенням ціни на кожен об'єкт та повідомив про право ознайомитися з оцінкою майна та право оскаржити її до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення (а.с.58-60, т.ІІ).

25.09.2012 р. на адресу Відділу державної виконавчої служби надійшов лист від ВАТ "Демидівський консервний завод" про рецензування звіту про оцінку майна (а.с.56, т.ІІ).

Філія Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Луцьку листом від 26.09.2012 р. повідомила державного виконавця про те, що заперечень щодо вартості майна визначеного у висновку № 538 від 13.08.2012 р. експертом та у висновках експерта-оцінювача станом на 22.08.2012 р. - немає (а.с.57, т.ІІ).

Згідно пояснень представника відділу ДВС в судовому засіданні та у запереченнях на апеляційну скаргу, оскільки кошти за проведення рецензування звіту про оцінку майна боржником не були внесені, 01.11.2012 р. направлено заявку на тендер для визначення спеціалізованої торгівельної організації, що буде здійснювати реалізацію арештованого майна, а згідно результатів проведеного конкурсу (тендеру) між спеціалізованими організаціями переможцем визнано ТзОВ "УкрСпецТоргГрупп".

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСпецТоргГрупп" № 694 від 29.11.2012 р., прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", що були призначені на 29.11.2012 року, не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників і товариство просило провести переоцінку майна (а.с.3, т.ІІ).

Актом уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна, яке не реалізувалось через торгівельну організацію від 04.12.2012 р. старшим державним виконавцем проведено переоцінку майна на 3 % (а.с.121-122, т.ІІ).

Листом № 713 від 07.12.2012 р. ТзОВ "УкрСпецТоргГрупп" повідомило Відділ державної виконавчої служби та сторони виконавчого провадження, що повторні прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", призначені на 26.12.2012 р. (а.с.4, т.ІІ).

У зв'язку із тим, що повторні прилюдні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, старшим державним виконавцем відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", повторно проведено переоцінку майна вже на 50 % від початкової ціни, про що складено акт від 04.01.2013 р. (а.с.5, т.ІІ).

Втретє торги були призначені на 14.02.2013 р., про що Відділ державної виконавчої служби та сторони виконавчого провадження були повідомлені листом № 69 від 29.01.2013 р. (а.с.6-7, т.ІІ).

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк", не погоджуючись з повторною переоцінкою майна, 07.02.2013 р. звернулося до господарського суду Волинської області із скаргою на дії державного виконавця, в якій просило визнати його дії щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів, та складання Акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р. неправомірними та скасувати даний акт (а.с.134-137, т.І).

Відповідно до абзацу 1 пункту 9.1 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Абзацами 1, 2 пункту 9.10 даної постанови встановлено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно частин 1, 2, 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Частинами 1, 8 статті 54 вказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 7 Закону України "Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку".

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що положення Закону України "Про іпотеку" щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки застосовуються лише у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Вказані правові норми застосовуються, якщо судом прийнято рішення саме про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Прийнятим же рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 р. у справі № 5004/612/11, залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р., не зверталося стягнення на предмет іпотеки, а вирішено стягнути з боржників солідарно на користь банку грошові кошти в сумі 677 072,84 доларів США та 79 779 грн. 48 коп. (заборгованість по сплаті кредиту, заборгованість по сплаті строкових та прострочених відсотків, строкова комісія за управління, прострочена комісії за управління, пеня за несплату основного боргу, за несплату відсотків та за несплату комісії за управління).

Отже, положення Закону України "Про іпотеку" щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, в даному випадку не застосовуються (постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2011 р. у справі № 18/274 н).

Відповідно до частини 5 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Підпунктом 4.5.10 пункту 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 передбачено, що про проведення уцінки майна державним виконавцем складається акт, у якому зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, вартість майна, за якою воно передавалося на реалізацію, вартість майна після уцінки. Про проведення уцінки майна та її результати державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після її проведення повідомляє спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію майна.

Згідно підпункту 4.5.11 пункту 4.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному підпунктом 4.5.10 цього пункту.

З наведених обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. при проведені повторної переоцінки описаного та арештованого майна правомірно застосовувалися положення статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" в частині загального порядку звернення стягнення на арештоване майно боржника.

Доводи скаржника про порушення державним виконавцем положень статті 49 Закону України "Про іпотеку" щодо проведення ювторної переоцінки іпотечного майна на 50 % правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до статей 1, 2 та 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці - посадовими особами цих органів. Вказаний статус виконавчої служби та державних виконавців зумовлює обов'язок останніх дотримуватися приписів частини 2 статті 19 Конституції України стосовно дій виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи не підтверджено неправомірність дій державного виконавця щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання Акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 р., відповідно скарга ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. у справі № 5004/612/11, є безпідставною і підлягає відхиленню.

Ухвала господарського суду Волинської області у даній справі відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги про порушення державним виконавцем положень статті 49 Закону України "Про іпотеку" щодо проведення повторної переоцінки іпотечного майна на 50% колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини, тому не впливають на висновки суду і не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення (ухвалу) місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення (ухвала) є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, підстав для скасування ухвали не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 5004/612/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Луцьку від 11.03.2013 р., - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М.Сініцина

Суддя А.В.Гудак

Г.Є.Олексюк