Рішення № 30420799, 01.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа№ 914/437/13-г

За позовом: Військової частини 2144 (79010, вул. Личаківська, 74, м. Львів; ідент. код 14321653)

до Відповідача: Річківської сільської ради Львівської області (80310, вул.. Шевченка, 16, с. Річки, Жовківський район, Львівська область; ідент.код 04371839)

Третя особа (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська районна державна адміністрація (80300, вул. Львівська, 40,м. Жовкла, Львівська область)

про визнання права власності на самочинно зведену будівлю,

Суддя О.Шпакович

Секретар І.Столяр

Представники:

Позивача: Горбунко Л.А. – довіреність № 41/6468 від 25.10.2011; Каверін С.М. – довіреність № 41/6469 від 25.10.2011;

Відповідача: не з’явився.

Третя особа: Бакума О.Є. – довіреність від 10.09.2012.

Військовою частиною 2144 заявлено позов до Річківської сільської ради Львівської області з вимогою визнати право власності на самочинно збудовану будівлю лазні у селі Річки, вулиця Прикордонна, 2. Правовою підставою позову зазначено норми ст.ст. 331,376 ЦКУ.

Крім цього, заявлено вимогу про повернення судового збору, помилково сплаченого на спеціальний рахунок Львівського апеляційного господарського суду (на підтвердження факту сплати надано Довідку Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2012; платіжний документ – відсутній).

Представник Позивача заявлені вимоги – підтримав та надав (усно) пояснення по суті спору.

Відповідачем вимог суду – не виконано, про наявність поважних причин зазначеної обставини – не повідомлено.

Представник Третьої особи зазначив про надання Позивачу у постійне користування земельної ділянки (у селі Річки) для обслуговування наявних у Військової частини у 2004 році будівель і споруд та про відсутність погодження питання стосовно будівництва на земельній ділянці нового об’єкту (лазні).

У ході ознайомлення з обставинами спору та дослідження поданих доказів, а також – заслухання пояснень Представників Позивача та Третьої особи, - судом встановлено:

Військовій частині 2144, на підставі Розпорядження Жовківської районної державної адміністрації № 461 від 20.07.2004, надано у постійне користування земельну ділянку у селі Річки (площею 7,3779 га).

Право постійного користування землею підтверджує Державний акт I-ЛВ № 001605 від 26.07.2004 (виданий Жовківською міською радою), у якому зазначено цільове призначення земельної ділянки: „для обслуговування будівель і споруд військового містечка”. Зазначені об’єкти нерухомості Військової частини (що знаходяться у селі Річки, вулиця Прикордонна,2), відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.07.2004, складали комплекс із сімнадцяти будівель (право власності на комплекс зареєстровано у встановленому порядку).

Проте, на зазначеній земельній ділянці, при відсутності проекту будівництва та дозволу на проведення будівельних робіт, а також – без погодження із Жовківською районною державною адміністрацією та Річківською сільською радою питання про надання дозволу на зведення нового об’єкту нерухомості на земельній ділянці (що надана Військовій частині лише для обслуговування наявних у 2004 році сімнадцяти будівель і споруд), здійснено самочинне будівництво нового об’єкту нерухомості: лазні.

Згідно з матеріалами технічної інвентаризації Комунального підприємства ЛОР „Червоноградське МБТІ”, у селі Річки, вулиця Прикордонна, 2, наявний об’єкт нерухомості: одноповерхова (із мансардою) будівля лазні загальною площею 206,0 м2 (позн. №20, рік побудови – 2009, стіни та перегородки – гіпсоблочні).

Докази будівництва зазначеного об’єкту Військовою частиною – відсутні (тобто, особа, яка здійснила будівництво, належними і допустимими доказами – не підтверджена).

Оскільки спірний об’єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а також – при відсутності проекту та документу, який дає право на виконання будівельних робіт, тому, згідно з нормами ч.1 ст.376 ЦКУ, такий об’єкт є самочинним будівництвом.

Відповідно до норми ч.2 ст.376 ЦКУ, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виняток із зазначеного передбачено лише нормою ч.3 ст.376 ЦКУ, згідно з якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути (за рішенням суду) визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, виключно у випадку, коли об’єкт збудовано на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, при умові погодження такого питання і надання земельної ділянки (у встановленому порядку) під уже збудоване нерухоме майно. При цьому, інші вимоги Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” (ч.5 ст.26) щодо дотримання порядку забудови підлягають обов’язковому виконанню.

Проте, як підтверджують матеріали справи, будівництво спірного об’єкту нерухомості здійснено без дотримання порядку, встановленого ч.5 ст.26 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності”, так як Позивачем не отримано вихідних даних на будівництво об’єкту, а також – відсутня проектна документація на об’єкт (яка підлягає затвердженню).

Оскільки Жовківською районною державною адміністрацією та Річківською сільською радою не погоджувалось питання щодо надання Військовій частині 2144 дозволу на будівництво нового об’єкту нерухомості (лазні) на земельній ділянці, яку надано у 2004 році (у постійне користування) для обслуговування наявних будівель і споруд (які, згідно із Свідоцтвом про право власності, складали комплекс із сімнадцяти об’єктів нерухомості), тому, у даному випадку, підстави для застосування судом норми ч.3 ст. 376 ЦКУ – відсутні.

Інших підстав визнання ( за рішенням суду) права власності на самочинне будівництво законодавчими актами України – не передбачено.

Крім цього, важливо, що у Позивача, згідно з нормою ч.2 (абз.2) ст.331 ЦКУ, відсутні підстави для виникнення права власності на об’єкт нерухомості у зв’язку з відсутністю факту прийняття такого об’єкту до експлуатації.

Відсутність факту звернення Позивача до власника землі (земельної ділянки у селі Річки) із заявою про погодження питання щодо надання дозволу на здійснення будівництва нового об’єкту (лазні) на земельній ділянці, а також – до Річківської сільської ради із заявою про оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомості зумовлює відсутність факту виникнення між Позивачем та Відповідачем спору, який розглядається судом (у даній справі).

Оскільки Річківська сільська рада не порушила жодних речових прав Позивача, тому, Відсутність спору між Сторонами зумовлює факт наявності неналежного Відповідача у даній справі, що є основною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачу, Ухвалами суду від 30.01.2013 та 05.03.2013, надано відстрочення сплати судового збору. Оскільки вимогу суду, викладено в Ухвалі від 05.03.2013, про обов’язковість сплати судового збору до 01.04.2013, Позивачем не виконано, тому, наявні підстави для стягнення з Військової частини судового збору (у сумі 5 260,00 грн., що складає два відсотки від вартості спірного майна) у дохід Державного бюджету України.

Правові Підстави для повернення Господарським судом Львівської області (Позивачу) судового збору, помилково сплаченого на спеціальний рахунок Львівського апеляційного господарського суду, - відсутні. Крім цього, платіжний документ про сплату відповідних коштів Позивачем не надано.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 331,376 ЦК України; ст.ст. 26, 28 ЗУ „Про регулювання містобудівної діяльності”; ст.ст. 4-3, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову – відмовити повністю.

2. У задоволенні вимоги про повернення судового збору – відмовити повністю.

3. Стягнути з Військової частини 2144 (79010, вул. Личаківська, 74, м. Львів; ідент. код 14321653) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 5 260,00грн. ( за подання позовної заяви з вимогою майнового характеру).

3. Наказ на виконання даного Рішення видати відповідно до вимог ст. 116 ГПКУ.

Повне Рішення складено 04.04.2013р. (відповідно до норми ч. 4 ст. 85 ГПКУ).

Рішення (при відсутності своєчасного оскарження), згідно з нормами ч. 5 ст. 85, ч. 1 ст. 93 ГПКУ, набирає законної сили після спливу 10-денного строку з дня його прийняття (складення повного тексту).

Суддя О.Шпакович