Рішення № 30418872, 28.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3798/13

28.03.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, м. Київ

до Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”, м. Київ

про стягнення 15 182,74 грн.

за участю представників:

від позивача :

Лигін В.В. – представник за довіреністю № 0315 від 16.05.2011 р.

від відповідача :

не з’явився

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” з позовом до Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” про стягнення 15 182,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.01.2012 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ, під керуванням Завізіон Е.О. та автомобіля БАЗ, державний реєстраційний номер ВА 7425 АС, під керуванням Коваля Р.В, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”.

17.02.2012 р. позивачем здійснено страхове відшкодування в сумі 13 875,65 грн. на користь страхувальника.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2012 р. у справі № 3-2610/1084/2012 Коваля Р.В. визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність Коваля Р.В. застрахована відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон) у Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (Поліс № АВ/1371631).

Посилаючись на ст. 27 Закону України “Про страхування”, позивач вважає, що до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 10.01.2012 р. в м. Києві.

У позові Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” суму страхового відшкодування у розмірі 13 875,65 грн. в порядку регресу, пеню в сумі 1 043,52 грн., інфляційну складову боргу в сумі 55,52 грн. та 3% річних в сумі 208,70 грн. за період 23.08.2012 р. по 20.02.2013 р., а всього – 15 182,74 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не подав. Позиція відповідача стосовно поданого позову суду не відома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору страхування транспортного засобу № АЕ-001467 від 06.10.2011 р. укладеного між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ПЗУ Україна” та Завізіон Едуардом Олександровичем, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ.

10.01.2012 р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ, під керуванням Завізіон Е.О. та автомобіля БАЗ, державний реєстраційний номер ВА 7425 АС, під керуванням Коваля Р.В, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.02.2012 р. у справі № 3-2610/1084/2012 Коваля Р.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу б/н від 15.01.2012 р., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ, державний реєстраційний номер ВК 5307 ВВ внаслідок ДТП склав 13 715,63 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 11.01.2012 р., рахунку-фактури № СЧ-0000188 від 03.02.2012 р., розрахунку страхового відшкодування, сформованого страхового акту № UA2012011000027/L01/01 від 09.02.2012 р., Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” зарахувало в рахунок несплаченого страхового платежу суму в розмірі 1 663,41 грн. та перерахувало на користь страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 12 212,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1476 від 17.02.2012 р.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Коваля Р.В., винного у вчиненні ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1371631 (ліміт відповідальності – 50 000 грн., франшиза – 510 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України “Про страхування”.

05.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 10.01.2012 р. із вимогою за вих. № 89/2012-05/ИР про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 13 875,65 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем та залишена без відповіді.

Статтею 3 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вирішуючи питання про суму стягнення в порядку регресу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Таким чином, сума відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування складається з матеріального збитку, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Разом з тим, суд зазначає, що з правового аналізу норм ст. 27 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ч. 1 ст. 1191 ЦК України, які регулюють регресні відносини (та які є відмінними від відносин страховика та страхувальника під час сплати страхового відшкодування), слідує, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача (відповідальної особи) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту, коефіцієнту зносу, суми податку на додану вартість, тощо.

Отже, відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 1991 Цивільного кодексу України, які регулюють регресні правовідносини, страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, відшкодовуються всі понесені ним фактичні витрати.

Положеннями п. 6 ст. 36 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У судовому засіданні встановлено, що умовами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу БАЗ № АВ/1371631 передбачено франшизу у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду заподіяну Ковалем Р.В. (АВ/1371631), складає 13 365,65 грн. (13 875,65 грн. – 510,00 грн. = 18 365,65 грн.).

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 13 365,65 грн.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 043,52 грн., інфляційну складову боргу в сумі 55,52 грн. та 3% річних в сумі 208,70 грн. за період 23.08.2012 р. по 20.02.2013 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 36.5 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення пені та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Однак, враховуючи те, що судом встановлена менша сума основного боргу відповідача, ніж заявлена в позовній заяві, розмір штрафних санкцій та матеріальних втрат підлягає перерахуванню.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1 024,78 грн., інфляційна складова боргу в сумі 40,09 грн. та 3% річних в сумі 205,41 грн. за період 23.08.2012 р. по 20.02.2013 р.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” до Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” про стягнення 15 182,74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. “А”, ідентифікаційний код 31093336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування в сумі 13 365 (тринадцять тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 65 коп., пеню в сумі 1 024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 78 коп., інфляційну складову боргу в сумі 40 (сорок) грн. 09 коп. та 3% річних в сумі 205 (двісті п’ять) грн. 41 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут” (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літ. “А”, ідентифікаційний код 31093336) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 668 (одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 89 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 28 березня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 2 квітня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна