Постанова № 30418463, 11.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа №809/561/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

до приватного підприємства «Альбатрос»

про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 року державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернулася з позовом до приватного підприємства «Альбатрос» (надалі - відповідач) про накладення арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до відповідача за порушення вимог Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 4909,52 грн. Оскільки, за ним не зареєстровано права власності на нерухоме та рухоме майно, у відповідності до підпунктів 20.1.16, 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг. Тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Направлена на адресу відповідача поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою "підприємство відсутнє". Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлено, що приватне підприємство «Альбатрос» 19.03.2004 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради за адресою: вул. Січових Стрільців, буд. 29, кв. 13, м. Івано-Франківськ, 76018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.05.2012 року за №13889024 (а.с. 6-7, 28-29).

Відповідач взятий на облік як платник податків 29.03.2004 року за №10581 державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м. Івано-Франківську), що підтверджується довідкою від 30.05.2011 року за №135818 (а.с. 31).

Податковим органом проведені перевірки податкової звітності відповідача, за результатами яких складені акти від 13.09.2011 року за №7388/15-2/32872945, від 13.12.2011 року за №12913/15-1/32872945 та від 16.03.2012 року за №609/15-1/32872945. На підставі вказаних актів винесені податкові повідомлення-рішення від 13.09.2011 року за №0003421502, від 13.12.2011 року за №0023951501 та від 19.03.2012 року за №№0003691591, відповідно, котрими на відповідача покладені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 7140,00 грн. (а.с. 8-9, 11-14).

Оскільки, у попередні податкові звітні періоди за відповідачем був облікований борг, ДПІ у м. Івано-Франківську виставила податкову вимогу форми "Ю" від 03.10.2011 року за №2510 на суму 2907,00 грн. (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у відповідача наявний податковий борг в сумі 4909,52 грн., в тому числі: з податку на прибуток підприємства в сумі 2002,52 грн. та податку на додану вартість на суму 2907,00 грн. (а.с. 15-17).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 16.1.4 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпунктів 16.1.175 пункту 16.1 статті 16 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 49.2 статті 49 Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач на підставі підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на рахунках у банківських установах, котрі обслуговують відповідача.

Положеннями пункту 7.3 розділу VII "Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків" Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 № 1398, для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, орган державної податкової служби звертається до суду з позовною заявою у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податку. Тобто, повноваження податкового органу щодо звернення до суду із позовом про накладення арешту коштів на рахунках платника є нерозривним та неможливим без дотримання вимог статті 94 Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Приписами абзацу 1 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Проте, податковим органом не надано суду доказів прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Також, суд зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунку платника. Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість арешту коштів, як і адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, що врегульовано Розділом VII "Особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків" Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.11.2011 за №1398 та який прийнято на виконання вимог Податкового кодексу України.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена підпунктом 20.1.17 пункту 20.1статті 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно з статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, податковим органом не доведено суду необхідності застосування арешту коштів на рахунках приватного підприємства «Альбатрос», як виняткового способу забезпечення виконання останнім податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повність.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі 11.03.2013 року.