Рішення № 30418753, 02.04.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 р.

Справа № 5004/1670/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії

до Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського

про стягнення 26 049,32 грн. пені

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

І.О. Якушева

за участю представників сторін:

від позивача: Лонюк А.П., дов. від 09.01.2013р. №19/26-112, Кондзерська І.В., дов. від 09.01.2013р. №19/2.6-115

від відповідача: Миргородська О.Я., дов. від 02.04.2013р. №24

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Згідно з розпорядженням голови господарського суду Волинської області №01-4/15 від 05.03.2013р. розгляд справи №5004/1670/12 доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Кравчук А.М., Якушевої І.О.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії (на підставі Положення Володимир-Волинської філії ВАТ "Волиньобленерго", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Волиньобленерго" від 24.03.2011р. №17) звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви від 22.01.2013р. про збільшення позовних вимог) до управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського про стягнення 34 890,84 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті електричної енергії за період з травня 2012 року по листопад 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії №521-0182 від 14.05.2004р.

Відповідач у поясненнях №26 від 22.01.2012р. позовні вимоги заперечив, вказавши на відсутність в матеріалах справи акту звірки, невідповідність терміну нарахування пені, зазначеному в тексті позовної заяви та розрахунку, доданому до неї. Крім того, зазначив, що нарахування пені проведене без посилання на будь-який нормативний акт, що унеможливило перевірку нарахування останньої.

У додаткових поясненнях від 30.01.2013р. №38 заперечення на позов мотивував тим, що між ПАТ "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії та управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинська було складено акт звірки взаєморозрахунків про наявність і обсяг заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.07.2012р. в сумі 1 451 474,15грн.

Рішенням територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу області (протоколи №2 від 19.07.2012р. та №4 від 16.08.2012р.) узгоджено обсяг заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, надані населенню управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського, що утворилась у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з водопостачання та водовідведення, затвердженим органом місцевого самоврядування у розмірі 5267 968грн. на погашення заборгованості, в тому числі за електроенергію.

Вказав, що 24.10.2012р. в області проведено розподіл субвенції.

29.10.2012р. між управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м.Володимир-Волинського та ПАТ "Волиньобленерго" з ініціативи ПАТ "Волиньобленерго" було укладено договір №517Е/195 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 11.06.2012р. №517 на суму 1 385 184,90грн.

Платіжним дорученням №1090 від 22.11.2012р. управлінням водопровідно-каналізаційного господарства перераховано заборгованість за електроенергію ПАТ "Волиньобленерго" в сумі 1385184,90грн.

В обґрунтування заперечень посилався на ст. 23 ЗУ "Про Державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011р. №4282-VI та Постанову Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517.

Розгляд спору згідно зі ст. 77 ГПК України неодноразово відкладався у зв’язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів (обґрунтованого розрахунку пені із зазначенням щомісячної суми до оплати (рахунки), суми оплати з посиланням на платіжні доручення та з урахуванням ч. 6 ст.232 ГК України).

Представник позивача у клопотанні про уточнення розрахунку пені від 15.03.2013р. №02-5/658 (з врахуванням заяви від 19.03.2013р.) просить стягнути з відповідача 26 049,32 грн. пені за період з квітня по вересень 2012 року, 5,88 грн. інфляційних нарахувань, 1148,96 грн. 3% річних.

Крім того, в запереченнях на пояснення відповідача від 22.01.2013р. №26 стверджує, що нарахування пені в сумі 26 049,32 грн. за період з квітня по вересень 2012 року є правомірним у зв’язку з несвоєчасним виконання відповідачем грошових зобов’язань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті електричної енергії в силу договору №521-0182 від 24.04.2004р.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд клопотання про уточнення розрахунку пені від 19.03.2013р., подане позивачем, розцінює, як заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно зі ст. 22 ГПК України.

Зменшення позовних вимог – процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

Оскільки зменшення позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, судом приймається заява представника позивача про зменшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Разом з тим, суд заяву від 19.03.2013р. в частині стягнення з відповідача 5,88 грн. інфляційних нарахувань та 1 148,96 грн. річних залишає без розгляду, оскільки за своєю суттю вона виходить за межі позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві – така дія кваліфікується як зміна предмету позову (п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

В судовому засідання 02.04.2013р. представник відповідача повідомив про отримання розрахунку пені у зменшеному розмірі, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, мотивуючи тим, що підприємство є комунальним, здійснює постачання води населенню, наявна значна дебіторська та кредиторська заборгованість.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази, господарський суд -

встановив:

14.05.2004р. між відкритим акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії ВАТ "Волиньобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго", що стверджується п.1.1 Статуту ПАТ "Волиньобленерго ", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Волиньобленерго" №7 від 24.03.2011р., том І, а.с. 54, на підставі Положення Володимир-Волинської філії ВАТ "Волиньобленерго", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ "Волиньобленерго" від 24.03.2011р. №17, том І, а.с. 56) та управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського укладено договір про постачання електричної енергії №521-0182, згідно з яким постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами (Том І, а.с. 9-15).

Стаття 275 ГК України передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.26 ЗУ “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

В квітні-жовтні 2012р. споживачу було відпущено електроенергію згідно з визначеними в договорі величинами постачання і потужності, що стверджується рахунками за активну електричну енергію №521-0182/04-АЕ від 26.04.2012р., №521-0182/05-АЕ від 28.05.2012р., №521-0182/06-АЕ від 26.06.2012р., №521-0182/07-АЕ від 30.07.2012р., №521-0182/08-АЕ від 30.08.2012р., №521-0182/09-АЕ від 26.09.2012р., №521-0182/10-АЕ від 25.10.2012р. з відмітками споживача (відповідача) про отримання (Том І. а.с. 43-49).

Згідно з пунктом 2.2.3 договору вартість електричної енергії оплачується згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №3 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії" до договору, а саме (п. 2 додатку №2): постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3-х операційних днів від дня отримання споживачем рахунку (Том І, а.с. 16).

Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського платіжним дорученням №1090 від 22.11.2012р. основний борг в сумі 1385184,00 грн. (призначення платежу «заборгованість за електроенергію, яка виникла в період з 2008р. по 2009р. та в 2012р. стаття 23 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012р.», договір №517Е/195 від 29.10.2012р., в т.ч. ПДВ-230 864,15грн.») перед позивачем погашений за рахунок коштів, що надійшли з державного бюджету (Том І, а.с. 165).

Зважаючи на те, що відповідач зобов’язання по оплаті електричної енергії виконав з порушенням строків, визначених договором, кредитор звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього пені.

Відповідно до ст.ст.216– 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовами договору від 14.05.2004р. №521-0182 (п.4.2.1) за внесення платежів, передбачених п.п. 2.2.3-2.2.4 договору, з порушення термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків" (постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 3-х операційних днів від дня отримання споживачем рахунку), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Рахунок за активну електричну енергію №521-0182/04-АЕ від 26.04.2012р. на суму 219150,62 грн. був вручений відповідачу 26.04.2012р., оплачено 13.04.2012р. на суму 30 132,57грн.

Рахунок за активну електричну енергію №521-0182/05-АЕ від 28.05.2012р. на суму 217 070,20 грн. був вручений відповідачу 29.05.2012р., оплачено 16.05.2012р. на суму 71 989,22грн.

Рахунок за активну електричну енергію №521-0182/06-АЕ від 26.06.2012р. на суму 224 887,09грн. був вручений відповідачу 26.06.2012р., оплачено 15.06.2012р., 12.07.2012р. на суму 193 808,18 грн.

Рахунок за активну електричну енергію №521-0182/07-АЕ від 30.07.2012р. на суму 198318грн. був вручений відповідачу 30.07.2012р., оплачено 23.07.2012р.-27.07.2012р., 31.07.2012р., 14.08.2012р. на суму 232 431,95 грн.

Рахунок за активну електричну енергію №521-0182/08-АЕ від 30.08.2012р. на суму 195557,89грн. був вручений відповідачу 30.08.2012р., оплачено 28.08.2012р.-31.08.2012р., 14.09.2012р. на суму 189 681,63 грн.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з квітня по вересень 2012р. в розмірі 26049,32грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.03.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором була погашена відповідачем платіжним дорученням №1090 від 22.11.2012р. згідно з договором №576/517 від 29.10.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно Постанови КМУ від 11.06.2012р. №517 за рахунок коштів, що надійшли з державного бюджету.

Сторони у п. 4.2.1. договору 14.05.2004р. №521-0182 встановили підстави, порядок та розмір нарахування пені. Договір від 14.05.2004р. недійсним не визнавався, зміни до договору в п. 4.2.1. не вносились. Відповідач зобов’язання щодо своєчасної оплати електричної енергії в квітні-вересні 2012р. не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов’язанням.

Нарахування пені (згідно заяви про зменшення розміру пені від 19.03.2013р.) здійснено з урахуванням вимог ч. 6 ст. 231, ст. 343 ГК України в межах строку, визначеного ст. 258 ЦК України, відповідає вимогам ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», п.4.2.1. договору, відповідачем не оспорене.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Судом не прийняті заперечення відповідача щодо несвоєчасної оплати електричної енергії за відсутності бюджетних коштів на рахунку останнього, оскільки за змістом ч.2 ст.617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

На цьому зауважено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. №11/446.

В судовому засіданні 02.04.2013р. відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені.

Суд, розглянувши долучені до справи докази, врахувавши зменшення позивачем розміру позовних вимог згідно заяви від 19.03.2013р., дійшов висновку про підставність нарахування пені та можливість часткового задоволення клопотання. При цьому виходить з наступного:

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 1 ст. 233 ГК України, згідно якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пленум Вищого господарського суду України (у абзаці 1 п. 3.17.4. постанови) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року зазначив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На цьому наголошено і у постановах Вищого господарського суду України від 27.09.2012р. №5004/63/12, від 31.10.2012 р. у справі №2/20/2012/5003.

Суд, враховуючи, що управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Володимир-Волинського є комунальним підприємством, відповідач основний борг погасив в повному обсязі за рахунок коштів, що надійшли з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення згідно з договором №576/517 від 29.10.2012р. про організацію взаєморозрахунків відповідно Постанови КМУ від 11.06.2012р. №517, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру пені на тридцять відсротків та стягнення пені в сумі 18 654,52 грн. В стягненні 7394,801 грн. пені слід відмовити.

При цьому судом відповідно до ст.ст. 22, 623 ЦК України враховано недоведення позивачем факту заподіяння відповідачем збитків внаслідок несвоєчасного невиконання зобов’язань та їх розміру.

У разі коли господарський суд на підставі п.3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування VІ Господарського процесуального кодексу України»).

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 193, 198, 216-218, 230-233, 275, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 551, 617, 623 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинський, 44700, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 211, код ЄДРПОУ 05391703

на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Володимир-Волинської філії, м. Володимир-Волинський, вул. Цинкаловського, 26, код ЄДРПОУ 00131512

18 654,52грн. пені, 1 609,50грн. витрат по сплаті судового збору. Всього:20 264,02грн.

3. У стягненні 7394,80 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

04.04.2013р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

І.О. Якушева