Ухвала суду № 30418819, 04.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

04.04.13 р. Справа № 7/430

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок № 1; код ЄДРПОУ – 33760279) на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок № 73) щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 1; код ЄДРПОУ – 31301827) до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 14 741 138,33 гривень, -

за участю представників сторін:

від скаржника (відповідача): Богінська Т.М., яка діє на підставі довіреності № 500/01 від 21.10.2012

від стягувача (позивача): не з’явився

від ДВС України: Куцкова О.П., яка діє на підставі довіреності б/н від 17.12.2012

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 1 018 959,02 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень задоволено частково.

Стягнуто з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пеню у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, три відсотки річних у розмірі 251 355,57 гривень, судовий збір у розмірі 56 460,00 гривень.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 27 січня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року.

25 березня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 01 березня 2013 року про арешт коштів боржника при виконанні наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430.

Відповідно до вимог частини третьої статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду суддею для розгляду вказаної скарги визначено Фурсову С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 березня 2013 року розгляд скарги призначено на 04 квітня 2013 року.

Представник скаржника Богінська Т.М. у судовому засіданні наполягала на задоволенні скарги та надала пояснення, аналогічні викладеним у ній.

Стягувач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надіслав заперечення на скаргу, в якій просить відмовити в її задоволенні у зв’язку із тим, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на рахунки боржника є правомірними та ґрунтуються на законі.

Представник ДВС України Куцкова О.П. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, просила відмовити в її задоволенні з посиланням на те, що державний виконавець діяв відповідно до приписів закону в межах наданих повноважень у зв’язку з чим порушень норм Закону України «Про виконавче провадження» в його діях не вбачається.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) неявка в судове засідання стягувача, не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, заслухавши уповноваженого представників скаржника та ДВС України, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що скарга комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 55 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенція суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується Розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 1 018 959,02 гривень, інфляційних нарахувань у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень задоволено частково.

Стягнуто з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пеню у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, три відсотки річних у розмірі 251 355,57 гривень, судовий збір у розмірі 56 460,00 гривень (том 1, а.с. 75-77).

У відповідності з вимогами статті 116 ГПК України 27 січня 2012 року був виданий наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 16 січня 2012 року у справі № 7/430 (том 1, а.с. 81).

Дочірня компанія «Газ України» національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулася до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України із заявою № 31/10-2295 від 02 квітня 2012 року про прийняття вищевказаного наказу до виконання, відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно боржника, накладення арешту на майно боржника.

За приписами статей 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Частиною першою та другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 24 квітня 2012 року було винесено постанову № 32362682 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430 про стягнення з комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на користь дочірньої компанії «Газ України» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 12 992 988,69 гривень, пені у розмірі 815 167,22 гривень, інфляційних нарахування у розмірі 681 626,85 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 251 355,57 гривень, судового збору у розмірі 56 460,00 гривень (том 2, а.с. 19).

Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику встановлено строк добровільного виконання наказу, а саме протягом 7 днів з моменту винесення постанови.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина перша статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що юридичною адресою боржника є: 87534, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок № 1.

Проте, зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження № 32362682 вбачається, що юридичною адресою боржника є: 87518, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Грізодубової, будинок № 1, що, в свою чергу призводить до затягування процесу отримання поштової кореспонденції.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01 березня 2013 року було винесено постанову № 32362682 про арешт коштів боржника (том 2, а.с. 48).

Зі змісту наведеної постанови вбачається, що арешт накладено на кошти, що містяться на рахунках: № 26006010488100, № 26051010488100 та інші відриті рахунки в Філії ЗАТ «Донгорбанк», міста Маріуполь, МФО 335786; рахунках № 26053023448980, № 26047480234000, № 26003480234000 та інші відкриті рахунку в ПАТ «ДОНГОРБАНК», міста Донецька, МФО 334970; рахунки № 26007016 та інші відкриті рахунки в Донбаській філії АТ «Родовід Банк», міста Донецьк, МФО 394512; рахунки № 35446003004669, № 35443006004669, № 37125009004669, № 37120004004669, № 35444005004669, № 37126008004669, № 35442007004669, № 35440010004669, № 35436002004669, № 37124011004669, № 37123517004669 та інші відкриті рахунки в ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016; рахунки № 260033011482, № 26030300418317 та інші відкриті рахунки в Філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», міста Донецьк, МФО 335106; рахунки № 26001054001198 та інші відкриті рахунки в Маріупольській філії ПАТ КБ «Приват Банк», міста Маріуполь, МФО 335429; рахунки № 26009098002028 в АТ «Родовід Банк», міста Київ, МФО 321712; рахунки № 26006962486738, № 26058646, № 26040193 та інші відкриті рахунки в ПАТ «ПУМБ», міста Донецьк, МФО 334851; рахунки № 2603030019869 та інші відкриті рахунки в Філії Маріупольське відділення АТ «Ощадбанк», міста Маріуполь, МФО 394200 та належать боржнику: комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» у межах суми 14 797 598,33 гривень.

Суд звертає увагу на те, що станом на 18 березня 2013 року більша частина розрахункових рахунків, власником яких є комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» закриті, тобто такими, що визнано вже недійсними та не містять грошових коштів. Відтак, розрахункові рахунки відкриті у ГУ ДКСУ у Донецькій області, а саме: рахунок № 35446003004669, закрито 24.06.2009; рахунок № 37125009004669, закрито 10.08.2012; рахунок № 37120004004669, закрито 12.01.2011; рахунок № 35444005004669, закрито 24.06.2009; рахунок № 37126008004669, закрито 31.05.2010; рахунок № 35440010004669, закрито 25.09.2012; рахунок № 35436002004669, закрито 21.11.2011; рахунок № 37124011004669, закрито 03.07.2012, а також 14.05.2012 здійснено закриття рахунку № 2603030019869, відкритий у Філії Маріупольського відділення АТ «Ощадбанк», місто Маріуполь, МФО 394200.

Крім того, державним виконавцем накладено арешт на спеціальний розрахунковий рахунок передбачений тільки для перерахування коштів для оплати лікарняних листків з Фонду соціального страхування, а також для виплати заробітної плати працівникам підприємства (рахунок № 26040193, відкритий у ПАТ «ПУМБ», місто Донецьк, МФО 334851).

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майна боржника застосовується для реального виконання рішення.

Встановлені вище обставинами підтверджуються наявними у справі доказами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Крім того, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вже зазначалось вище по тексту ухвали, державний виконавець виніс оскаржувану постанову та наклав арешт в межах суми 14 797 598,33 гривень.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 3278 від 22 травня 2012 року на суму 56 460,00 гривень вбачаться, що комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на виконання наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430 добровільного сплатило частину заборгованості у розмірі 56 460,00 гривень, а тому залишок заборгованості складає меншу суму, ніж передбачено наказом № 7/430.

Наразі, державним виконавцем при винесені оскаржуваної постанови не враховано вищевикладених обставин та накладено арешт на усі рахунки боржника та на більшу суму, ніж передбачена наказом № 7/430.

Звернувшись до господарського суду з цією скаргою, скаржник просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України незаконними та скасувати постанову про арешт коштів боржника.

Приймаючи до уваги приписи інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12 березня 2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» та пункту 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», пункту 7 постанови Пленуму Верхового Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та пункту 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що органом виконавчої служби зроблено не було.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, господарський суд вважає доведеними скаржником підстави для задоволення скарги в частині визнання недійсної постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 01 березня 2013 року № 32362682 про арешт коштів боржника при виконанні наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430.

При цьому, не знайшли свого підтвердження доводи скаржника в іншій частині скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального України, господарський суд –

У Х В А Л И В :

Скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 01 березня 2013 року № 32362682 про арешт коштів боржника при виконанні наказу господарського суду Донецької області від 27 січня 2012 року у справі № 7/430.

В іншій частині скаргу відхилити.

Ухвала набирає законної сили 04 квітня 2013 року та може бути оскаржена через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом п’яти днів з дня її винесення.

Суддя Фурсова С.М.