Рішення № 30424278, 25.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.13 Справа№ 914/416/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект», с. Якушинці Вінницького району Вінницької області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд», м. Львів;

про: стягнення 225 333 грн. 20 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Цепляєв С.В. - представник на підставі довіреності № 7-ДГС від 12.02.2013 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 29.01.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» про стягнення 225 333 грн. 20 коп. Розгляд справи призначено на 20.02.2013 року.

У судовому засіданні 20.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 04.03.2013 року.

У судовому засіданні 04.03.2013 року представник позивача позов підтримав, подав заяву про збільшення позовних вимог. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Судом відкладено розгляд справи на 25.03.2013 року.

У судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача подав платіжне доручення № 267 (оригінал), яким підтверджує оплату послуг адвоката. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. 19.03.2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 225 333 грн. 20 коп.

У позовній заяві вказується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» (надалі по тексту рішення - позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» (надалі по тексту рішення - відповідач) на підставі усної домовленості виникли правові відносини поставки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 933 525 грн. 23 коп., за які відповідач розрахувався лише частково, в сумі 1 708 192 грн. 03 коп. Позивач надсилав відповідачу лист-претензію від 26.09.2012 року про сплату решти суми в семиденний строк з дня надходження вимоги. Однак такий лист-вимога відповідач залишив без розгляду і належним чином не виконав свої зобов'язання. Відповідач не реагував і на надісланий акт звіряння розрахунків від 24.09.2012 року.

Відповідач доказів здійснення повної оплати не пред'явив, наявність боргу не спростував, відзиву на позовну заяву не подавав, у жодне судове засідання не з'явився.

У процесі розгляду справи суд встановив: У період з 18.06.2008 року по 06.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» товарно-матеріальні цінності.

Договір поставки в письмовій формі між позивачем та відповідачем не укладався. Оскільки поставка здійснювалась на підставі усної домовленості між сторонами, по накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект», керуючись нормами п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, направило відповідачу лист-претензію від 26.09.2012 року, в якому вказував, що підприємство відвантажило щебінь різних фракцій на суму 1 933 525 грн. 23 коп., відповідно до акту звіряння розрахунків № 30209 від 24.09.2012 року відповідач перерахував кошти в сумі 1 708 192 грн. 03 коп., що є недостатньою для того, щоб зобов'язання вважалося виконаним.

Таким чином, позивач пропонував погасити заборгованість у сумі 225 333 грн. 20 коп. протягом семи днів ( до 01.10.2012 року), відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідач на такий лист і на акт звіряння розрахунків належним чином не відреагував, заборгованість не погасив, з 01.10.2012 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Станом на звернення позивача до суду вказана заборгованість не погашена. Позивач у заяві про забезпечення виконання позову від 30.11.2012 року вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» перебуває у скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, і у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти зі свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду. Тому позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його розрахункових рахунках. У наступних судових засіданнях позивач уже не настоював на вжитті заходів по забезпеченню позову, тому суд не вживав жодних дій.

04.03.2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог про відшкодування витрачених коштів, враховуючи те, що на отримання правової допомоги (послуги адвоката) він витратив кошти в сумі 23 000 грн., а також поніс витрати на переїзд з м. Вінниці до м. Львова в сумі 407 грн. 07 коп.

19.03.2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначає, що з відповідача потрібно стягнути, крім суми основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 506 грн. 66 коп., неустойку в сумі 9 691 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 23 000 грн. та витрати на залізничні квитки в розмірі 407 грн. 07 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Судом вище встановлено, що сторони усно домовились про поставку товарно-матеріальних цінностей. Як випливає з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначається у ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не виконав вимоги позивача і 01.10.2012 року прострочив виконання свого обов'язку. Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 225 333 грн. 20 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно поданої позивачем 04.03.2013 року заяви про збільшення позовних вимог, суд вважає: по своїй суті подана заява не є заявою про збільшення позовних вимог, а являє собою заяву про відшкодування сум судових витрат, відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Однак суд розглядає та бере до уваги клопотання по змісту, а не по назві, а також зважаючи на те, що у матеріалах справи наявні докази понесених позивачем витрат, суд вважає за доцільне задоволити подане клопотання.

Щодо поданої позивачем 19.03.2013 року заяви про збільшення позовних вимог, у якій він зазначає, що з відповідача потрібно стягнути, крім суми основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 506 грн. 66 коп., неустойку в сумі 9 691 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 23 000 грн. та витрати на залізничні квитки в розмірі 407 грн. 07 коп., суд зазначає наступне: дана заява судовим збором не оплачена, тому суд не розглядає її та не задовольняє вимоги позивача, наведені в поданій заяві, що стосуються стягнення неустойки.

Щодо заявлених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 23000 грн., суд вважає їх такими, що підлягають стягненню частково із відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 49 (ч.2) Господарського процесуального кодексу України зазначає, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату витрат, понесених позивачем на послуги адвоката, Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» підтвердило договором б/н від 20.09.2012 року про надання юридичної допомоги та адвокатських послуг, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 316 від 19.12.2003 року на ім'я Цепляєв С.В. та платіжним дорученням №267 від 13.03.2013 року про оплату послуг адвоката на суму 23000, 00 грн.

Відповідно п. 1 Договору про надання юридичної допомоги та адвокатських послуг виконавець (адвокат) зобов'язався представляти інтереси позивача в господарському суді Львівської області по розгляду даної справи. Вартість послуг визначена п. 2 договору в загальному розмірі 23000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл сум судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, судом можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи.

Враховуючи наведене, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат, понесених позивачем на оплату вартості послуг адвоката, які підлягають до відшкодування, до 10000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» (79017, м. Львів, Личаківський район, вул. Ольги Басараб, 11 А, кв. 18, код ЄДРПОУ 13815583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» (83047, Вінницька область, Вінницький район, с. Якушинці, вул. Колгоспна, буд. № 1, код ЄДРПОУ 33182663) 225 333 грн. 20 коп. основного боргу, 10000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплачених витрат на оплату адвокатських послуг, та 4 506 грн. 66 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Відмовити в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділлякомункомплект» (83047, Вінницька область, Вінницький район, с. Якушинці, вул. Колгоспна, буд. № 1, код ЄДРПОУ 33182663) в частині вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-російського підприємства «Технобуд» (79017, м. Львів, Личаківський район, вул. Ольги Басараб, 11 А, кв. 18, код ЄДРПОУ 13815583) про стягнення 5 408 грн. 00 коп. пені, 903 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3 380 грн. 00 коп. 3 % річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.03.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв