Постанова № 30420239, 02.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року справа №805/1419/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Копиця С.В.,

за участі представника позивача Каліущенка Д.М.,

представників відповідача Шаповалової І.В., Фінагіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі № 805/1419/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову консультацію. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна податкова консультація щодо неможливості застосування факсиміле при оформленні документів первинного бухгалтерського обліку є незаконною, оскільки законодавство не містить обмежень з цього приводу, а тому позивач у судовому порядку просить визнати її недійсною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» задоволено, а саме визнано недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Донецькій області від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6, надану товариству з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» та зобов'язано Державну податкову службу у Донецькій області надати товариству з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» нову індивідуальну консультацію з урахуванням висновків суду та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» (ідентифікаційний код - 37967910, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, буд. 102) судовий збір в розмірі 36,55 грн. (тридцять шість грн. 55 коп.).

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Під час судового засідання представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Мако-Трейдінг» є юридичною особою та зареєстрована у Єдиному державному реєстрі 07.12.2011 року за № 1 266 102 0000 040275, ідентифікаційний код - 37967910, місцезнаходження - 83015, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, буд. 102. Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 11.06.2012 року № 60592 ТОВ «Мако-Трейдінг» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 08.12.2011 року за № 55130.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька та Державної податкової служби у Донецькій області надіслано запит про надання податкової консультації від 17.07.2012 року № 355 (а.с. 6).

У зазначеному запиті позивачем ставилося питання «чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином і являтися підставою для податкового обліку, у разі укладання сторонами договору письмової угоди про можливість оформлення первинних документів за допомогою факсимільного відтворення підпису, у якій будуть міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів?».

При цьому, як вказує позивач у своєму запиті, можливість використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису у порядку, встановленому актами цивільного законодавства, підтримується Міністерством фінансів України, що викладено, зокрема, у листах від 19.01.2005 року № 31-04200-30-29/819 та від 27.02.2012 року № 31-08410-07-29/4796.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ДПС у Донецької області надано позивачу лист-відповідь від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6, у якому з посиланнями на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88 визначено, які обов'язкові реквізити повинні мати первинні та зведенні облікові документи, а також, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Щодо визначення у цьому пункті про допущення при оформленні первинних документів використання факсимільного відтворення підпису у порядку встановленому актами цивільного законодавства, то порядок факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів діючим законодавством не встановлено, отже при визначені об'єкту оподаткування не можуть використовуватись документи, оформлені з використанням факсиміле. Таким чином, платники податку з метою ведення обліку доходів, витрат та інших зобов'язань можуть використовувати тільки первинні документи, що підписані особисто та дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідач вказав, що зазначені доводи підтверджуються роз'ясненням ДПС України, викладене у листі від 01.10.2012 року № 4947/0/71-12/15-1417.

Колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Наслідком застосування податкової консультації згідно п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України є те, що платника податку не може бути притягнуто до відповідальності, якщо він діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована.

Позивач у своєму запиті ставив питання «чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином і являтися підставою для податкового обліку, у разі укладання сторонами договору письмової угоди про можливість оформлення первинних документів за допомогою факсимільного відтворення підпису, у якій будуть міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів?».

Відповідно до п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Предметом консультації було надання роз'яснення з питання застосування факсиміле при підписанні первинних документів.

На думку позивача висновки податкового органу не підтверджуються нормами законодавчих, а тому повинні бути переглянуті із урахуванням норм діючого законодавства .

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаними твердженнями позивача, оскільки спеціальним законом, який визначає правові засади регулювання організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, є Закони України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

За змістом ст.. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2 ст. 9 зазначеного Закону визначено перелік обов'язкових реквізитів, які мають містити первинні документи для надання їм юридичної сили. Це - назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

У зв'язку із тим, що первинні документи є звітними документами, що посвідчує факт придбання, продажу товарів (робіт, послуг), виконаних робіт, наданих, отриманих послуг та відповідно до п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення якої затверджуються центральним органом саме державної податкової служби, в оспорюваному питанні необхідно застосовувати норми, що регулюють відносини у сфері справляння податків і зборів.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» від 16.07.1999 № 966 зазначив, що обов'язковим реквізитом для оформлення первинних документів серед іншого є зокрема особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операцій, проте не врахував, що вказана норма не дає однозначного (тобто не припускає вибору) трактування щодо застосування факсиміле для підпису первинних документів, як не дає такого ж трактування норми Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, де зазначена допустимість використання факсимільного відтворення підпису при оформлені первинних документів у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

На даний час жоден законодавчий акт не передбачає прямого використання факсиміле.

Слід зазначити, що екземпляри первинних документів повинні бути підписані власноручно уповноваженим на це платником податку без використання аналогів відтворення власного підпису (факсимільного підпису), що в свою чергу допоможе уникнути ризику неправомірного використання факсиміле та факту недотримання письмової форми спірних договорів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі № 805/1419/13-а - скасувати.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2012 року № 17652/10/06-213-6 та зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію - відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю. Чумак