Рішення № 3042227, 20.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.09 Справа№ 19/271

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина", м. Луцьк,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства "Прибужжя", Львівська область, м. Червоноград,

Про стягнення 28968 грн. 28 коп., в т.ч. 17067 грн. 18 коп. основного боргу, 4265 грн. 46 коп. пені, 4265,46 грн. 10 коп. відсотків річних, 3 370 грн. 18 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

За участю представників:

Позивача: Притула М.Я. –предс. (дов. № 39 від 09.01.2009 р.),

Відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз”яснено права та обов”язки передбачені ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Континіум-Галичина", м. Луцьк, до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Прибужжя", Львівська область, м. Червоноград, про стягнення 17067 грн. 18 коп. основного боргу, 4265 грн. 46 коп. пені, 4265,46 грн. 10 коп. відсотків річних, 3 370 грн. 18 коп. інфляційних витрат та стягнення судових витрат.

Обставини справи:

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 01.12.2008 р. не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника у засідання суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 24.12.2008 р.

Суд вважає за можливе розгялнути спір у справі відоповідно до вимог с. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду справи встановлено наступне:

Між Позивачем та Відповідачем 02.01.2008 року було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/01/9, який відповідно до п. 9.4. набрав законної сили з моменту його підписання і діяв до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків –до повного їх виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, продавець (Позивач у даній справі), зобов”язувався продати та передати у власність покупця (відповідача-у справі) нафтопродукти в асортименті (товар), а покупець зобов”язувався прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту завантаження товару в транспортний засіб покупця (заправлення транспортного засобу товаром через паливо роздавальну колонку відповідної АЗС) (п. 2.1. Договору).

Позивач свої зобов”язання перед Відповідачем виконав, протягом січня –червня 2008р. року поставив Відповідачу нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 151278,34 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: ЛВ-0000680 від 31.01.08 р. на суму 28847,71 грн., ЛВ-0001780 від 29.02.08р. на суму 30725,10 грн., ЛВ-0003253 від 31.03.08р. на суму 19638,35 грн., ЛВ-0005463 від 31.05.08 р. на суму 47838,92 грн., ЛВ-0006483 від 30.06.08 р. на суму 24228,26 грн.

Відповідно до умов п. 4.2. договору, Відповідач зобов”язувався здійснити оплату вартості товару (партії товару) протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару (партії товару) на АЗС.

Як вбачається з матеріалів даної справи, станом на час подання позову до господарського суду, відповідач в порушення умов договору лише частково оплатив поставлені нафтопродукти в сумі 134211,16 грн.

Отже, станом на 20.01.2009 р. Відповідачем заборгованість з основного боргу не сплачена повністю і становить 17067,18 грн.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що вини кає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов’язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сто рони виконання її обов’язку.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь пеню у розмірі 4265 грн.46 коп., яка нарахована відповідно до п. 6.2. договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/01/9 від 02.01.08р., ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в редакції Закону України від 10.01.2002р. (розрахунок в матеріалах справи).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання, а частиною 3 зазначеної статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 статті 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції, а частиною 4 зазначеної статті, що господарські санкції застосовуються у встановле ному законом порядку за ініціативою учасників госпо дарських відносин, а адміністративно-господарські сан кції —уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усі залежні від нього заходи для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами ( стаття 219 ГК України).

Статтею 230 ГК України ( частиною 1) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання ( частини 1 та 3 статті 549 ЦК України).

Як вбачається із поданого Позивачем розрахунку пені, яка складає загальну суму 4265,46грн., пеня нарахована позивачем за кожною накладною окремо. Так, за накладною № ЛВ-0000680 від 31.01.2008р. на суму 28847,71грн., дата оплати за договором 14.02.2008р., борг погашено частково в сумі 143,79грн., заборгованість склала 28703,92грн., прострочено оплату 4 дні, ставка НБУ-10%, пеня –62,91грн., 18.02.2008р. відповідач повністю погасив борг за цією накладною в сумі 28847,71грн., розмір пені за накладною № ЛВ-0001780 від 29.02.2008р. на суму 30725,10грн. позивачем обчислено відповідно за прострочення оплати за 14 днів, ставка НБУ-10%, пеня –234,60грн., 28.03.2008р. відповідач повністю погасив борг за цією накладною в сумі 30725,10грн.; аналогічно проведено розрахунки нарахування пені за накладними № ЛВ-0003253 від 31.03.2008р. на суму 19638,35грн., №ЛВ-0005463 від 30.05.2008р. на суму 47838,92грн. ЛВ-0006483 від 30.06.2008р. на суму 24228,26грн.(розрахунки в матеріалах справи).

Виходячи з вищенаведеного, Позивачем пеня нарахована у відповідності до чинного законодавства, в межах 6 місяців за кожною накладною окремо, по мірі оплати за кожною накладною основного боргу відповідачем, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, частини 2 статті 343 ГК України, ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язаень” в редакції ЗУ від 10.01.2002р.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 3370,18грн. та 4265,46грн. відсотків річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивачем сплачено судові витрати: державне мито –289,68грн. та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн., які підлягають стягненню з Відповідача, керуючись вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись вимогами ст. ст. 22, 49, 80 ГПК України, ст. ст. 193, 232, 321 ГК України, ст. ст. 258, 530, 610, 611, 625 ЦК України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Відповідача: Закритого акціонерного товариства "Прибужжя" (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 61, код ЄДРПОУ 33615664, р/р 260060130191000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Континіум-Галичина” (43010, м. Луцьк, вул. Кременчуцька, 38 код ЄДРПОУ 32273623 п/р №26008008799 в КБ "Західінкомбанк" м. Луцька, МФО 3033484) суму основного боргу –17067,18грн.; пеню в сумі 4265,46грн.; відсотки річних від простроченої суми 4265,46грн.; інфляційні нарахування 3370,18грн.; державне мито в сумі 289,68грн.; витрати за інформаційно-технічне забезпечення 118,00грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу, в порядку вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя