Рішення № 30419289, 28.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р.

Справа № 5023/5448/12 (н.р. 5023/2360/12)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Яризько В.О.

судді: Френдій Н.А. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом

комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради, м. Харків,

до

Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків,

про

визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача - Омельченко О.В. (дов.)

відповідача - Нужна А.В. (дов.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство „Ритуал" Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10 квітня 2012 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1610,00 грн.

Позивач, з урахуванням уточнення підстав позовних вимог, обґрунтовує свій позов тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено Методику визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджену розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та невірно визначено територіальні межі досліджуваного ринку, в зв'язку з чим прийнято невірне рішення щодо зайняття позивачем монопольного становища на ринку послуг з проведення поховання в межах кладовищ та крематорію, розташованих в м. Харкові та Харківському районі. Крім того, на думку позивача обставини щодо зловживання монопольним становищем були встановлені відповідачем з використанням доказів, не передбачених законом.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, в яких відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що при прийнятті оскаржуваного рішення ним не було порушено вимог Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, оскільки повноваження щодо визначення територіальних меж ринку належать саме відповідачу, і ним при здійсненні цих повноважень було досліджено всі питання, необхідні для правильного визначення меж товарного ринку. Крім того, зловживання позивачем монопольним становищем доведено належними та допустимими доказами.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 р. касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 06.08.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.09.12 р. у справі №5023/2360/12, якими було задоволено позовні вимоги, скасовані, справу передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 27.11.2012р. справу призначено для розгляду судді Ольшанченку В.І.

Ухвалою суду від 11.02.2013р. задоволено клопотання позивача та призначено для розгляду даної справи колегію суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О. від 11.02.2013р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі : головуючого судді Ольшанченко В.І., суддів Френдій Н.А., Хотенець П.В.

Розпорядженням керівника суду від 04.03.2013р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з відпусткою судді Ольшанченка В.І.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 04.03.2013р. справу призначено для розгляду судді Яризьку В.О., розгляд справи здійснено колегією суддів у складі : головуючого судді Яризько В.О., суддів Френдій Н.А., Хотенець П.В.

В слуханні справи оголошувались перерви до 25.03.2013р. о 10:00 год., 28.03.2013р. о 12:30 год.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Розпорядженням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 6-рк від 05.01.2012 р. розпочато розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради.

За результатами розгляду цієї справи 10 квітня 2012 р. Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету було винесено рішення № 43-к, згідно якого позивача визнано підприємством, що займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховання в межах кладовищ, які знаходяться на його балансі та розташовані в межах м. Харкова та Харківського району, з часткою 100%; визнано вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з проведення поховання шляхом відмови в проведенні поховання у випадку не придбання замовниками поховання продукції та послуг позивача; накладено штраф за вказане порушення в розмірі 68 000,00 грн.; зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В основу оскаржуваного рішення відділення АМК України були покладені такі обставини:

- Підприємство діє на підставі статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Харківської міської ради від 28.01.2008 зі змінами до нього, зареєстрованими 21.05.2009, та є юридичною особою, яка має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку, штампи, бланки зі своєю назвою та інше;

- Підприємство створено з метою здійснення організації поховання (кремації) померлих, надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, а також ритуальних послуг, не передбачених цим переліком, утримання і ремонту міських кладовищ, Меморіалу жертвам тоталітаризму і політичних репресій в 6 кварталі лісопаркової зони, крематорію та інших видів ритуальних послуг;

- Підприємство є ритуальною службою в розумінні статті 9 Закону України "Про поховання та похоронну справу" (далі - Закон), яка створена органом місцевого самоврядування з метою організації поховання померлих і надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності в межах міста Харкова та Харківського району Харківської області;

- згідно з пунктом 3 Типового положення про ритуальну службу в Україні, яке затверджене наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 19.11.03 №193 (далі –Типове положення), ритуальна служба здійснює організацію поховання померлих і надання ритуальних послуг відповідно до статей 9, 10, 12 Закону;

- товарними межами ринку є надання послуги з проведення поховання (кремації) в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться на балансі Підприємства та розташовані в місті Харкові та Харківському районі Харківської області (далі - Товар). Ця послуга не має взаємозамінних послуг;

- територіальними (географічними) межами ринку є кладовища та крематорій, які знаходяться на балансі Підприємства та розташовані в адміністративно-територіальних межах міста Харкова та Харківського району Харківської області;

- часовими межами ринку надання послуг з проведення поховання (кремації) визначено проміжок часу, протягом якого залишались незмінними структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому, а саме січень 2011 року - березень 2012 року;

- загальний обсяг проведених Підприємством поховань (кремацій) склав за січень - жовтень 2011 року – 10 217 та станом на березень 2012 року суттєвих змін на ринку не відбулося;

- конкурентів на ринку надання послуг з проведення поховань (кремацій) в січні 2011 року - березні 2012 року у Підприємства не було;

- за інформацією заявників ФОП Каретнікова В.О., ФОП Каретнікова Н.А. та Пшонки О.І. було встановлено, що при зверненні замовника (особи, що зобов'язалась поховати померлого) до працівників ритуальних бюро та кладовищ Підприємства (за наявності всіх відповідних документів, а саме: свідоцтва про смерть, посвідчення на поховання) щодо оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання (далі –Договір-замовлення) цими особами, тобто Підприємством, висувалась вимога щодо придбання предметів ритуальної належності та послуг автокатафалку у Підприємства, в іншому випадку в оформленні Договору-замовлення відмовлялось. Дані обставини були підтверджені актами від 02.11.2011 (вх. №4389), від 06.01.2012 (вх. № 95), від 19.01.2012 (вх. № 304), які складені працівниками відділення АМК України разом із заявниками та іншими особами;

- за вимогою відділення АМК України Підприємство надало пояснення, згідно з якими повідомило, що: "співробітниками бюро № 11, 2, салону - магазину № 3 та міського кладовища № 1 не відмовлялось здійснити поховання померлих у разі не придбання у Підприємства труни та послуг автокатафалку, а було лише рекомендовано особам, які звернулися поховати померлого придбати труни та послуги автокатафалку саме у Підприємства";

- Підприємство вважало, що дії його співробітників, відображені у відповідних актах, носили характер рекомендацій, що виключає підстави для притягнення Підприємства до відповідальності;

- за інформацією заявників ФОП Каретнікова В.О. та ФОП Каретнікової Н.А., на протязі 2010, 2011 років та поточного періоду 2012 року ними не було здійснено жодного поховання на кладовищах, що знаходяться на балансі Підприємства та розташовані в місті Харкові і Харківському районі Харківської області та жодної кремації в Харківському крематорії з використанням придбаних у цих суб'єктів господарювання предметів ритуальної належності та послуг автокатафалків. У цьому зв'язку ФОП Каретніков В.О. та ФОП Каретнікова Н.А. були вимушені повертати кошти особам, що придбавали у них предмети ритуальної належності та оплачували послуги автокатафалків;

- Підприємством не було надано інформації, яка б спростувала твердження заявників ФОП Каретнікова В.О. та ФОП Каретнікової Н.А. з обставин, викладених у їх зверненнях;

На підставі наведених обставин відповідач дійшов таких висновків:

- здійснення реалізації предметів ритуальної належності та послуг автокатафалків не входять до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг та для здійснення вказаної реалізації та надання послуг автокатафалку не потрібно було укладати договори з відповідною ритуальною службою;

- завдяки монопольній владі Підприємства на ринку проведення поховання в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться у нього на балансі, останнє мало змогу відмовляти фізичним особам, що зобов'язалися поховати померлого та особам, яким доручено поховання померлого, в укладанні Договору-замовлення на поховання, якщо предмети ритуальної належності та послуги автокатафалку були придбані не у Підприємства. Тобто такі дії можуть призвести до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання та споживачів;

- наведені дії Підприємства є дискримінаційними по відношенню до інших суб'єктів господарювання, які реалізують предмети ритуальної належності та надають послуги автокатафалку, оскільки порушують їх інтереси шляхом створення перешкод для здійснення господарської діяльності на цих ринках. Крім того, особи, які зобов'язалися поховати померлого, залишаються незахищеними за відсутності функціонування ринкового механізму зі значною конкуренцією на ринку проведення поховання в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться на балансі Підприємства, не можуть на власний розсуд обрати продавця предметів ритуальної належності та надавача послуг автокатафалку, оскільки у разі обрання іншого продавця (надавача) їм буде відмовлено з боку Підприємства в наданні послуги проведення поховання в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться на балансі Підприємства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що він надавав відповідачу договір про надання ритуальних послуг, укладений з ТОВ фірмою "Інтерзв'язок", згідно якого передбачене право ТОВ фірми "Інтерзв'язок" надавати послуги з проведення поховання. Позивач посилається на те, що під час розгляду відповідачем справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, цей договір не було проаналізовано, внаслідок чого було невірно визначено частку позивача на ринку надання послуг з проведення поховання.

Судом досліджено зміст договору про надання ритуальних послуг № 5 від 22 жовтня 2008 р. з ТОВ фірмою "Інтерзв'язок" та суд відхиляє доводи позивача в зазначеній частині, оскільки предметом договору про надання ритуальних послуг № 5 від 22 жовтня 2008 р. було надання ТОВ фірмою "Інтерзв'язок" наступних ритуальних послуг: оформлення договору-замовлення, організація поховань, виклик агент для оформлення замовлення, надання транспортних послуг, виготовлення та доставка предметів ритуальної атрибутики. Такі послуги являють собою послуги з організації поховання. Предметом дослідження товарного ринку, яке здійснювалось відповідачем в процесі розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, були послуги з проведення поховання (кремації). Тобто, наявність договору про надання ритуальних послуг № 5 від 22 жовтня 2008 р. з ТОВ фірмою "Інтерзв'язок" не змінює частку позивача на товарному ринку ритуальних послуг з проведення поховання.

Між тим, заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі за текстом - Методика), при визначенні територіальних меж ринку.

Пунктом 2.1 Методики встановлено етапи визначення монопольного (домінуючого) становища. Одним з таких етапів є визначення територіальних (географічних) меж ринку. При цьому, згідно п. 2.2 Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Згідно оскаржуваного рішення, позивач визначив територіальні межі ринку, тобто самостійно визнав, що за даних обставин цей етап визначення монопольного становища є обов'язковим.

Територіальні (географічні) межі ринку являють собою територію зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами. При цьому, відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відповідно до оскаржуваного рішення, такою мінімальною територією, на якій споживачі ритуальних послуг, що мешкають в місті Харкові та Харківському районі, можуть задовольнити свої потреби в отриманні послуги з проведення поховань (копання могил та поміщення труни з тілом покійного у могилу), є виключно території кладовищ, що знаходяться на балансі позивача.

Згідно наданої позивачем інформації, серед 17 кладовищ, які є на балансі позивача, 11 кладовищ є закритими (на них дозволяється здійснювати лише підпоховання, за наявності місця в родинній могилі, та вторинне поховання, за погодженням з місцевими установами санітарно-епідеміологічної служби не раніше ніж через 20 років після останнього поховання) і 6 кладовищ відритих. Територіально місце розташування відкритих кладовищ, на яких здійснюється більшість поховань осіб, які померли в м. Харкові та Харківському районі, знаходиться або наближене до території Харківського району.

Відповідно до п. 1.6 Методики при визначенні територіальних меж ринку врахуванню підлягає рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; місце розташування специфічних груп споживачів.

Під час розгляду справи про порушення позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції, відповідачем не витребувалась та не перевірялась інформація щодо наявності та кількості кладовищ на території населених пунктів Харківського району.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу" усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті, яке може бути виражене, зокрема, у побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації. Тобто, вибір місця поховання в Україні обмежується лише волевиявленням громадянина, в зв'язку з чим можна зробити висновок про відсутність будь-яких бар'єрів для проведення поховань осіб, які померли в місті Харкові та Харківському районі на кладовищах, які розташовані та території населених пунктів Харківського району, і такі поховання є можливими та можуть бути доцільними з боку споживача.

Згідно листа Харківської районної ради № 31 від 20.12.2012 р., на території Харківського району функціонують кладовища на території всіх 30 місцевих рад. Згідно листів Роганської селищної ради № 02-25-68 від 21.01.2013 р., Пісочинської селищної ради № 119 від 16.01.2013 р., Кулиничівської селищної ради № 47 від 22.01.2013р., на території відповідних рад знаходяться кладовища, і відповідні ради мають організаційні та правові можливості здійснювати поховання померлих жителів Харкова та Харківської області. Крім того, ця інформація також підтверджується листами місцевих рад Харківського району, наданими відповідачем до матеріалів справи, які містять інформацію щодо кількості поховань, здійснених на території кладовищ місцевих рад Харківського району.

Відповідно до інформації, яка міститься в наданій позивачем довідки № 17 від 17 січня 2013р., рівень транспортних витрат, пов'язаних з реалізацією споживачем своєї можливості провести поховання на кладовищах, що знаходяться на території населених пунктів Харківського району, та не перебувають на балансі КП „Ритуал", є тотожним транспортним витратам, необхідним для проведення поховання на території кладовищ, що знаходяться на балансі КП „Ритуал".

Відповідач в поданому до суду відзиві вказує на те, що ним коректно встановлено територіальні межі досліджуваного ринку з урахуванням ступеню відкритості ринку, визначеного згідно п. 6.3 Методики. Цей висновок зроблено відповідачем на підставі інформації, отриманої під час розгляду справи в господарському суді, щодо кількості осіб, похованих на території кладовищ місцевих рад Харківського району.

Між тим, такі доводи відхиляються судом з огляду на наступне. Згідно п. 6.2 Методики, коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі. В силу п. 6.3 методики, ступінь відкритості ринку (надалі - СВР) щодо міжнародної, міжрегіональної торгівлі оцінюється за показником, який розраховується як відсоткове співвідношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок з територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку. З огляду на це, показник ступеня відкритості ринку визначається лише щодо товарів, які є предметом міжнародної або міжрегіональної торгівлі, до яких не відносяться послуги з копання могил та поміщення труни з тілом покійного до могили в межах дослідження, проведеного відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того, кладовища, розташовані на території місцевих рад Харківського району, які не перебувають на балансі КП "Ритуал", знаходяться в тому ж регіоні, на території Харківської області, що й кладовища КП "Ритуал", і тому переміщення попиту на них не можна вважати "міжрегіональним".

Згідно Методики, вихідними даними в розрахунку показника відкритості ринку є: 1) обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок з-за меж цього ринку; 2) загальний обсяг реалізації (придбання) товару (товарної групи) на ринку в певних територіальних (географічних) межах. При цьому, в якості обох показників, відповідач зазначає один і той самий, тільки з різним кількісним значенням, а саме - кількість осіб, які поховані на території кладовищ місцевих рад Харківського району. Крім того, ці дані взагалі не можуть вважатись вірними, оскільки відповідачем взято до уваги дані про осіб, які поховані поза територіальними межами, взятими за основу відповідачем, і вони не свідчать про "обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок з-за меж цього ринку".

Суд враховує, що згідно п. 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати територіальні межі товарних ринків й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання. Згідно зазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.

У зв'язку з цим, надана відповідачем інформація щодо кількості поховань, здійснених на території кладовищ місцевих рад Харківського району, не може бути підставою для того, щоб суд брав на себе функції відповідача та самостійно змінив територіальні межі ринку й на підставі цього зробив висновок про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища позивача, однак ці дані підтверджують доводи позивача про те, що мінімальною територією в адміністративно-територіальних межах міста Харкова та Харківського району, за межами якої з точки зору споживача придбання послуг з проведення поховань (копання могил та поміщення труни з тілом покійного у могилу), є неможливим або недоцільним (з урахуванням, зокрема, транспортних витрат), є не лише територія кладовищ, які знаходяться на балансі КП "Ритуал", але й територія кладовищ, які знаходяться у віданні місцевих рад Харківського району, що свідчить про порушення відповідачем п. 6.1 Методики та невірне визначення ним територіальних меж товарного ринку.

Зазначені порушення Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, призвели до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, до викривлення даних про дійсну частку позивача на відповідному ринку товарів та прийняття невірного рішення. З огляду на це, висновок відповідача про те, що позивач займає монопольне становище на ринку з часткою 100%, є невірним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що жодна особа не зверталась до позивача з питання укладення договору на надання нею послуг з проведення поховань (кремацій) в межах кладовищ та крематорію, що знаходяться на балансі позивача.

Оскаржуваним рішенням було визнано порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем та накладено штраф в розмірі 68000 грн.

Оскільки, як встановлено судом, відповідачем не доведено, що позивач займає монопольне становище на ринку надання послуг з проведення поховань (кремацій), то наведені вище обставини спростовують і висновок відповідача про зловживання позивачем монопольним становищем, а отже такий висновок відповідача є необґрунтованим, а відповідно і накладення штрафу є також незаконним.

Судом також встановлено, що в основу висновку відповідача про те, що позивач зловживає своїм монопольним становищем на ринку, відмовляючи замовникам поховання в проведенні поховання у випадку не придбання замовниками продукції та послуг позивача, покладено акти, складені співробітниками відповідача спільно із заявниками 02.11.2011 р., 06.01.2012 р., 19.01.2012 р., відомості, зазначені в заявах Пшонки О.І., ФОП Каретнікової Н.А. та ФОП Каретнікова В.О., оголошенні, наданому відповідачу ФОП Каретніковою Н.А., яке за його словами розміщене в приміщеннях позивача, аудіо-записи, зроблені під час складення актів, протоколи, складені 9 квітня 2012 р.

Скасовуючи рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій в справі № 5023/2360/12, Вищий господарський суд вказав на необхідність під час нового розгляду справи належним чином оцінити всі докази, які приводились відповідачем в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Згідно п. 11.1 Методики визначення монопольного становища суб'єктів господарювання, на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р., для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:

- статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, Соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;

- адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

Крім того, також можуть бути використані:

- дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;

- дані панельних обстежень споживачів - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) споживачів, які є репрезентативною моделлю загальної сукупності споживачів;

- дані, що свідчать про виробничі плани підприємців учасників ринку, зокрема дані, опубліковані в засобах масової інформації;

- дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців;

- опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі) щодо оцінки рівня збалансованості ринку (попиту і пропозиції) та пріоритетів покупців щодо споживчих якостей товару за обраними критеріями взаємозамінності товарів при формуванні товарних груп;

- інші відомості.

При цьому, такі інші відомості мають встановлюватись законними засобами доказування, тобто тими, що визначені частиною 1 статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", серед яких зазначено, зокрема, пояснення сторін і третіх осіб, пояснення службових осіб та громадян, письмові докази, речові докази і висновки експертів. При цьому, усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Оцінка належності та допустимості доказів зловживання позивачем монопольним становищем має здійснюватись з урахуванням наведених норм чинного законодавства.

З огляду на це, заяви Пшонки О.І., ФОП Каретнікової Н.А. та ФОП Каретнікова В.О. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не можуть слугувати доказом наявності відповідних порушень, а є лише підставою для проведення відповідачем перевірки викладених у них відомостей.

Акти, складені співробітниками Комітету, а також додані до них аудіо записи, про які немає жодних відомостей в самих актах, не передбачені чинним законодавством в якості джерела доказів. Наявні в матеріалах справи акти складались за ініціативою лише однієї сторони - відповідача, позбавлені об'єктивності, оскільки не передбачають можливості викладення в ній альтернативної позиції іншої сторони в справі. В зв'язку з цим, за своєю правовою сутністю акти принципово відрізняються від протоколу як джерела доказів, яке прямо передбачено законом.

Протоколи, в яких зафіксовані пояснення, на які посилається позивач під час розгляду справи в суді, були складені значно пізніше тих подій, про які в них йдеться і вони не враховувались під час прийняття оскаржуваного рішення, в якому відсутні посилання на ці протоколи.

Оголошення, надане ФОП Каретніковою НА, яке за його словами розміщене в приміщеннях позивача і свідчить про порушення з боку позивача, не може вважатись відповідним доказом, оскільки воно не підписане посадовою особою позивача, не скріплене його печаткою, та не є відмовою від допуску певних осіб на територію кладовищ.

Таким чином, висновки, покладені в основу оскаржуваного рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, та були зроблені в порушення норм матеріального та процесуального права.

Крім того, вищезазначені особи не звертались з письмовою заявою чи скаргою до позивача по факту відмови в проведенні поховання та не отримували від нього письмової відповіді з такого питання, при цьому добровільно без заперечень оплатили рахунки на труну та послуги автокатафалку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, в суду є достатні підстави для визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10 квітня 2012 р. в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом відмови фізичним особам, що зобов'язались поховати померлого та особам, яким доручено здійснити поховання, в наданні послуг з проведення поховання (кремації), якщо предмети ритуальної належності та послуги авто катафалку придбані не в позивача; накладення на позивача штрафу в сумі 68000,00 грн.; зобов'язання позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист, економічної конкуренції" шляхом припинення фактів відмови в наданні послуг з проведення поховання (кремації), якщо предмети ритуальної належності та послуги авто катафалку придбані не в позивача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня 2012 року – 1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру у 2012 році склала 1073,00 гривні.

Таким чином суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-к від 10 квітня 2012 р.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під"їзд, 1 поверх, код 22630473) на користь Комунального підприємства "Ритуал" Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 3, код 03354394) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Яризько В.О.

Френдій Н.А.

Хотенець П.В.