Рішення № 30419178, 01.04.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 918/52/13

За позовом закритого акціонерного товариства монтажного управління № 12 "Електропідвенмонтаж" до відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електростанція" державного підприємства національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: арбітражний керуючий Прокопчук О.М.

Від відповідача: Кухарьов А.А. (дов. № 1638 від 15.06.12 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ монтажне управління № 12 "Електропівденмонтаж" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом" (далі–відповідач) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/52/13 розгляд якої призначено на 06.02.2013 року.

В судовому засіданні 06.02.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові та надав суду для огляду оригінали документів доданих до позовної заяви.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав надання йому можливості встановити наявність на территорії підприємства майна на яке позивач просить визнати право власності.

Ухвалою господарського суду від 06.02.13 р. розгляд справи відкладено на 27.02.13 р.

До канцелярії господарського суду 27.02.13 року відповідачем до суду подано письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 27.02.13 р. розгляд спору подовжено на 15 днів та відкладено на 27.03.13 р. у зв'язку із необхідністю надання сторонам часу врегулювати спір мирним шляхом.

Представником позивача 27.03.13 р. до канцелярії суду подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи. Також просив суд призначити колегіальний розгляд справи, посилаючись на складність справи. Судом клопотання залишено без задоволення.

До канцелярії суду 27.03.13 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу акту про обстеження вантажопідіймальних кранів в будівлі виробничого корпусу № 1 від 19.03.13 р. № 174/244.

В судовому засіданні 27.03.13 р. оголошено перерву до 01.04.13 р.

29 березня 2013 року до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог.

В судове засідання 01.04.13 р. представник позивача не зявився, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений в судовому засіданні 27.03.13 р. під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.04.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2001 року між ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом" та ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" було укладено договір оренди будівель і споруд № 2099.

Постановою господарського суду Рівненської області від 19.03.2010 року № 19/55 ЗАТ монтажне управління № 12 "Електропівденмонтаж" визнано банкрутом. Постановою від 19.03.2010 року ліквідатором ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" призначено арбітражного керуючого Прокопчука Олега Михайловича.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.11.2010 року у справі № 18/173 розірвано договір оренди від 29.10.2001 року № 2099 та ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" зобов`язано передати ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом" за актом приймання-передачі нерухоме майно.

За усними поясненнями арбітражного керуючого в судових засіданнях та з підстав, наведених у позовній заяві, відповідачем було частково повернуто майно позивача, яке знаходилось в орендованих позивачем приміщеннях відповідача.

Відповідно до службової записки від 26.07.2011 року № 014/401 та листа від 26.07.11 р. № 014/8024 ліквідатора повідомлено про дозвіл ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" на вивезення з території бази електромонтажних робіт залишків товарно-матеріальних цінностей, які на праві власності належать ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" у терміни згідно з графіком, погодженим з ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом".

Як зазначено в позовній заяві та за твердженнями арбітражного керуючого відповідач мав намір придбати частину рухомого майна позивача, яке залишилось в приміщенні виробничого корпусу ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом", для чого ліквідатором було замовлено оцінку майна та вчинено дії по виготовленню технічної документації на кран мостовий підвісний керований з підлоги Q-2,0 m, зав. № 1490 та кран мостовий підвісний керований з підлоги Q-2,0 m, зав. № 1511 (далі-кран-балки).

Листом від 22.07.2011 року № 22-07/11 арбітражний керуючий звернувся до відповідача з проханням надати офіційну відповідь щодо наявності у останнього господарського інтересу на придбання кранів-балок з двотавровими балками, оскільки їх демонтаж спричинить знецінення цього майна та дозвіл на вивезення залишків іншого майна позивача.

У відповідь на звернення, відповідач посилаючись на норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р. № 2289-VI повідомив, що не має потреби і наміру в придбанні кран-балок з двотавровими балками.

Водночас листом від 21.05.2012 р. № 014/5882 відповідач повідомив, що на базі електромонтажних робіт, що була орендована позивачем, залишків товарно-матеріальних цінностей, які належать на праві власності ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" не має.

За таких обставин позивач, посилаючись на ст. ст. 317, 321, 387, 391, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернувся з позовом до суду про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування вимог позивач посилається на висновок про вартість крану балки із заводським № 89606, висновок про вартість майна (шаф), технічні звіти № № 423-10, 424-10 про повний технічний огляд кранів-балок із заводськими номерами 1490, 1511 та паспорти про основні технічні дані та характеристики кранів-балок із заводськими номерами 1490, 1511 (а.с. 24-45).

Судом неодноразово розгляд справи відкладався для надання сторонам часу та можливості проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору, однак на час прийняття рішення сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Натомість сторонами підписано акт про обстеження вантажопідіймальних кранів-балок в будівлі виробничого корпусу № 1 від 19.03.13 р. № 174/244, який долучено до матеріалів справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 4-3, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом спору у справі є витребування з чужого незаконного володіння ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом": кранів мостових підвісних керованих з підлоги Q-2,0 m, завдські №№ 1490, № 1511, шаф секційних в кількості 15 штук і визнання за ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" права власності на вищезазначене майно.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами ст. 41 Конституції України. У відповідності до ч. 1 вказаної норми кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частиною 4 ст. 41 Конституції України встановлено принцип непорушності приватної власності.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріали справи містять довідку позивача від 03.12.2012 року № 327, з якої вбачається, що станом на 03.12.12 р. на балансі ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" обліковується майно, право власності на яке позивач просить визнати за ним і майно знаходиться у виробничому приміщенні ВП "Рівненська атомна електростанція" ДП НАЕК "Енергоатом". Крім того позивачем до матеріалів справи додано акт про ліквідаційну масу ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" станом на 01.05.10 р. (а.с. 47-68).

Однак, суд не може прийняти довідку позивача в якості належного доказу у підтвердження права власності позивача на вказане вище майно, оскільки довідки підприємства (інформація) не є належними доказами в розумінні положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Відповідно до п. 5.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.04.2000 року № 92 (далі-Наказ) до групи основних засобів, зокрема, входять машини та обладнання, транспортні засоби, інші основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, необоротні матеріальні активи.

Пунктом 4 Наказу дано визначення основних засобів - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Пунктом 7 Наказу регламентовано, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Оскільки позивачем не надано суду балансу підприємства за 2012 рік, актів переміщення основних засобів чи інших документів з яких можна було б встановити чи перебувають на балансі підприємства два крани мостових підвісних керованих з підлоги Q-2,0 m, зав. № № 1490, 1511 та шафи секційні в кількості 15 штук, - суд поданану позивачем довідку у підтвердження знаходження на балансі ЗАТ МУ № 12 "Електропівденмонтаж" вищезазначеного майна не приймає.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що перебування майна на балансі юридичної особи не може бути доказом належності їй майна на праві власності, оскільки баланс є формою ведення бухгалтерського обліку, а не правовстановлюючим документом.

Інвентарні номери майна, які вказані у висновку про вартість майна та інвентарні номери майна, які вказані в паспортах кранів - не співпадають. Тобто, за цими документами ідентифікувати майно неможливо.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Пунктом 2.7 Положення визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 1 ст. 115 ЦК України визначено, що господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 139 ГК України майном юридичної особи визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Пунктами 2,3 ст. 139 ГК України визначено, що залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

В матеріалах справи міститься оригінал акту про обстеження вантажопідіймальних кранів-балок в будівлі виробничого корпусу № 1 відповідача від 19.03.13 р. № 174/244 підписаний уповноваженими представниками сторін, зокрема представниками відповідача та ліквідатором Прокопчуком О.М.

У зазначеному акті міститься інформація про обстеження будівлі виробничого корпусу № 1 та встановлення факту наявності на территорії відповідача двох вантажопідіймальних кранів (Q-2,0 m, зав. № № 1490, 1511).

За результатами огляду кранів сторонами було встановлено наступне: будівельні конструкції: колони, ферми, нижня частина підкранового шляху є невід`ємною частиною металоконструкцій даної будівлі, на які змонтовані плити перекриття і відносяться до опорних частин металоконструкцій будівлі. У разі демонтажу нижньої частини металоконструкцій (монорельсу) буде порушено цілісність будівлі, що може призвести до руйнування каркасу будівлі.

Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на ст.ст. 23, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначив про неможливість відокремлення двох вантажопідіймальних кранів (Q-2,0 m, зав. № № 1490, 1511) від виробничої будівлі, в якій вони знаходяться.

Частиною 2 ст. 27 Закону "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Однак, позивачем не було надано суду доказів у підтвердження набуття майна на законних підставах, правоустановлюючих документів на нього як і доказів встановлення позивачем кранів у приміщення відповідача.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 4.17.1 Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 р. № 132 установлення вантажопідіймальних кранів і машин у спорудах, на естакадах, відкритих майданчиках та інших постійних місцях експлуатації має визначатися проектною документацією.

Вказаної проектної документації позивачем суду також не надано.

Крім того, судом встановлено, що на складові частини кранів, механізми також існують паспорти, як то паспорт електроталі, талі, електротельфера, тельфера. Однак, таких паспортів позивачем суду також не надано у підтвердження права власності на вказане майно.

Заявляючи позовні вимоги, позивач зобов’язаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувшись з вимогами про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не надав господарському суду жодних правовстановлювальних документів на майно та доказів у підтвердження встановлення кранів та розміщення шаф саме позивачем у приміщення відповідача.

Враховуючи все вказане вище в сукупності позовні вимоги судом визнаються необґрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як доказ сплати судового збору за розгляд позовної заяви про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння позивачем суду подана квитанція від 14.01.2013 р. № 2/2, згідно якої судовий збір сплачено в сумі 1 720, 50 грн.

Пунктом 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.13 р. № 7 (далі - Постанова) визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

В матеріалах справи міститься висновок про вартість майна, на яке позивач просить визнати право власності, з якого вбачається, що вартість майна становить 55 575 грн. (а.с. 24).

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви не майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги складаються з вимог, що носять одночасно майновий та немайновий характер.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 2.2.1 Постанови зазначено, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п. 3 ст. 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зауважує, що позивачем за подання позовної заяви про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння слід було сплатити 2 867, 50 грн.

Витрати по сплаті судового збору, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 36, 43, 44, 49, 79, 81-1, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Закритому акціонерному товариству монтажному управлінню № 12 "Електропідвенмонтаж" у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства монтажного управління № 12 "Електропідвенмонтаж" (34400, промзона, м. Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04723250) в Доход державного бюджету України 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.04.2013 року

Суддя Гудзенко Я.О.